Постанова

від 22.07.2009 по справі 7/144/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/144/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.07.09                                                                                               Справа №7/144/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників:

позивача: Дібаєв Ф.А., довіреність від 20.07.2009р. №7;

відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Друкарський світ», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 р. у справі № 7/144/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Графітек», м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Приватного підприємства «Друкарський світ», м. Запоріжжя,

про стягнення 69019,69 грн.,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Графітек», м. Дніпропетровськ, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Друкарський світ», м. Запоріжжя, 51098,49 грн. основного боргу за договором №009/08 від 14.01.2008р., 2670,78 грн. втрат від інфляції 601,95 грн. трьох відсотків річних та 14648,47 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2009р. у справі №7/144/09 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Приватного підприємства «Друкарський світ» на користь Приватного підприємства «Графітек»  51097,78 грн. основного боргу, 2670,78 грн. втрат від інфляції, 422,68 грн. трьох відсотків річних, 3381,56 грн. пені, 575,73 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду мотивоване тим, що факт несплати відповідачем на користь позивача спірної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також передбачені чинним законодавством штрафні санкції. В решті позовних вимог відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Приватне підприємство «Друкарський світ», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 року по справі  №7/144/09 скасувати в частині стягнення пені в сумі 3381,56 грн. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені висновки, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; а самі висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом першої інстанції неправомірно прийняті та розглянуті по суті уточнення позовних вимог, при цьому відповідач був позбавлений можливості скористатися правом захисту своїх інтересів, оскільки, не ознайомившись на дату ухвалення рішення із збільшенням позовних вимог, не мав можливості надати їм правову оцінку. Також не погоджується із висновками господарського суду щодо стягнення суми пені. За позицією заявника апеляційної скарги, суд вірно встановив, що відповідальність, передбачена пунктом 4.2 договору, фактично є пенею, а не штрафом, але враховуючи відсутність визначення договором такого виду неустойки, стягненню сума пені не підлягає.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року у справі  № 7/144/09 апеляційний розгляд справи призначено на 22.07.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Графітек» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 року у справі №7/144/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. За позицією позивача, господарський суд цілком правомірно визначив штрафні санкції у вигляді пені, оскільки встановлені п.2.1 договору санкції стягуються за кожний день прострочення, та застосував ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», що відповідає судовій практиці. Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав відповідача на захист своїх інтересів вважає безпідставними. Вказує, що відповідач не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами, вимоги ухвали господарського суду щодо надання відзиву на позовну заяву не виконав, представника у судове засідання не направив, жодної відповіді на претензії позивача на надав. Зауважує, що уточнення позовних вимог були направлені на адресу відповідача 15.05.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1472 від 22.07.2009 року справу №7/144/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про причину неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

За заявою представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Графітек», м. Дніпропетровськ, було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Приватного підприємства «Друкарський світ», м. Запоріжжя, 64501,50 грн., в тому числі: 51097,78 грн. основного боргу, 3471,34 грн. втрат від інфляції, 392,04 грн. трьох відсотків річних та 9540,34 грн. штрафу.

В процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Графітек», в порядку статті 22 ГПК України, було подано до господарського суду Запорізької області про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 51098,49 грн., інфляційні втрати в сумі 2670,78 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 601,95 грн. та 14648,47 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 року у справі №7/144/09 позов задоволено частково.

Приватне підприємство «Друкарський світ», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом в частині стягнення пені в 3381,56 грн., звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування в цій частині.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Графітек» (надалі - постачальник) та Приватним підприємством «Друкарський світ» (надалі – замовник) було укладено договір №009/08, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність, а замовник -  прийняти та оплатити  товар, кількість та ціна якого визначаються при відвантаженні в рахунку та накладній (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору сторонами узгоджено, що умова оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів. Оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування всієї вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.2.4 договору разом з продукцією постачальник передає замовнику наступну документацію: податкову накладну, видаткову накладну, оригінал рахунку.

За визначенням п.4.2 договору, за недотримання встановленого строку оплати, згідно п.2.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця штраф в розмірі 0,2 % від загальної вартості товару  за кожний день прострочення.

На виконання умов договору постачальником здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 54098,49 грн.

На оплату товару відповідачу були виставлені рахунки-фактури:

№ СФ-0001614 від 03.11.2008р. на суму 25042,88 грн.,

№ СФ-0001634 від 05.11.2008р. на суму   5754,90 грн.,

№ СФ-0001698 від 13.11.2008р. на суму 10200,19 грн.,

№ СФ-0001758 від 25.11.2008р. на суму 13100,52 грн.

Отримання відповідачем товару по відповідним поставкам підтверджується видатковими накладними: № РН-0001668 від 03.11.2008р., № РН-0001682 від 05.11.2008р., №РН-0001752 від 13.11.2008р., № РН-0001816 від 25.11.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія ЯОГ № 905256 від 03.11.2008р. та серія ЯОГ №905231 від 25.11.2008р.

Обставини справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином. Відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманої продукції виконані частково в сумі 3000,00 грн., перерахованої покупцем 04.02.2009р. в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про порушення відповідачем умов п.2.1 договору.  

15.02.2009р. ТОВ «Графітек» на адресу відповідача направлена претензія №24 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар та нараховані у зв'язку із простроченням платежу штрафні санкції, всього на суму 59346,74 грн.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді.

Станом на 15.05.2009р. сума основного боргу за договором №009/08 від 14.01.2008р. по вказаним вище накладним складає 51098,49 грн., що відповідачем не заперечується.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару не виконані, докази оплати в повному обсязі вартості отриманої продукції відсутні, що свідчить про порушення  відповідачем  умов  договору ( п.2.1).

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 51098,49 грн. доведена договором, видатковими накладними, іншими матеріалами справи.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 51098,49 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 601,95 грн., 14648,47 грн. штрафу та суму інфляційних втрат в розмірі 2670,78 грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені ст.625 Цивільного кодексу відсотки річних та інфляційні втрати  можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Отже, висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляції є обґрунтованим та законним.

Колегія суддів зауважує, що висновки рішення господарського суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляції відповідачем не оспорюються, доводи апеляційної скарги стосуються виключно стягнення пені.

За позицією заявника апеляційної скарги, враховуючи відсутність визначення договором такого виду неустойки як пеня, стягненню сума пені не підлягає.

Відповідно до положень ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі – Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 Договору передбачено право позивача як постачальника вимагати від відповідача у випадку несвоєчасної оплати товару сплати штрафу в розмірі 0,2% від вартості товару, за кожен день прострочки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства,  колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що фактично визначені п.4.2 санкції є пенею, оскільки штраф не нараховується за кожний день прострочення, а обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання.

В даному випадку, визначаючи передбачену договором неустойку, суд керувався нормами діючого законодавства, правомірно визнавши її пенею та обмеживши розміром подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним.

В той же час, апеляційна  інстанція  відзначає, що господарським судом першої інстанції при визначенні сум, які підлягають стягненню, допущено незначні арифметичні помилки, у зв'язку з чим, рішення суду підлягає зміні.

Здійснюючи розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що з урахуванням суми основного боргу, яка підтверджується видатковими накладними, та часткової сплати в сумі 3000,00 грн., що з відповідача підлягає стягненню, окрім 51098,49 грн. суми основного боргу, сума інфляційних  втрат в розмірі 3836,88 грн., 3% річних в розмірі 612,43 грн. та пеня в сумі 4899,47 грн., але враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог, суми інфляції та річні обмежуються розміром позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 59270,69грн. (51098,49 грн. основного боргу, 2670,78 грн. інфляційних втрат, 601,95 грн. - 3% річних та 4899,47 грн. пені).

В решті позовних вимог слід  відмовити як  заявлених необґрунтовано.

Стосовно доводів відповідача про порушення господарським судом при прийнятті уточнення позовних вимог норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України  доказами у справі є  будь-які  фактичні  дані, на підставі  яких  господарський  суд у визначеному  законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення  сторін, а також  інші  обставини, які  мають значення  для  правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права, в тому числі,  приписів ст.22 ГПК України, при прийнятті даного рішення.

Колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву  витребуваних господарським судом  матеріалів  справу  може  бути  розглянуто за  наявними  в  ній  матеріалами.

Як вбачається із суті позовної заяви та наданих позивачем уточнень, штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором були включені в позовні вимоги, а уточненням позовних вимог позивач лише змінив їх розмір, при цьому сума інфляційних втрат та сума трьох відсотків річних були зменшені, а сума штрафу збільшена.

Направлення позивачем на адресу відповідача уточнення позовних вимог підтверджується фіскальним чеком №0841 від 15.05.2009р. та описом вкладення від 15.05.2009р.

Таким чином, прийняття господарським судом до уваги при ухваленні рішення наданого позивачем уточнення позовних вимог відповідає приписам статті 22 ГПК України. Не з'явившись у судове засідання в суді першої інстанції та не надавши на вимогу суду витребувані документи, відповідач сам не скористався наданими йому процесуальними правами.

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, але враховуючи арифметичні помилки, рішення господарського суду слід змінити, резолютивну частину рішення викласти в такій редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства «Друкарський світ», м.Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графітек», м.Дніпропетровськ, 51098,49 грн. основного боргу, 2670,78 втрат від інфляції, 601,95 грн. трьох відсотків річних, 4899,47 грн. пені, 586,89 грн. державного мита та 101,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити».

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Друкарський світ», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 року у справі №7/144/09  змінити, резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Друкарський світ», м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графітек», м. Дніпропетровськ, 51098,49 грн. основного боргу, 2670,78 втрат від інфляції, 601,95 грн. трьох відсотків річних, 4899,47 грн. пені, 586,89 грн. державного мита та 101,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити. Видати наказ».

Постанову оформлено у повному обсязі та підписано 27.07.2009 року.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.