Постанова

від 14.11.2011 по справі 2а/1570/7527/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/7527/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Мануліковій О.О.,

за участю

представника позивача -ОСОБА_1, за довіреністю

представника відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.09.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про зобов'язання відповідача надати позивачу письмове спростування висновків акту від 26.08.2011 року № 5659/23-513/33072796 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року»та скасування податкового повідомлення-рішення №0002152350 від 09.09.2011 року, прийнятого ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки про результати документальної позапланової перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року від 26.08.2011 року № 5659/23-513/33072796, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 09.09.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 431 659 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

Позивач вважає, що перевірка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, без урахування первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції з ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», які наявні у позивача, та з цих підстав прийняте відповідачем податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав вказаний позов необґрунтованим, а вимоги безпідставними, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с. 231-234) та просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»має статус юридичної особи з 03.08.2004 року та перебуває на обліку як платник податків в Державні податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами її діяльності за КВЕД є, тому числі, оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення на перевірку від 11.08.2011 року № 1052/10/235 (а.с. 248) та наказу від 11.08.2011 року № 2640 (а.с. 247), фахівцем Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ». Судом встановлено, що перевіряючим були запитані у підприємства позивача документи для підтвердження взаємовідносин з ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», які були надані відповідачу, про що свідчить копія листа № б/н від 27.06.2011 року (а.с. 15).

За результатами вказаної перевірки, перевіряючим був складений та підписаний акт від 26.08.2011 року № 5659/23-513/33072796 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року»(а.с. 7-13).

Актом перевірки зафіксовано, що ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»уклало угоду з ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»за № 1/02-2011 від 01.02.2011 року (а.с. 16) про поставку сантехнічної продукції, за умовами якої ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»(Постачальник) зобов'язується продати товари сантехнічного призначення ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»(Продавцю). Умови транспортування -само вивіз. Форма оплати -безготівкова. Також актом перевірки зафіксовано, що на виконання умов вказаної угоди, позивачем отримано товари, накладні та податкові накладні, при цьому, транспортування проводилось позивачем згідно з договорів ВМЕ № 880746 від 27.05.2009 року з ФОП ОСОБА_3 та ВМЕ № 880756 від 28.05.2009 року з ФОП ОСОБА_4 про оренду транспортних засобів відповідно до товарно-транспортних накладних.

За результатами аналізу вищенаведених документів, перевіряючий прийшов до висновку, що із-за відсутності у товарно-транспортних накладних адреси пункту навантаження товару, не можливо встановити місце постачання товару та зважаючи на дані акту від 01.07.2011 року № 1800/23-5/37420365 про неможливість проведення перевірки постачальника ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»та встановлення факту відсутності у вищезазначеного постачальника складських приміщень та трудових можливостей, унеможливлює вважати товарно-транспортні накладні документальним підтвердженням перевезення товару від ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО». Крім того, в акті зазначено, що, зважаючи на номенклатуру та кількість товару, у перевіряючого викликає сумнів щодо можливості перевезення однією машиною великої кількості товару. Тому, перевіряючий прийшов до висновку, що в порушення ч. 2 ст. 203, ч. 1, 5 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит квітня 2011 року на суму 431 658, 91 грн. по господарським відносинам з ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», правочини якого визнання як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 09.09.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 431 659 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн. (а.с. 14).

Судом досліджені копія договору поставки між ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»та позивачем за № 1/02-2011 від 01.02.2011 року (а.с. 16), податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року (а.с. 17-29), товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 30-48), реєстр видаткових накладних (а.с. 68-97), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»(а.с. 99), договір оренди автотранспортного засобу, укладеного між ОСОБА_3 (Орендодавець) та підприємством позивача (Орендар) від 27.05.2009 року, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 6169 (а.с. 100), договір оренди автотранспортного засобу, укладеного між ОСОБА_4 та підприємством позивача від 28.05.2009 року, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 6191 (а.с. 101), договори, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару (а.с. 102-230), копія акту Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 01.07.2011 року № 1800/23-5/37420365 «Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», з питання підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Галіон Бест»за період квітень 2011 року»(а.с. 242-245).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але

не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку

на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені

податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до

податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки, контрагент, за спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ та надані податкові накладні були належним чином оформлені, також товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачу відмовлено у включенні суми до податкового кредиту податку на додану вартість, оскільки із-за відсутності у товарно-транспортних накладних адреси пункту навантаження товару, не можливо встановити місце постачання товару та зважаючи на дані акту від 01.07.2011 року № 1800/23-5/37420365 про неможливість проведення перевірки постачальника ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»та встановлення факту відсутності у вищезазначеного постачальника складських приміщень та трудових можливостей, унеможливлює вважати товарно-транспортні накладні документальним підтвердженням перевезення товару від ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО». Крім того, в акті робиться посилання що, у перевіряючого викликає сумнів щодо можливості перевезення однією машиною великої кількості товару та на порушення приписів ч. 2 ст. 203, ч. 1, 5 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 198 Податкового кодексу України.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», товарно-транспортна накладна -це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати та надати уповноваженим особам, що здійснюють контроль на автотранспорті та в сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до переліку яких входить товарно-транспортна накладна.

За таких обставин, суд вважає, що товарно-транспортна накладна є одним із первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»встановлені обов'язкові реквізити первинного документу, яким надані до суду товарно-транспортні накладні, відповідають.

Посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних повної адреси пункту навантаження не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, цей реквізит не є обов'язковим, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а наказ Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів та носить рекомендаційний характер, по-друге, відсутність повної адреси пункту навантаження не перешкоджає встановленню порядку та способу використання транспортного засобу, визначенню відповідальних осіб та самого товару, тому не впливає на формування податкового кредиту.

До посилання перевіряючого в акті перевірки на виникнення сумніву щодо можливості перевезення однією машиною великої кількості товару, суд відноситься критично, оскільки відповідно до п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, який, відповідно, не повинен ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд критично відноситься до посилання відповідача на дані акту від 01.07.2011 року № 1800/23-5/37420365 про неможливість проведення перевірки постачальника ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», якими встановлений факт відсутності у вищезазначеного постачальника складських приміщень та трудових можливостей, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірки складений акт про неможливість проведення перевірки та зроблений відповідний висновок про те, що угоди між ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО» та ТОВ «Галіон Бест»за період квітень 2011 року мають ознаки нікчемності по податковому кредиту - 1401241, 33 грн.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

З урахуванням вищевикладеного, одночасно, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем приписів ч. 2 ст. 203, ч. 1, 5 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.09.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 431 659 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн., тому, позовні вимоги позивача в частині скасування вказаного податкового повідомлення -рішення, виходячи із приписів ст. 162 КАС України, підлягають задоволенню шляхом визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу письмове спростування висновків акту від 26.08.2011 року № 5659/23-513/33072796 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО», їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року», суд прийшов до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень -довідка. Акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таким чином, акт перевірки не створює юридичних наслідків для платника податків, не містить обов'язкового для нього припису. Лише після процедури підписання акту перевірки, розгляду заперечень керівником органу податкової служби може бути прийняте відповідне податкове повідомлення -рішення, яке є обов'язковим для виконання платником податків.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав, який він вважає порушеним, не відповідає законодавству, позаяк факт проведення перевірки та стверджувані ним обставини не спроможні порушити права особи та складається виключно на реалізацію компетенції суб'єкта владних повноважень, в даному випадку -відповідача. З врахуванням викладеного відповідна частина позовних вимог позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, відповідно до положень Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про зобов'язання відповідача надати позивачу письмове спростування висновків акту від 26.08.2011 року №5659/23-513/33072796 «Про результати документальної позапланової перевірки невиїзної перевірки ТОВ «АНТЕЙ ТРЕЙДІНГ»код ЄДРПОУ 33072796 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ КО»код ЄДРПОУ 37420365, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0002152350 від 09.09.2011 року задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0002152350 від 09.09.2011року.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2011 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко