Рішення

від 06.10.2009 по справі 57/15-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/15-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 57/15-08

вх. № 3751/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - - Молочко Н.Г., дор. № 1275 від 04.03.09 р.

Представник відповідача - Ясінський А.В., дор. № 10-06/004 від 16.01.09 р.    

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК", м. Харків  

про стягнення 16220,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2008 року до господарського суду Харківської області звернувся позивач -КП "Міський інформаційний центр" з позовом про стягнення з відповідача -  ТОВ "Евросеть ВСК", м. Харків грошових коштів у сумі 16220,00 грн. та про зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 38, а також понесених ним судових витрат. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору від 26.04.2007 р. № 2479 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 травня 2008 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13 квітня 2009 року об 11:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2008 року зупинено провадження у справі до розгляду господарським судом Харківської області справи № 60/13-08.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2009 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 02 вересня 2009 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2009 року, у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, відкладено розгляд справи на 14 вересня 2009 року об 11:30 год.

14 вересня 2009 року позивачем надано уточнення позовних вимог (вх. № 10402), в якому позивач пояснив, що 06.06.2008 року відповідач частково погасив заборгованість за договором  № 2479  від 26.04.2007 року, у розмірі 996,56 грн, у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 15124,68 грн., з яких пеня за кожен день прострочки місячної плати за договором – 74,68 грн., штраф за несвоєчасну передачу місця, переданого в користування  за договором у розмірі 15050,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита у розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши зазначену заяву позивача та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з урахуванням даної заяви.

Також позивачем надано заперечення на уточнення до відзиву відповідача (вх. № 22571 від 14.09.2009 р.), які судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14 вересня 2009 року в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06 жовтня 2009 року о 12:30 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні 06 жовтня 2009 року позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, підтримував та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у наданих до суду запереченнях на уточненнях позовних  вимог (вх. № 23900 від 06.10.2009 р.), та у судовому засіданні заперечує проти стягнення пені у розмірі 74,68 грн., просить перерахувати та зменшити розмір заявленого штрафу за несвоєчасну передачу місця, переданого в користування  за договором № 2479 від 26.04.2007 року у розмірі 15050,00 грн., у зв'язку з невірним встановленням строку припинення договірних відносин і початком їх нарахування з 23.07.2007 року та занадто високим його розміром порівняно  зі збитками позивача, розміри та розрахунки яких не надані у відповідності до ст.. 233 ГК України, а також просить відмовити позивачу в стягненні надлишково сплаченого ним державного мита в розмірі 163,00 грн та 85 грн.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудування Харківської міської ради, 23 квітня 2007 року видано ТОВ "Евросеть ВСК" довідку про те, що ТОВ "Евросеть ВСК" встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції - щит на фасаді (7,70х1,13х1) за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38, згідно заявки на надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами №2556 від 16 квітня 2007 року. Пріоритет встановлено на 3 місяці.

26 квітня 2007 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач по справі) та ТОВ „Евросеть ВСК” (відповідач по справі) був укладений договір оренди № 2479 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до умов якого, позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору - щит на фасаді (7,70х1,13х1) за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 строком з 26 квітня 2007р. по 31 грудня 2007р. (п. 1.4. договору).

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами  26 квітня 2007 року та скріплений печатками сторін.

ТОВ „Евросеть ВСК” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП „Міський інформаційний центр” про визнання недійсним договір № 2479 про надання в користування місць від 26.04.2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 60/13-08 від 17.12.2008 р. було визнано недійсним договір № 2479 про надання в користування місць, укладений між сторонами.

Однак, постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 60/13-08 від 16.02.2009 р. рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2008 р. було скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.

В матеріалах справи відсутні докази скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі № 60/13-08 від 16.02.2008 р., яка набрала законної сили.

Згідно зі статтею  35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в  яких беруть участь ті самі  сторони.

Оскільки в розгляді  по справі № 60/13-05 за позовом ТОВ “Евросеть ВСК” до КП „Міський інформаційний центр” про визнання недійсним договору, приймали участь ті самі  сторони, що і в даній справі,  факти, встановлені  постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р.  не потребують повторного доведення.       

Постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 60/13-08 від 16.02.2008 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13 травня 2009 року, встановлено те, що Договір № 2479 про надання в користування місць укладено у відповідності до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 та Порядком надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 977.

Окрім того, даною постановою встановлено, що житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова і відображається на балансі КП “Жилкомсервіс” та не вилучався в установленому порядку з об'єктів комунальної власності.

Відповідно до п. 4.2. Договору  встановлено,  що „Якщо на момент укладання договору користувач не має дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 234,93 грн. (з ПДВ)."

Відповідно до п. 4.4. Договору плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку №1, до укладення цього Договору за період з 16.04.2007 року по 25.04.2007року здійснюється протягом трьох банківських днів з дня укладення Договору та складає 313,24 грн. (з ПДВ).

Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Пунктом 2.1 договору сторонами передбачений термін дії договору - набирає законної сили з 26 квітня 2007 р.  та діє  до 31 грудня 2007 р.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх  зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце,  у відповідача виникла заборгованість у сумі 996 грн. 56 коп.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов'язання згідно договору від №2479 від 26.04.2007 року виконав належним чином, але відповідач свої зобов'язання  не виконав, внаслідок чого, на момент звернення позивача з позовом до суду у нього виникла  заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач, тільки після звернення позивача з відповідним позовом до суду, сплатив пред'явлену до стягнення заборгованість за користування місцем, в загальному розмірі 996,56 грн., про що свідчать  надані відповідачем платіжні доручення №№ 871, 872 від 06 червня 2008 року (а.с. 49, 50, том 1). Зазначене  також не спростовується позивачем, про що зазначено в уточненнях позовної заяви та підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок від 06 червня 2008 року (а.с. 32,33 том 2).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач своє зобов'язання щодо своєчасної оплати за користуванням місцем, не виконав, заборгованість сплатив тільки після звернення позивача з позовом до суду, отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по договору № 2479 від 26.04.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.1 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення платежів по договору  позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату за користуванням місцем за договором № 2479 від 26.04.2007 року, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 22.05.2007 року по 26.12.2007 року склала  74,68 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені з відповідача у сумі 74,68 грн.

Як свідчать матеріали справи, 24.07.07 року на адресу КП "Міський інформаційний центр" надійшов лист з Відділу реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради, в якому було повідомлено про те, що у зв'язку із закінченням терміну дії пріоритету та неотримання ТОВ "Евросеть ВСК" дозволу на розміщення зовнішньої реклами, пріоритет на місце розташування встановлений за заявками (згідно додатку № 1) скасовано.

Відповідно до пункту 8.1.6 договору, останній припиняє свою дію, зокрема, якщо  користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, передбачених у користування за цим договором, протягом строку на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Отже, договір № 2479 від 26.04.07 р. припинив свою дію на підставі п. п. 8.1.6 п. 8 договору.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що підстави для дострокового припинення згідно п. 8.1, 8.3 договору, станом на 23.07.2007 року були відсутні, оскільки  як вбачається з матеріалів справи, отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування відповідачем було обов'язком відповідача. Проте, суду не надано жодного доказу, який підтверджував отримання відповідачем передбаченого договором, довідкою про встановлення пріоритету, актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 23 квітня 2007 року, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування, в порядку, передбаченому Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженою Постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067 в строк до 23.07.2007 року.

Окрім того, п. 8.1.6 договору сторонами передбачено підстави припинення договору, однією з якої є неотримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, відповідач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін.

Згідно з п. 5.2. місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання Актів прийому - передачі.

Відповідно до п. п. 6.2 п. 6 договору у разі прострочення повернення місць, наданих в користування, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення кожного місця.

У зв'язку з неповерненням відповідачем на підставі акту приймання-передачі наданого в користування місця, позивачем нараховано відповідачу штраф з 27.07.2007 р. по 22.05.2008 року у розмірі 15050,00 грн.

Посилання відповідача на те, що щит було демонтовано не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема того, що саме щит на фасаді (7,70х1,13х1) за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 було демонтовано відповідачем. Наданий суду акт здачі-приймання від 25.06.2007 року свідчить про демонтаж ТОВ «Продизайн» вивісок, у тому числі вивіски за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38. Проте відповідач розміщував за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 саме щит на фасаді (7,70х1,13х1), про що свідчить  акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 23 квітня 2007 року, довідка про встановлення пріоритету від 23 квітня 2007 року додаток № 1 до договору № 2479 від 26.04.2007 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 60/13-08 від 16.02.2008 р. було встановлено необґрунтованість заперечень ТОВ «Евросеть ВСК» з приводу того, що він розміщував на фасаді будівлі за адресою: м. Харків, вул. Петровського,38 вивіску, а не спеціальну конструкцію – щит.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу  України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України,  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, сторонами в договорі змінено загальне правило припинення договірних санкцій, яке встановлено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме, п. 6.6. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій від дня коли зобов'язання мало бути виконано не припиняється у випадках, передбачених п. п. 6.2, 6.4, 6.5 договору.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України  передбачено, що  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

          Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає необґрунтованими вимоги відповідача перерахувати та зменшити розмір заявленого штрафу за несвоєчасну передачу місця, переданого в користування  за договором № 2479 від 26.04.2007 року у розмірі 15050,00 грн., у зв'язку з занадто високим його розміром порівняно  зі збитками позивача, розміри та розрахунки яких не надані у відповідності до ст.. 233 ГК України, оскільки позивачем заявлено до стягнення штраф, розмір та підстави нарахування якого передбачено до п. п. 6.2 п. 6 договору. Окрім того, позивачем надано повний та обґрунтований розрахунок заявленого до стягнення штрафу, який перевірено судом.

Відповідачем не доведено обґрунтованості підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та не визначені обставини, які повинні бути взяті до уваги в розумінні  233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п. 5.1 Договору щодо повернення у встановлені договором порядку та строк місця, наданого в користування, нарахований позивачем штраф у розмірі 15050,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Як встановлено вище,  договір № 2479 від 26.04.2007 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки  не передав надане в користування місце, отже, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі  місця, які знаходяться у комунальній власності та були надані відповідачу для розміщення спеціальних конструкцій за адресою м. Харків, вул. Петровського, 38, є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими вимоги, викладені відповідачем в запереченнях на позов, а позовні вимоги ( з урахуванням уточнень),  належно обґрунтовані, доведені матеріалами справи, та такими, що підлягають  задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно  ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"  державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не менш ніж 102 грн. і не більше 1500   неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян. Державне мито з позовних заяв немайнового характеру  сплачується у розмірі 85 грн. за кожну вимогу окремо. 

Враховуючи, що відповідач сплатив суму заборгованості за щомісячне користування місцем за договором у розмірі 996,56 грн. після звернення позивача з позовом до суду, держмито за подання позову в цій частині підлягає віднесенню на відповідача.

Інші судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, що складає держмито 1 відсоток від суми задоволених грошових вимог та 85 грн. за вимогу немайнового характеру ( повернення місця).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16,525,530,546,548,549,598,612,627,629,Цивільного кодексу України, статтями 173,179,193,230,231,232,Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -    

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заву позивача (вх. №10402 від 14.09.2009 р.) про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 34017530; п/р 26002101928001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346)  на користь  Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр.Леніна,38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) – 15124,68 грн., з яких пеня за кожен день прострочки місячної плати за договором – 74,68 грн., штраф за несвоєчасну передачу місця, переданого в користування  за договором у розмірі 15050,00 грн., 246,21 грн. державного мита, а також 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 34017530; п/р 26002101928001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі Акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул.. Петровського, 37.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 12 жовтня 2009 року

справа № 57/15-08