Постанова

від 05.10.2009 по справі 8143-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8143-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.10.2009Справа №2-27/8143-2008А

 За позовом    Малого приватного підприємства "Классик", м. Феодосія, вул. К. Маркса,45, кв. 2; вул. Геологічна, 18-з

до відповідача ДПІ в м. Феодосія АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 82-В

Про скасування  податкового повідомлення-рішення               

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –     Кулак, дор. у справі.

Від відповідача –  Крекотинь, дор. у справі; Мединський, дор. у справі.

Від експерта – не з'явився.   

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення ДПІ в м. Феодосія від 04.06.2008 р.  №0000802301/0 на загальну суму 221 673,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим,  що  спірне податкове повідомлення -  рішення було винесено безпідставно,  є необґрунтованим та не відповідаючим фактичним обставинам справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Ухвалою Господарського суду АРК від 23.09.08 р. провадження по справі №2-27/8143-2008А було зупинено та  призначено судово – економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ “Кримське експертне бюро”, ( м. Сімферополь. вул. К. Маркса, 44, к. 20 ).   

Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком  № 94/08 від 30.04.09р. судово – економічної  експертизи.

Беручи до уваги , що підстави які слугували для зупинення провадження по справі відпали, суд ухвалою від 13.05.2009 р.  поновив провадження по справі.

Позивач у поясненнях по справі від 11.06.2009 р. повідомив про те, що з висновками експертизи згоден у повному  обсязі.

Відповідач проти висновків експертизи заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на висновок.

Позивач заявою від 05.10.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Феодосія від 04.06.2008 р.  №0000802301/0 на загальну суму 221 673,50 грн., в тому числі 78279 грн. за основним платежом і 143394,50 грн. за штрафними санкціями.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Позивач в судовому засіданні усно  уточнив позовні вимоги та просить  суд скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Феодосія від 04.06.2008 р.  №0000802301/0 на загальну суму 221 673,50 грн., в тому числі 78279 грн. за основним платежом і 143394,50 грн. за штрафними санкціями.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.  

Відповідач  проти позовних вимог заперечував.

Експерт  явку в судове засідання не забезпечив. В судовому засіданні, що відбулося 02.09.2007 р., експерт надання усні пояснення по суті спору.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 21.04.2008 р. по 19.05.2008 р. посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача по справі з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р.

По результатам перевірки було складено акт №1490/23-1/32294292 від 26.05.2008 р.

В ході проведення перевірки було,  зокрема, встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»,  в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за період,  що перевірявся:  у серпні 2006 р. на суму 35237 грн., у грудні 2006 на суму 41625 грн., у лютому 2007 р. на суму 1417 грн.,  а також встановлено заниження ПДВ до сплати у бюджет у квітні 2007 р. на суму  83333 грн., у травні 2007 р. на суму 125177 грн. та у липні 2007 р. на суму 5046 грн., яке було  самостійно відкориговане у червні 2007 р.,  однак штрафні санкції  не було нараховано.      

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 04.06.2008 р.  №0000802301/0  про визначення суми податкового забовязання по   податку на додану вартість  у розмірі 221673,50 грн., з якого 78279,00 грн. – за основним платежем і 143394,50 грн. -  штрафні санкції.

Позивач правом адміністративного оскарження  вказаного податкового повідомлення -  рішення, в порядку ст.. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»,  не  скористався та звернувся до суду з вказаним позовом.   

При таких  обставинах, суд дійшов висновку задовольнити уточнені позовні вимоги, виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача було встановлено, що податкові накладні,  надані позивачу МКП «Науково – технічна фірма «Старк», яка відсутня за юридичною адресою.

На підставі співставлення податкових забовязань з податку на додану вартість за червень 2006 р., вересень 2006 р., листопад 2006 р.,  грудень 2006 р., лютий 2007 р., березень 2007 р. і травень 2007 р. згідно декларації,  яку було надано відповідачу контрагентом позивача вказані менші суми  податкових забовязань,  тому слід виключити ці суми з податкового кредиту  позивача.

Як вказано у акті при оформленні податкових накладних  з боку  МКП «Науково – технічна фірма «Старк» було допущено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».    

Відповідно до п.п.   7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відповідно до податкових накладних, отриманих  від МКП «Науково – технічна фірма «Старк», адресою вказаної особи  є: м. Феодосія, Чорноморський тупик, 6.

В повідомленні про відсутність платника податків за місцезнаходженням  №14 від 19.10.2006 р., яке було направлене відповідачем державному реєстратору, повідомлялось,  що стосовно МКП «Науково – технічна фірма «Старк» проведено заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження.

За результатами заходів  встановлено відсутність платника за зареєстрованим місцезнаходженням - м. Феодосія, Чорноморський тупик, 6.  Таким чином, перевіркою було встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ,  внаслідок   чого позивачу було занижено ПДВ до слпати у бюджет в сумі 78279 грн. по періодах: серпень 2006 р.  на суму 35237 грн., грудень 2006 р. на суму 41625 грн., лютий 2007 р. на суму 1417 грн.

Але з вказаним суд не погодитися,  оскільки спеціальним законом з  даних питань є Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість»   датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо контрагент  не виконав свого забовязання по сплаті податку до бюджету,  то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку  права на відшкодування  податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови  щодо отримання такого відшкодування та має  всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом було досліджено всі податкові накладні, які були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період з липня 2006 р. по грудень 2007 р.

Судом встановлено, що всі вони  відповідають сумам, що були  задекларовані як у декларація з  податкового заповзання, так і податкового кредиту. Розбіжностей з цього приводу не  встановлено.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»   об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь – які операції,  що здійснюються згідно з договорами купівлі – продажу,  міни, поставки та іншими цивільно – правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію,  незалежно від строків її  надання, а також   операції з  безоплатного надання товарів.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 77 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість»  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.   

Відповідно до п. 1.7 ст. 1   Закону України «Про податок на додану вартість»   податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

 Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7   Закону України «Про податок на додану вартість»    датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.  

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7  вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відомості,  вказані у підпункті.

Право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключено особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до «Стандартів бухгалтерського обліку в Україні» податковий і бухгалтерський облік базується  на даних первинних документів ( видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання – передачі виконаних робіт,  платіжні доручення та таке інше ).

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.  

Відповідно до п. 2. ст.. 9 вказаного Закону первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;  назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції; посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення;     особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, господарські операції відображені в облікових регістрах у тому  звітньому періоді, в якому вони були здійсненні.

Також необхідно зауважити на той  факт, що угоди, укладені між позивачем по справі та МКП «Науково – технічна фірма «Старк» у встановленому законом порядку недійсними визнані не були.

Також в ході проведення перевірки було встановлено порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 17.2 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено, що між позивачем по справі і  ТОВ  «Дельфінарій Коктебель»  було укладено договір про здійснення будівельно – монтажних робіт по будівництву Дельфінарію.   

Враховуючи положення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість»   платник податку на підставі отриманої належним чином оформленої податкової накладної повинен був сформувати податковий кредит.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5    Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»  якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

В акті перевірки відповідач робить висновок не лише про ті помилки, які начебто призвели до заниження підприємством податкових забовязань з ПДВ і які усувалися шляхом подання уточнених декларацій,  але і про безпідставне завищення податкових забовязань з податку на додану вартість,  зокрема, за червень 2007 р. в сумі 234212 грн.,  що жодним чином, за думкою суду, не передбачає можливість застосування штрафної санкції відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 17.1.3 ст. 17 вказаного Закону  у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.   

Судом встановлено, що позивачем до відповідача було подано уточнюючі податкові декларації з  ПДВ за грудень 2007 р. від 19.03.2008 р.  за №9354 на суму 316211 грн.,  за січень 2007 р. від 13.03.2008 р. за №9352 на суму 58 462 грн., за березень 2007 р. від 19.03.2007 р. №9353 на суму 296416 грн. не надавалися.

Відповідачем не були взяті до уваги наступні податкові  декларації з ПДВ за грудень  2007 р. від 19.03.2008 р. №9352, за січень 2007 р. від 19.03.2008 р. №9204, за січень 2007 р. від 19.03.2008 р. №9353, за березень 2007 р. від 19.03.2008 р. №9354, за жовтень 2007 р. від 20.11.2007 р. №50950.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про те, що висновки, викладені в акті перевірки №1490/23-1/32294292 від 26.05.2008 р., не відповідають фактичним обставинам по справі.  

Вказане підтверджується також висновком № 94/08 від 30.04.09р. судово – економічної  експертизи.

  Вказаний висновок був складений експертом Філенко А. С., яка має вищу економічну освіту та кваліфікацію експерта по спеціальностям: «11.1 – дослідження документів в бухгалтерському обліку і звітності; 11.2 – дослідження документів по фінансово – кредитним операціям; 11.3 – дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій» та має стаж експертної роботи з  2001 р., свідоцтво №61.  

Таким чином,  суд не вбачає підстав не довіряти висновку  № 94/08 від 30.04.09р. судово – економічної  експертизи.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірного   податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності  в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з  урахуванням останніх уточнень.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 05.10.09 р.

12.10.09 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.                                       

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення – рішення державної податкової інстанції  в м. Феодосія від 04.06.2008 р.  №0000802301/0 на загальну суму 221 673,50 грн., в тому числі 78279 грн. за основним платежом і 143394,50 грн. за штрафними санкціями.

  3.  Стягнути з Державного бюджету України  на користь малого приватного підприємства "Классик", м. Феодосія, вул. К. Маркса,45, кв. 2; вул. Геологічна, 18-з, ( ЄДРПОУ 32294292, р\р 26002041920500 в АКІБ «УкрСіббанк», м. Харків )      3,40 грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.