Постанова

від 15.09.2009 по справі 20-5/057-11/342

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/057-11/342

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 вересня 2009 р.                                                                                    № 20-5/057-11/342  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Севастополь,

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006

зі справи № 20-5/057-11/342

за позовом Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Атла-Т" (далі –Товариство), м. Севастополь,

про стягнення 7 727,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Відділення звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з Товариства 7 727,60 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні" (далі  –Закон № 875).

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.01.2006 (суддя Дмитрієв В.Є.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 (колегія суддів у складі: Заплава Л.М. –головуючий суддя, судді Видашенко Т.С., Латинін О.А.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано порушенням строків застосування до Товариства адміністративно-господарських санкцій.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з статтею 8 Закону № 875 державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону № 875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2006 касаційну скаргу Відділення на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.04.2009 закрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою Відділення та справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України встановлено, що після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20.01.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 зі справи № 20-5/057-11/342 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Севастополя для виконання вимог розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                                           В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І.Бенедисюк

Суддя                                                                                            Б.Львов