Постанова

від 05.08.2015 по справі 808/9123/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 808/9123/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2014 в частині завищення відємного значення податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 45436 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11359 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Наголосив, що жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з застосуванням відповідних правових наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції. Зазначив, що первинні документи надані відповідачу при проведенні планової перевірки в повному обсязі, відповідають вимогам Податкового кодексу України та підтверджують реальність здійснення господарських операцій. З наведених підстав складене податкове-повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову.

Проаналізувавши досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі направлення від 28.07.2014 № 686 на наказу № 718 від 25.07.2014 у період з 28.07.2014 по 08.08.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року, що виникло за рахунок відємного значення, яке декларувалось у жовтні, листопаді, грудні 2012 року, січні, лютому, березні, травні, червні 2013 року та квітні 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 888/08-28-15-03/00110183 від 15.08.2014, відповідно до якого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 39.2.2.7 п. 39.1 ст. 39, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту сформованного від підприємства ТОВ «Руспромпостач» за травень 2014 року в сумі ПДВ - 270201 грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 270201 грн.;

- п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 39.2.2.7 п. 39.1 ст. 39, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а сааме завищення суми бюджетного відшкодування на суму 142041 грн.

Позивачем на зазначений Акт перевірки було подано заперечення від 21.08.2014 №06/309.

За результатами розгляду заперечень до Акту податковий орган надав відповідь за вих. № 9111/10/08-28-15-03 від 01.09.2014.

Враховуючи заперечення керівника позивача та всі надані документи в ході розгляду заперечення податковий орган висновки акту перевірки виклав в наступній редакції:

1. Перевіркою підтверджено відображене ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» у декларації за травень 2014 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку у сумі 776855 грн.;

2. Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.14, п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» по контрагентах - постачальниках ТОВ «Індустріал - Сервіс», ТОВ «ОСОБА_3 Деталь», ТОВ «Спрід», ТОВ «Вікторія Транзит», ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 45435,71 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму ПДВ 18802 грн.; жовтень 2012 року на суму ПДВ 24750,38 грн.; листопад 2012 року на суму ПДВ 1883,33 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму ПДВ 45435,71 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму ПДВ 18802 грн.; жовтень 2012 року на суму ПДВ 24750,38 грн.; листопад 2012 року на суму ПДВ 1883,33 грн. та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року у сумі 45435,71 грн.

17.09.2014 позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та за результатами розгляду Головне управління Міндоходів у Запорізькій області надало відповідь № 812/10/08-01-10-04-13 від 12.11.2014, згідно якої податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.09.2014 № НОМЕР_2 в частині 11359 грн. надмірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій було скасоване і залишено без змін в іншій частині.

За результатами рішення про розгляд первинної скарги Головного управління Міндоходів у Запорізькій області замість податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.09.2014 було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2014.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 14.11.2014 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Як випливає з Акту перевірки відповідача, підприємством позивача було порушено: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.14, п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» по контрагентах - постачальниках ТОВ «Індустріал - Сервіс», ТОВ «ОСОБА_3 Деталь», ТОВ «Спрід», ТОВ «Вікторія Транзит», ОСОБА_4 на загальну суму ПДВ 45435,71 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму ПДВ 18802 грн.; жовтень 2012 року на суму ПДВ 24750,38 грн.; листопад 2012 року на суму ПДВ 1883,33 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму ПДВ 45435,71 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму ПДВ 18802 грн.; жовтень 2012 року на суму ПДВ 24750,38 грн.; листопад 2012 року на суму ПДВ 1883,33 грн. та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року у сумі 45435,71 грн.

Свої висновки відповідач обґрунтовує тим, що господарські операції між ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» та його постачальниками товарів не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» та контрагентами були укладені договори на виконання підрядних робіт та постачання МТЦ: договір № 0923 КР-1 від 23.09.2012 з ТОВ «Індутріал-Сервіс», предметом якого було виконання підрядних робіт: демонтаж і монтаж та капітальний ремонт дизеля, ревізія кришки клапанів, компресора, демонтаж, монтаж та обробка колісних пар тепловоза, ремонт теплообмінника дизеля; договір № 5 від 17.06.2012 з ТОВ «ОСОБА_3 Деталь» за умовами якого останній зобов'язувався поставляти для позивача запасні частини до гірничих машин за здалегідь сформованих замовленнях; договір № 3/12 від 30.01.2012 з ТОВ «Спрід» за умовами якого зазначене підприємство брало на себе зобов'язання поставляти покупцю запасні частини для гірничого обладнання на оформлених заявок або специфікацій; договір № 22 від 04.05.2012 з ТОВ «ОСОБА_1 - Транзит» предметом договору було постачання підприємству, на оформлених заявках, елементів бурового статкування; договір № 11 від 01.03.2012 з ФОП ОСОБА_5 згідно умов якого останній зобов'язувався поставляти для підприємства запчастини до ТЗ.

На підтвердження реальності господарських операцій до матеріалів справи додані наступні документи: акти виконаних робіт із зазначенням робіт (послуг), податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, договори.

Так, безпідставно визначивши правовідносини між Позивачем та його контрагентами як такі, що В«не спричиняють настання правових наслідківВ» , податкова фактично виконала функції суду, формально визнав вищевказані договори між сторонами недійсними. Крім того, відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладеного в частині 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року суд зазначає, що: В« ... Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним за рішенням суду... Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину... Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства згідно до вимог статті 15 ЦПКВ» .

Відповідно до п.3 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996 В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» інформація, що міститься у прийнятих обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Положення ст. 44.1. Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, не встановлює вимог до форми та виду документів, які підтверджують понесення підприємством витрат при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ) або не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ПКУ. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви із скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпцію правомірності рішень платника податку.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Але, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, що передбачені чинним законодавством України.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтер облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутність в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст.. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає, що надані позивачем суду документи підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Індустріал - Сервіс», ТОВ «ОСОБА_3 Деталь», ТОВ «Спрід», ТОВ «Вікторія Транзит», ОСОБА_4, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Щодо позовних вимог стосовно визнання дій відповідача протиправними щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід зазначити, то в цій частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки питання прийняття чи не прийняття рішень входить до компетенції податкового органу, а суд не справі перебирати на себе не властиві йому функції контролюючих органів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2014, винесене Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» суму судового збору у розмірі 1753 грн. 92 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто дві копійки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака

Суддя А.В. Сіпака