Постанова

від 04.09.2009 по справі 2а-4268/09-1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

м. Львів,

вул. Чоловського, 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Справа

№ 2а-4268/09-1370

04 вересня

2009 року                                       

м. Львів

12 год. 34

хв.

Львівський окружний адміністративний

суд у складі:

головуючої судді- Качур Р.П.

при секретарі - Дрозді І.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довір. №

2954/9-09 від 19.11.2008 р.)

Від відповідача: не з'явився

розглянувши в судовому засіданні

адміністративну справу за позовом Львівської філії Концерну радіомовлення,

радіозв'язку та телебачення до Державної податкової інспекції у Галицькому

районі м. Львова про визнання недійсним та скасування податкового

повідомлення-рішення, -

в

с т а н о в и в :

Позов

заявлено Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром

(правонаступник - Львівська філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та

телебачення) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, позивач вважає прийняте відповідачем податкове

повідомленням-рішення № 0011191630/0 від 16 вересня 2005 року таким, що

суперечить нормам діючого законодавства з тих підстав, що податковим органом

кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку на додану вартість

спрямовано на погашення на погашення існуючого боргу, що є порушенням Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами», який не дає права податковому органу

змінювати призначення платежу на погашення податкового зобов'язання, яке не є

податковим боргом, визначене платником податку.

Позивач в

судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав,

викладених у позовній заяві та усних пояснень.

Відповідач

проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у Запереченні на

позовну заяву. Зокрема вказує на те, що позивачем порушено граничні строки

сплати узгодженої суми податкового зобо'язання з ПДВ в сумі 195312,3 грн., а

відтак податковим органом  ЛОРТПЦ

прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011191630/0, яким на підставі п.п.

17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед

бюджетами та державними цільовими фондами» (із мінами і доповненнями)

застосовано штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 39062,46 грн.

В судовому

засіданні 04.09.09 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в цілому складено та підписано 07.09.2009 року.

Розглянувши документи

і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників

сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і

заперечення, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх

сукупності, суд виходив з наступного.

ДПІ у

Галицькому районі м. Львова 16.09.05 р. прийнято податкове повідомлення-рішення

№ 0011191630/0 від 16 вересня 2005 року, яким згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1ст.

17 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 59 календарних

днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з

податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі

195312,30 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків в

сумі 39062,46 грн.

В результаті

адміністративного оскарження позивачем вищевказаного податкового

повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова 12.05.2006 року прийняла

нове податкове повідомлення-рішення № 0011191630/3, яким згідно п.п. 17.1.7 п.

17.1 ст. 17 Закону України 2181-ІІІ за затримку на 59 календаних днів

граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на

додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 39927,25

грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків в сумі 13985,45

грн., яке є предметом даного спору.

Згідно п.

6.5 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума

податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу

зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане

податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня

отримання платником податків нового податкового повідомлення або податкової

вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Отже,

податкове повідомлення-рішення № 0011191630/0 від 16 вересня 2005 року слід

вважати відкликаним.

З матеріалів

справи також вбачається, що відповідачем не прийнято акта перевірки для

застосування штрафу на підставі  п.п.

17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач

вказує на те, що ним вчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання зі сплати

податку на додану вартість, проте податковим органом змінено призначення

платежу і спрямовано кошти, що надійшли на погашення податкового зобов'язання

визначеного податковими деклараціями на погашення податкового боргу у зв'язку з

чим нараховано штрафні санкції в розмірі 20 відсотків в сумі 13985,45 грн.

Заперечуючи

позовні вимоги відповідач стверджує, що сплата, яка проводилася позивачем  в погашення податкових зобов'язань по

деклараціях автоматично зараховувалась в рахунок раніше прийнятих

рішень-повідомлень і відповідному в наступному нараховувались штрафні санкції

за несвоєчасну сплату по цих деклараціях. Штрафні санкції за несвоєчасну сплату

узгодженого зобов'язання розраховувалися в автоматизованому режимі. При цьому

відповідач покликається на п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами».

Також

відповідач вказує на те, що згідно облікової картки Львівського обласного

радіотелевізійного передавального центру за 2004 рік (наявна в матеріалах

справи) позивачем невчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання, а саме:

- по

декларації № 1807011, згідно якої сума зобов'язання становить 105452 грн., з

терміном сплати до 01.03.04 р., проте така сума погашена лише 07.04.04 р., за

що нараховано штрафну санкцію на суму 5052,45 грн.;

- по

декларації 1830108 сума зобов'язання складала 104955 грн., з терміном сплати до

30.03.04 р., проте погашена 20.05.04р., за що нараховано штрафну санкцію в сумі

3234,15 грн;

- по

декларації № 1862695 сума зобов'язання складала 1117231 грн., з терміном сплати

до 30.04.04 р., проте погашена 16.06.04 р., за що нараховано штрафну санкцію в

сумі 4973,65 грн.;

-

донарахованих по акту податкового органу - 3726 грн., з терміном сплати до

14.04.04 р., донараховану суму сплачено 20.05.04 р., за що застосовано штрафну

санкцію в сумі 745,20 грн.

Підпунктом

4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що

платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку

зазначає в податковій декларації, крім випадків, передбачених п.п. «г» п.п.

4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно п.

5.1 ст. 5 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником

податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої

податкової декларації.

Платник

податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,

зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів,

наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого

підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону 2181-ІІІ для подання податкової

декларації (п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону).

Судом

встановлено, що позивачем здійснювалася сплата узгоджених податкових

зобов'язань з дотриманням строків, а відтак відповідачем неправомірно

застосовано штрафні (фінансові) санкції спірним податковим

повідомленням-рішенням відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами» з огляду на наступне.

Сума

податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації № 1807011

сплачена 19 лютого 2004 року, 20 лютого 2004 року, 24 лютого 2004 року, 27

лютого 2004 року платіжними дорученнями № 128 від 19 лютого, № 63 від 19 лютого

2004 року, № 129 від 20 лютого 2004 року, № 130 від 24 лютого 2004 року, № 161

від 27 лютого 2004 року; по декларації 1830108 - сплачена 29 березня 2004 року

платіжним дорученням № 247 від 29 березня; по декларації № 1862695 - сплачена

14 квітня 2004 року платіжним дорученням № 313 від 14 квітня 2004 року;

донарахована актом перевірки - сплачена 26 березня 2004 року платіжним

дорученням № 238 від 26 березня 2004 року (копії платіжних доручень наявні в

матеріалах справи (а.с. 108-а.с. 115).

Податковий

орган здійснюючи розрахунок штрафних санкцій керувався тим, що позивачем були

порушені строки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на

додану вартість з урахуванням того, що кошти, спрямовані на погашення

податкового зобов'язання з податку на додану вартість, були ним спрямовані на

погашення існуючого податкового боргу.

З приводу

відсутності акта перевірки щодо застосування ст.. 17 Закону 21281-ІІІ вказує на

те, що розрахунки штрафних санкцій передбачених ст.. 17 цього Закону фіксували

у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 10

Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами

державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 17.03.2001

р. № 110 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року

№ 268/5459 передбачено, що факти порушень податкового та іншого законодавства

посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в

якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм

законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Пунктом 11

вказаної Інструкції передбачено, що за розглядом матеріалів перевірки

керівником державної податкової служби або його заступником приймається

податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій.

Відповідачем

не обґрунтовано і не вказано на підставі якої норми Закону ним не оформлено

акта перевірки, а здійснено розрахунок фінансових санкцій на підставі п.п.

17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно

до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Законі

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань

оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або

фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і

зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників

податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері

зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення,

не передбачено повноваження податкового органу спрямовувати сплату, направлену

платником податку на погашення податкових зобов'язань, які не є податковим

боргом, на погашення податкового боргу.

Положення п.

7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, відповідно до якого податковий борг

погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим

боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного

його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у

рівних пропорціях, також не надають право податковим органам змінювати

призначення платежу на погашення податкового зобов'язання, яке не є податковим

боргом, визначене платником податку, на погашення податкового боргу, а лише

визначає загальне правило для платника податку щодо черговості погашення

податкових зобов'язань, які є податковим боргом, та податкових зобов'язань, які

не є податковим боргом, з метою забезпечення рівності бюджетних інтересів.

Крім того,

слід зазначити, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем

без акту перевірки, що є неправомірним, оскільки відповідно до п. 13, п. 14

Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами

державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 17.03.2001

р. № 110 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року

№ 268/5459, податкове повідомлення-рішення, яким, зокрема, визначаються штрафні

санкції на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами», має складатись за наслідками перевірок, в якому чітко

викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів

та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Виходячи з

наведеного вище, суд вважає, що при прийнятті спірного податкового

повідомлення-рішення відповідачем не дотримано вимог ст.ст. 6 та 19 Конституції

України, перевищено повноваження, встановлені Законом України «Про державну

податкову службу в Україні» та Законом України «Про порядок погашення

зобов'язань платникоів податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами», що дає підстави визнати спірний акт недійсним.

Сукупність

вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду

підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими.

На підставі

викладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160,

161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року

№ 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні

вимоги задовольнити.

2. Визнати

недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №

0011191630/0 від 16 вересня 2005 року.

3. Стягнути

з державного бюджету на користь Львівського обласного радіотелевізійного

передавального центру (79005, м. Львів, вул.. Князя Романа, 6, р/р

26009238703001 в ЗГРУ КБ ПритБанк м. Львова, ЗКПО 01188744, МФО 325321) - 203

грн. в якості відшкодування судових витрат (з яких 85 грн. - в якості відшкодування

сплаченого державного мита за розгляд справи судом та 118 грн. - в якосиі

відшкодування витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням

судового процесу).

Постанова

набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного

судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова

набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної

скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження

буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова

може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу

адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі

складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з

дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                (підпис)                           Р. Качур

                      З оригіналом згідно

          Суддя                                         Р.

Качур