Рішення

від 16.09.2011 по справі 2-573/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.09.2011

Справа № 2-573/11

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2011 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

при секретарі Дацій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської районної державної адміністрації, Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори та Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання права на спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права на спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 за розпорядженням представника Президента України у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 691 від 24 жовтня 1996 року була надана у постійне користування земельна ділянка площею 47,4 га, що посвідчується Державним актом про право постійного користування земельною ділянкою серії ДП Дн № 034107, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянкою № 939, виданим Дніпропетровською районною державною адміністрацією 18 листопада 1996 року. Вказана земельна ділянка призначена для ведення селянського (фермерського) господарства і для цих цілей 10 вересня 1999 року ОСОБА_2 було створено Селянське (фермерське) господарство В«БарвінокВ» . Головою Селянського (фермерського) господарства В«БарвінокВ»ОСОБА_2 було видане розпорядження про прийняття в члени Господарства -ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які понині є його членами.

26 грудня 2001 року ОСОБА_2 помер, залишивши спадкове майно -зазначену земельну ділянку та комплекс Селянського господарства В«БарвінокВ» . Спадкоємцем за заповітом є позивачка ОСОБА_1

Не зважаючи на те, що ніхто право позивачки на вказане майно не оспорює, державним нотаріусом не може бути видано свідоцтво про право власності на належний спадкодавцю спадкове майно, а причиною цього є те, що спадкоємицею був наданий Державний акт на право постійного користування землею, в не Державний акт про право приватної власності на землю.

Зазначені обставини унеможливлюють належне оформлення спадкових прав через державну нотаріальну контору у зв'язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду. Позивачка є єдиним спадкоємцем спадкового майна і просить надати додатковий строк для прийняття спадщини та визнати за нею право на спадкування за заповітом усього майнового комплексу Селянського (фермерського) господарства В«БарвінокВ» , в тому числі право постійного користування земельною ділянкою.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі надали до суду листи, в яких просили розглянути справу у відсутність їх представників.

Вислухавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер 26 грудня 2001 року (свідоцтво про смерть серії I-КИ № 416253 від 01 січня 2002 року, видане Виконкомом Новоолексанндрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за актовим записом №06). Після смерті останнього залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки № 939, площею 47,4 га, яка належить померлому за розпорядженням представника Президента України у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 691 від 24 жовтня 1996 року та була надана йому у постійне користування, що посвідчується Державним актом про право постійного користування земельною ділянкою серії ДП Дн № 034107, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянкою № 939, виданим Дніпропетровською районною державною адміністрацією 18 листопада 1996 року. Вказана земельна ділянка призначена для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.13). Саме для цих цілей 10 вересня 1999 року ОСОБА_2 було створено Селянське (фермерське) господарство В«БарвінокВ» , код ЄДРПОУ 30546394, що знаходиться по вул. Молодіжній. 12 в с. Новоолександрівка Дніпропетровського району дніпропетровської області. Головою Селянського (фермерського) господарства В«БарвінокВ» ОСОБА_2 було видане розпорядження про прийняття в члени Господарства -ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які понині є його членами (а.с.14, 16-19).

Спадкоємицею за заповітом є позивачка ОСОБА_1, що підтверджується заповітом серії НГ № 0693189 від 26 березня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1011.

У встановлений законом строк, позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та 17 липня 2003 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 472-03), але нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, оскільки не підтверджується факт належності йому спадкового майна, а саме: цілісного майнового комплексу у складі фермерського господарства та земельної ділянки (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 2558/02-32 від 30 серпня 2011 року).

Згідно до вимог ч. 1 ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року) Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року В«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власностіВ»звернуто увагу, що при вирішенні позову про право на майно, що є у власності селянського (фермерського) господарства, судам необхідно мати на увазі, що таке право мають лише особи, які за Законом "Про селянське (фермерське) господарство" можуть входити до складу цього господарства (подружжя, їхні батьки та діти, які досягли 16-річного віку, а також інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві) і за їх та інших членів цього господарства згодою занесені в його склад до спеціальних погосподарських книг сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. На це майно не мають права особи, в тому числі родичі, які працюють у зазначеному господарстві за трудовим договором (контрактом, угодою). Коли особа, яка не зареєстрована як член селянського (фермерського) господарства, брала участь у примноженні його власності не за трудовим договором (контрактом, угодою), а з інших підстав (наприклад, у зв'язку з перебуванням у фактичних шлюбних відносинах з членом господарства), вона має право на відшкодування своїх трудових та інших витрат за правилами ст. 469 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, що визначені у заповіті, а згідно вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності абр право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно з абз. 4 п. 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N 20/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус для видачі свідоцтва про право на спадщину вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими та підлягаючими до часткового задоволення, тобто лише в частині визнання права на спадкування.

Що стосується вимог позивачки щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, так позивачка у встановлений законом строк зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та вже отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, а згідно п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст.ст. 8, 1223, 1225 ЦК України, ст.ст. 534,549 ЦК України (в редакції 1963 року), абз. 4 п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за N 20/5 та керуючись ст.ст.7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 61, 174, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської районної державної адміністрації, Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори та Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання права на спадкування за заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за заповітом на Селянське (фермерське) господарство В«БарвінокВ» , код ЄДРПОУ 30546394, що знаходиться в с. Новоолександрівка, вул. Молодіжна, 12, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, після смерті ОСОБА_2, який помер 26 грудня 2001 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.О.Макаров