Рішення

від 11.07.2006 по справі 35/302-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/302-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2006 р.                                                            Справа № 35/302-06

вх. № 7932/5-35

Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Залеська Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - Агаєва С.М., дов. б/н від 14.06.06 р., Уркевич В.Ю., дов. б/н від 14.06.06 р.  відповідача - 1-го - не зявився

2-го - Соколов Г.І., директор 3-й особи - Кукушкіна В.Т., дов. № 495 від 14.03.06 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "БТК - Україна", м. Х-в  

до  1. Харківське обласне підрядне спеціалізоване підприємство з ремонту,будівництва, експлуатації автошляхів та мостів УЖКГ ХОД, м. Х-в

        2. ТОВ "Спецавтодорсервіс" м.Х-в

3-я особа Управління з питань майна комунальної власності Харківської ОДА, м. Х-в

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнатинедійcним договір оренди цілісного майнового комплексу № 111, укладеного 20.12.2001 р. між Харківським обласним підрядним спеціалізованим підприємством з ремонту, будівництва, експлуатації автошляхів і мостів (перший відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Спецавтодорсервіс” (другий відповідач), а також віднести на відповідачів свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позивач визначив Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації (далі – третя особа).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю положень договору оренди цілісного майнового комплексу № 111 від 20.12.2001 р. приписам чинного законодавства, зокрема абзацу 3 частини 1 статті 5, абзаців 6 та 8 частини 1 статті 10, частини 1 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, пункту 1.3., абзацу 6 та 8 пункту 3.1. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, абзацу 2 підпункту „а” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, затверджених рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”.

Право на подання позову позивач обґрунтовує перешкодами до здійснення ним повноваження власника переданого до його статутного капіталу майна, що передане першим відповідачем в оренду другому відповідачу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу № 111 від 20.12.2001 р.

До початку судового засідання учасники засідання звернулися до суду із заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом і підлягає задоволенню.

Перший відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не представив.

У наданих суду відзивах на позовну заяву другий відповідач та третя особа зазначили, що з позовом не згодні, вважають його необґрунтованим  та таким, що не підлягає задоволенню. Заперечення проти позову другий відповідач та третя особа обґрунтовують відповідністю положень договору оренди цілісного майнового комплексу № 111 від 20.12.2001 р. приписам законодавства України, зокрема Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення Харківської обласної ради від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”, в зв*язку з чим просять в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив, що 20.12.2001 р. між першим та другим відповідачами укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 111 (далі – Договір). Пунктом п. 1.1. вказаного Договору передбачено, що перший відповідач передає, а другий відповідач приймає в строкове платне користування майновий комплекс структурного підрозділу першого відповідача – Харківської дорожньо-ремонтної будівельної дільниці № 5 та цеху приготування бітумно-гумових мастик, що розташовані по вул. Польовій, 140 в м. Харкові.

20.12.2001 р. на підставі акту приймання-передачі основних фондів, що передаються в оренду (додаток № 4 до Договору), перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв у строкове платне користування адміністративно-побутовий корпус (інвентарний номер 101), складські приміщення (інвентарний номер 102), гараж (інвентарний номер 103), ангар (інвентарний номер 454), бульдозер Д-535 (інвентарний номер 110), автогрейдер ДЗ-180 (інвентарний номер 138), мотокаток ДУ-50 (інвентарний номер 409), емність 2,25 м3 (інвентарний номер 96), цех декоративної плитки (інвентарний номер 426), цех приготування бітумно-гумової мастики (інвентарний номер 423), зварювальний трансформатор ТД-350 (інвентарний номер 244).

Посилання другого відповідача на відсутність у позивача права на пред'явлення позову, на не доведення позивачем належності йому орендованого майна, на перебування орендованого майна на балансі другого відповідача, в підтвердження чого ним було надано суду довідку № 77 від 10.07.2006 р., не може бути прийнято судом до уваги, а клопотання другого відповідача про припинення провадження у справі через відсутність предмету спору не підлягає задоволенню як необґрунтоване з таких підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що частина майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу по вул. Польова, 140 в м. Харкові, а саме адміністративний корпус (літ. „А-2”) загальною площею 631,0 кв.м., склад, (літ. „Б-1”) загальною площею 147,6 кв.м., гараж, (літ. „В-1”) загальною площею 217,8 кв.м., ангар, (літ. „Г-1”) загальною площею 211,6 кв.м., розташовані по вул. Польовій, 140 в м. Харкові, перебувають у власності позивача. Право власності позивача на вказане майно, внесене засновником до його статутного капіталу при заснуванні, підтверджується виданими у встановленому порядку свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.06.2006 р. Харківської міської ради та витягом № 11010719 від 22.06.2006 р. комунального підприємства „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем. Перебування ж вказаного майна на балансі відповідача 2 не свідчить про його належність йому на праві власності, а надана відповідачем 2 довідка № 77 від 10.07.2006 р. не є належним доказом права власності на майно. Перебування вказаного майна в користуванні відповідача 2 згідно договору оренди цілісного майнового комплексу № 111 від 20.12.2001 р. порушує правомочності позивача як його власника користуватися вказаним майном на свій розсуд, отримувати доходи від його використання, що вказує на наявність предмету спору у даній справі.

Дослідивши аргументацію поданого позову та матеріали, додані до нього, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача і вважає їх такими, що підлягаються задоволенню з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що закріплене за першим відповідачем на праві господарського відання майно, перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області і у віданні третьої особи. Передане в оренду другому відповідачу за Договором майно першого відповідача на момент укладення Договору також перебувало у обласній комунальній власності.

Враховуючи те, що майно першого відповідача, в тому числі передане в оренду за Договором, перебувало на момент укладення Договору у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, належить до комунального майна, судом встановлена невідповідність змісту Договору положенням законодавства України, яке регламентує орендні відносини, що полягає у наступному.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є „органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності”. Пунктом 1.3. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (затверджений рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”), що діяв на часу укладення Договору, встановлено, що „орендодавцем цілісного майнового комплексу виступає орган уповноважений обласною радою управляти майном”.

Рішенням Харківської обласної ради ІІ сесії ХХІІІ скликання від 28.04.1998 р. „Про делегування повноважень обласної ради” повноваження з управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Харківської області, делеговані Харківській обласній державній адміністрації.

Функції з реалізації регіональної політики у сфері управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області здійснює Управління з питань майна комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації (третя особа), що відповідно до розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 29.08.2005 р. № 424 „Про затвердження Положення про управління з питань майна комунальної власності обласної державної адміністрації” є правонаступником Управління майном комунальної власності, що існувало на час укладення оспорюваного Договору.

Всупереч наведеним приписам законодавства України, при укладенні оспорюваного Договору орендодавцем виступив перший відповідач, а не Управління майном комунальної власності (третя особа), як це встановлено названими вище приписами нормативних актів. З огляду на це зміст Договору не відповідає приписам абзацу 3 частини 1 статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та пункту 1.3. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (затверджений рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”).

Посилання третьої особи на дотримання при укладенні Договору приписів ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, підзаконних нормативних актів суд вважає необґрунтованим зважаючи на наступне.  

Як на підставу своїх заперечень третя особа посилається на пункти 1.3. та 3.1. Порядку надання органом, уповноваженим обласною радою управляти майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області дозволів підприємствам, установам, організаціям щодо укладання договору оренди структурних підрозділів та нерухомого майна, затвердженого рішенням Харківської обласної ради від 19.06.2001 р., на звернення № 14-1604 від 26.10.2001 р. третьої особи до голови Харківської обласної державної адміністрації з проханням визначити сторону – орендодавця цілісного майнового комплексу по вул. Польова, 140 в м. Харкові, а також на згоду голови Харківської обласної державної адміністрації на передачі в оренду майна по вул. Польова, 140 в м. Харкові безпосередньо відповідачем 1 (вих. № 14-1604 від 12.11.2001 р.).

Однак судом встановлено, що Порядком надання органом, уповноваженим обласною радою управляти майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області дозволів підприємствам, установам, організаціям щодо укладання договору оренди структурних підрозділів та нерухомого майна встановлено правила надання підприємствам, установам, організаціям згоди уповноваженим обласною радою органом на передачу в оренду майна у разі наявності такого права у суб'єктів господарювання, зважаючи на що приписи вказаного Порядку до спірних правовідносин не застосовуються. Право на передачу в оренду комунального майна з дозволу уповноваженого органу надано підприємствам, установам, організаціям лише щодо нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. (абзац 4 частини 1 статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”). Суд вважає, що застосування до вказаних правовідносин приписів абзацу 4 частини 1 статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” щодо права першого відповідача передати в оренду з дозволу уповноваженого органу майно структурного підрозділу підприємства у даному випадку не є можливим, оскільки таке право передачі в оренду вказаними вище приписами Закону віднесено безпосередньо до компетенції уповноваженого органу – третьої особи. Зважаючи на викладене, посилання третьої особи на те, що у спірних правовідносинах орендодавцем міг виступати як перший відповідач,  так і третя особа є необґрунтованим.

Не приймається судом як належний доказ й посилання третьої особи на надання дозволу головою Харківської обласної державної адміністрації першому відповідачу виступити орендодавцем цілісного майнового комплексу по вул. Польова, 140 в м. Харкові. Такі повноваження Харківській обласній державній адміністрації та її голові Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин” не надані. Зважаючи на це листи третьої особи № 14-1604 від 26.10.2001 р. та Харківської обласної державної адміністрації № 14-1604 від 12.11.2001 р. не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази по справі.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, абзацу 6 пункту 3.1. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (затверджений рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”) „істотними умовами договору оренди є ... відновлення орендованого майна”.

На порушення вказаних приписів законодавства, Договір не містить у собі умов щодо відновлення майна, переданого в оренду другому відповідачу. Зважаючи на це зміст Договору не відповідає приписам абзацу 6 частини 1 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та абзацу 6 пункту 3.1. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (затверджений рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”).

Посилання другого відповідача та третьої особи на наявність в оспорюваному Договорі умов щодо відновлення орендованого майна, зважаючи на зміст його пункту 5.3., яким на орендаря покладено обов'язок „своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інший види ремонтів орендованого майна...”, є необґрунтованим з наступних підстав.

Нормативного визначення поняття „відновлення орендованого майна” законодавством України не встановлено. Суд вважає, що під відновленням майна слід розуміти процес переведення об'єкта оренди в працездатний стан із непрацездатного, у стан, який характеризував об'єкт оренди на момент його передачі орендодавцем орендарю. Пунктом 5.3. Договору на орендаря покладено лише обов'язок щодо проведення ремонтних робіт орендованого майна, однак відновлення вказаного майна є більш широким поняття й включає до себе не лише його ремонт, а й його налагодження, облаштування, приведення до працездатного стану. Зважаючи на викладене посилання другого відповідача та третьої особи на включення до Договору умов щодо відновлення орендованого майна є безпідставними.

Частина 1 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що „передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється”.

На порушення вказаного припису законодавства України, Договір вміщує у себе пункт 6.2., який вказує на право відповідача 2 „надавати за згодою Орендодавця та управління майном комунальної власності облдержадміністрації в суборенду майно Підприємства, проводити списання майна, якщо ці дії не перешкоджають виконанню умов цього Договору”. Зважаючи на викладене зміст Договору не відповідає положенням частини 1 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Твердження другого відповідача та третьої особи про відповідність пункту 6.2. Договору приписам частини 2 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є необґрунтованими. Частиною 2 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що „орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди”. У даному ж випадку об'єктом, що передавався в оренду згідно оспорюваного Договору, був майновий комплекс структурного підрозділу першого відповідача – Харківської дорожньо-ремонтної будівельної дільниці № 5 та цеху приготування бітумно-гумових мастик, який за домовленістю сторін за текстом договору іменується „майно Підприємства”. Пункт 6.2. Договору якраз і вміщує припис щодо можливості передачі другим відповідачем за згодою першого відповідача та третьої особи в суборенду „майна орендованого Підприємства”, яким виступає майновий комплекс структурного підрозділу першого відповідача, передача якого в суборенду заборонена частиною 1 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до абзацу 2 підпункту „а” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області (затверджена рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”), що діяла на час укладення Договору, за майно, орендодавцем якого виступає уповноважений орган (у даному разі – третя особа) орендна плата спрямовується „за цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурних підрозділів – до обласного бюджету”.

Зважаючи на викладене, приписи пунктів 3.2. та 5.2. Договору, що передбачають перерахування 70% орендної плати першому відповідачу  та 30% до обласного бюджету є такими, що не відповідають вимогам абзацу 2 підпункту „а” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області (затверджена рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”).

Твердження другого відповідача та третьої особи про відповідність умов Договору щодо порядку сплати орендної плати законодавству, зокрема приписам підпункту „б” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області є необґрунтованими. Підпунктом „б” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області (затверджена рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”) передбачено, що орендна плата за майно, орендодавцем якого є комунальне підприємство, спрямовується „за структурний підрозділу комунального підприємство та нерухоме майно – 70% орендної плати – комунальному підприємству, 30% - до обласного бюджету”. Однак у даному разі до спірних правовідносин, враховуючи те, що судом було встановлено, що орендодавцем майна мав виступати не перший відповідач, а третя особа, приписи підпункту „б” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області не застосовуються, зважаючи на що посилання на нього другого відповідача та третьої особи не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також не приймається судом до уваги як необґрунтоване посилання другого відповідача на відповідність умов Договору в частині сплати орендної плати приписам Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням Харківської обласної ради ХХV сесій VI скликання від 29.03.2005 р. „Про упорядкування питань щодо передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області”. Зважаючи на приписи статті 58 Конституції України що „закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі ...” та на відсутність спеціальних обумовлень у рішенні Харківської обласної ради від 29.03.2005 р. його приписи до правовідносин сторін при укладені Договору 20.12.2001 р. не розповсюджуються. Враховуючи викладене, Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затверджена рішенням Харківської обласної ради ХХV сесій VI скликання від 29.03.2005 р. „Про упорядкування питань щодо передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області” не є належним доказом по справі.

При судовому розгляді справі не знайшли підтвердження доводи позивача щодо невідповідності умов Договору абзацу 8 частини 1 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, абзацу 8 пункту 3.1. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (затверджений рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”) в частині відсутності у Договору умов щодо відповідальності сторін.

Договір вміщує у себе розділ 9 „Відповідальність сторін”, пунктом 9.1. якого передбачено, що „за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору”. Тобто у даному разі перший та другий відповідачі вмістили в Договір відсильну норму щодо підстав настання, розміру та порядку їх відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, зважаючи на що доводи позивача про невідповідність Договору приписам абзацу 8 частини 1 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та абзацу 8 пункту 3.1. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (затверджений рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”) є необґрунтованими.

Також суд вважає необґрунтованим посилання другого відповідача на приписи статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” як на підставу відмови у позові. Частиною 4 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що „реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди”. Приписи статті 10 названого Закону не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки у даному разі реорганізації орендодавця (першого відповідача) не відбувалося, а позивач просить суд визнати Договір недійсним, а не змінити його умови або ж розірвати його.

Окрім цього судом не приймається до уваги посилання другого відповідача на належне виконання ним умов Договору, зокрема, сплату орендної плати до обласного бюджету. Дане твердження другого відповідача та надані суду для огляду в судовому засіданні в його обґрунтування платіжні документи не можуть вважатися належними доказами по справі, оскільки дійсність чи недійсність Договору не залежить від виконання або ж невиконання (неналежного виконання) його умов сторонами Договору, зокрема, другим відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) , який діяв на час укладення Договору, “недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону...”.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що „виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє”.

На підставі вищевикладеного, суд визнав позовні вимоги обгрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, в зв*язку з чим вони підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача, у даному разі господарські витрати суд вважає необхідним покласти на першого та другого відповідачів у рівних частках.

Клопотання позивача від 05.07.2006 р. про надіслання господарським судом органам прокуратури повідомлення про наявність в діях посадових осіб першого відповідача ознак зловживання службовим становищем суд не вважає можливим задовольнити, оскільки в ході судового розгляду справи очевидних ознак складу злочину у діях посадових осіб першого відповідача судом не встановлено, а також тому, що відхилення даного клопотання не перешкоджає позивачу звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою самостійно.

Виходячи з наведеного вище, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 5, абзаців 6 та 8 частини 1 статті 10, частини 1 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, пункту 1.3., абзацу 6 та 8 пункту 3.1. Порядку укладання договору оренди цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, абзацу 2 підпункту „а” пункту 15 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області (затверджені рішенням Харківської обласної ради ХVІІ сесій ХХІІІ скликання від 19.06.2001 р. „Про упорядкування діяльності щодо управління майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в частині організації орендних відносин”), керуючись статтями 1, 4, 12, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецавтодорсервіс” про припинення провадження у справі - відмовити.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК-Україна” про направлення органам прокуратури повідомлення про наявність в діях посадових осіб Харківського обласного підрядного спеціалізованого підприємства з ремонту, будівництва, експлуатації автошляхів і мостів ознак зловживання службовим становищем - відмовити.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди цілісного майнового комплексу № 111 від 20.12.2001 р., укладений між Харківським обласним підрядним спеціалізованим підприємством з ремонту, будівництва, експлуатації автошляхів і мостів та товариством з обмеженою відповідальністю „Спецавтодорсервіс”, предметом якого є передача в строкове платне користування (оренду) майнового комплексу структурного підрозділу Харківського обласного підрядного спеціалізованого підприємства з ремонту, будівництва, експлуатації автошляхів і мостів – Харківської дорожньо-ремонтної будівельної дільниці № 5 та цеху приготування бітумно-гумових мастик, що розташовані по вул. Польовій, 140 в м. Харкові.

          Стягнути з Харківського обласного підрядного спеціалізованого підприємства з ремонту, будівництва, експлуатації автошляхів і мостів (61003, м. Харків, провулок Соляніковський, 11, код ЄДРПОУ 03332665, п/р 26002301698 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК-Україна” (61140, місто Харків, вул. Польова, 140, код ЄДРПОУ 34332271, п/р 260083011336 в першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599) - 42,50 гривень державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецавтодорсервіс” (61140, м. Харків, вулиця Польова, 140, код ЄДРПОУ 30882768, п/р 26004301811532 в ХГРУ УАК ПІБ, МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК-Україна” (61140, місто Харків, вул. Польова, 140, код ЄДРПОУ 34332271, п/р 260083011336 в першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599) 42,50 гривень державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 17.07.2006 р.

Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.