Рішення

від 23.09.2009 по справі 3659-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3659-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2009Справа №2-22/3659-2009

За позовом –   Управління освіти Алуштинської міської ради, м. Алушта, площа Радянська, 1

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Мусаєва Максима Вікторовича, м. Алушта, вул. Ювілейна, 28, кв. 16

про розірвання договору та стягнення 2423,50 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача –  Гагаріна Г.А., представник. дов до 31.12.2009 року

від відповідача –  не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Управління освіти Алуштинської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Мусаєва Максима Вікторовича, просить суд розірвати договір оренди комунального майна № 24-А від 15.03.2008 року, укладений між Фізичною особою – підприємцем Мусаєвим М.В. та Управлінням освіти Алуштинської міської ради; стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню оплати земельного податку в сумі 2423,50 грн. станом на 01.07.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за укладеним між сторонами договором.

В судовому засіданні 15.09.2009 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд розірвати договір оренди комунального майна № 24-А від 15.03.2008 року, укладений між відповідачем та позивачем, стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування оплати земельного податку в сумі 3143,94 грн., заборгованість з орендної плати в сумі 1079,77 грн., пеню – 55,08 грн.

Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

18.09.2009 року до суду  надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд розірвати договір оренди комунального майна № 24-А від 15.03.2008 року, укладений між відповідачем та позивачем, стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування оплати земельного податку в сумі 3504,16 грн., заборгованість з орендної плати в сумі 1261,53 грн., пеню – 68,68 грн.

Вказані уточнення позивача прийняті судом до розгляду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

15.03.2008 року між Управлінням освіти Алуштинської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Мусаєвим Максимом Вікторовичем (орендар) укладений договір № 24-А оренди комунального майна, яке знаходиться на балансі Управління освіти Алуштинської міської ради, а саме: гаража з прибудовою загальноосвітньої школи № 1 м. Алушта, загальною площею 139,74 кв.м.

Вказаний договір укладено на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради №19/199 від 24.10.2007 року «Про оголошення конкурсу на право оренди нежилих приміщень, які знаходяться на балансі Управління освіти Алуштинської ради: гаража з прибудовою, розміщеного за адресою: м. Алушта, вул. Партизанська, 19», а також згідно з протоколом Конкурсної комісії по оренді об'єктів комунальної власності Алуштинської міської ради № 14 від 21.12.2007 року.  

Відповідно до п. 2.3. договору, орендна плата визначається на підстав п. 94 таблиці № 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням 8 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради від 06.12.2006 року № 8/18 та за перший (базовий) місяць складає 141,20 грн. на місяць з урахуванням ПДВ. Сума орендної плати підлягає коригуванню при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, який визначається Міністерством статистки України щомісячно.

Пунктом 3.4.3. договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, платежі, відрахування та податки до бюджету.

Згідно п. 3.4.1.3. орендар зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю суму податку на землю пропорційно орендованій площі згідно виставлених рахунків.

Строк дії договору встановлений у три роки, з 01.03.2008 року по 01.03.2011 року.

Надалі, на виконання умов договору, укладеного між сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв у користування орендоване майно, що підтверджується актом прийому – передачі, складним та підписаним обома сторонами 15.03.2008 року, а.с. 16.

Відповідно до додатку № 3 до договору «Розрахунок податку на землю» розмір земельного податку на місяць, який підлягає сплаті орендарем, становить 72,98 грн., а.с. 17.

Також, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

20.05.2009 року відповідач звернувся до позивача з заявою, а.с. 20, про зарахування оплаченої ним суми  у вигляді компенсації за плату за землю в рахунок плати за оренду комунального майна за укладеним між сторонами договором. Крім того, відповідач зазначив, що земельний податок буде сплачуватись ним самостійно.  

Листом вих. № 706/01-10 від 29.05.2009 року, а.с. 21, позивач повідомив відповідачу про те, що надання Алуштинської міською радою відповідачу дозволу на оформлення землевідведення земельної ділянки, на якай розташоване орендоване майно (гараж) не звільняє відповідача від сплати земельного податку. Таким чином, Управління повідомило відповідачу про те, що  станом на 29.05.2009 року за відповідачем числиться заборгованість з відшкодування земельного податку за період з 01.11.2008 року по 01.06.2009 року в сумі 2063,27 грн.

Надалі, 29.05.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, а.с. 22, про сплату суми боргу у розмірі 2063,27 грн.

Так, Управління освіти Алуштинської міської ради на підставі п.4.ч.1.ст.12 Закону України «Про плату за землю» звільнено від плати за користування землею, але ч.5 ст.12 цього Закону визначено, якщо підприємства, установи та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку здають у тимчасове користування (оренду) окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. Таким чином, управління освіти щомісячно сплачує земельний податок пропорційно всім наданим у оренду об'єктам, який орендарі відшкодовують на рахунок Управління, що підтверджується копіями платіжних доручень №2573 від 02.12.08, №2574 від 02.12.08, №2577 від 02.12.08, № 2576 від 02.12.08, №1721 від 11.06.09.

Але, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 24-А оренди комунального майна від 15.03.2008 року щодо оплати як відшкодування земельного податку, так і з оплати орендної плати, станом на 15.09.2009 року заборгованість з земельного податку склала 3504,16 грн., з орендної плати – 1261,53 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у  тому  числі  на  умовах  оренди.

Суб'єктом  плати  за  землю  (платником)  є власник земельної ділянки,  земельної  частки  (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар  за користування об'єктом оренди  вносить  орендну плату  незалежно  від  наслідків  господарської діяльності.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд не приймає вказані доводи до уваги з огляду на наступне.

Згідно до  ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що    Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, відповідачем, при наданні суду відзиву на позов, та визначення своєї правової позиції не було надано жодного документального доказу тверджень, на які посилався відповідач.

Більш того, основним твердженням відповідача було те, що ним самостійно сплачувався земельний податок по земельній ділянці, на якій розташований об'єкт оренди, на підставі чого у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати позивачу витрати на оплату земельного податку.

Так, в матеріалах справи, а.с. 25, наявний лист ДПІ  в м. Алушта вих. № 3625/10/17 від 26.06.2009 року, відповідно до якого встановлено, що згідно бази даних ДПІ в м. Алушта,  суб'єкт господарської діяльності – фізична особа – підприємець Мусаєв Максим Вікторович (ідентифікаційний код 3178714930)  як платник земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної за землі державної та комунальної власності не зареєстрований. Оплати на рахунки земельного податку та орендної плати не проводились. Податковий розрахунок земельного податку станом на 25.06.2009 року не надавався.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем як не сплачувалось відшкодування земельного податку, так й не здійснювалась оплата орендної плати.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості з земельного податку - 3504,16 грн., з орендної плати – 1261,53 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню  - 68,68 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону, обчислюється  від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування земельного податку, заборгованості з орендної плати та нарахованої пені.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди комунального майна № 24-А від 15.03.2008 року, укладеного між відповідачем та позивачем, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 535 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання – відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Іншими словами, договір може бути розірваний також у разі зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За такими обставинами, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  29 вересня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Розірвати договір оренди комунального майна № 24-А від 15.03.2008 року, укладений між Управлінням освіти Алуштинської міської ради (м. Алушта, площа Радянська, 1, рахунок № 35426013001100 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 02144275) та Фізичною особою – підприємцем Мусаєвим Максимом Вікторовичем (м. Алушта, вул. Ювілейна, 28, кв. 16, ідентифікаційний код 3178714930).

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Мусаєва Максима Вікторовича (м. Алушта, вул. Ювілейна, 28, кв. 16, ідентифікаційний код 3178714930, банківські реквізити невідомі) на користь Управління освіти Алуштинської міської ради (м. Алушта, площа Радянська, 1, рахунок № 35426013001100 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 02144275) заборгованість з відшкодування оплати земельного податку в сумі 3504,16 грн., заборгованість з орендної плати в сумі 1261,53 грн., пеню – 68,68 грн.

4.           Стягнути з Фізичної особи – підприємця Мусаєва Максима Вікторовича (м. Алушта, вул. Ювілейна, 28, кв. 16, ідентифікаційний код 3178714930, банківські реквізити невідомі) на користь Управління освіти Алуштинської міської ради (м. Алушта, площа Радянська, 1, рахунок № 35426013001100 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 02144275) 102,00 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Мусаєва Максима Вікторовича (м. Алушта, вул. Ювілейна, 28, кв. 16, ідентифікаційний код 3178714930, банківські реквізити невідомі) на користь Управління освіти Алуштинської міської ради (м. Алушта, площа Радянська, 1, рахунок № 35426013001100 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 02144275) 315,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.