Постанова

від 12.12.2011 по справі 2а/1570/8136/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/8136/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання: Легенченко О.А.,

за участю сторін:

від позивача представник -ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача представник - ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 5 964,63 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2286,84 грн.., всього 8251,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулося Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 5 964,63 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2286,84 грн., всього 8251,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у 2006 році не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач повинен був створити дванадцять робочих місць для працевлаштування інвалідів, але створив лише одинадцять. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце становить 5 964,63 грн. Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, у зв'язку з чим Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня, виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України у сумі 2 286,84 грн.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, зокрема на той факт, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2010 року було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»та накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» від 21 березня 1991р. №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що 14 квітня 2011 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку відповідача з питань дотримання ним вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за результатами якої було встановлено, що у 2006 році відповідачем не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач повинен був створити дванадцять робочих місць для працевлаштування інвалідів, але створив лише одинадцять. Зазначене порушення було викладено в акті перевірки №107 від 14.04.2011 року (а.с. 6-7), на підставі якого, згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій (а.с.9), на відповідача накладені адміністративно-господарських санкції у розмірі 5 964,63 грн.

Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів-штатних працівників, які відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»мали бути працевлаштовані на підприємстві відповідача у 2006 році складає дванадцять інвалідів.

Проте з вищевказаного акту перевірки вбачається, що у 2006 році на підприємстві відповідача працювали лише одинадцять інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з положеннями Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є одним з видів господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Таким чином, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, щодо надання щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

У суду відсутні відомості про інформування відповідачем державну службу зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у 2006 році відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та у зв'язку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Сума адміністартивно-господарських санкцій за недотримання відпоідачем у 2006 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дорівнює 5 964,63 грн., (розмір середньомісячної заробітної плати штатного працівника).

Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало відповідачу пеню у розмірі 2286,84 грн.

Судом встановлено, що заборгованість по пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2286,84 грн. залишилася не погашеною.

Судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на накладення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2010 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення та введення мораторію.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративно-господарська санкція за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 5 964,63 грн. була застосована позивачем до відповідача та нарахована пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2286,84 грн. на підставі акту перевірки № 107 від 14.04.2011 року, тобто після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Тому, суд приходить до висновку, що мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача введений до дати застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарської санкції та пені не розповсюджується на вказані правовідносини сторін.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскільки відповідач не виконав своїх обов'язків по дотриманню нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не вжив всіх необхідних заходів для недопущення вказаного правопорушення та своєчасно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, позивач цілком законно просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за несвоєчасну сплату штрафу.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 216,218 Господарського кодексу України ст.ст. 19, 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , ч.4 ст.20 Закону України В«Про зайнятість населенняВ» , та керуючись ст.ст. 2,4,71, 86,94, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 5 964,63 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2286,84 грн., всього 8251,47 грн. -задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (місцезнаходження: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 144 Б, код ЄДРПОУ 24541545) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Банк -ГУДКУ в Одеській області, Одержувач -УДК у Білгород-Дністровському районі, МФО 828011, р/р 31212230700011, код ЄДРПОУ 23215016, код 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 5 964,63 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 63 копійки) грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2286,84 (дві тисячі двісті вісімдесят шість гривень 84 копійки) грн., всього 8251,47 грн. коп. (вісім тисяч двісті п'ятдесят одну гривню 47 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений 12 грудня 2011 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко