Рішення

від 01.10.2009 по справі 3693-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3693-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2009Справа №2-7/3693-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»  (83017, м. Донецьк, вул.. Овнатаняна, б.4,     ідентифікаційний код 25117536)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»      (95000, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 58, ідентифікаційний код 09807750)

Про стягнення 9 528, 95 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача –  Боровський О.М. – представ.. дов. № 11 від 21.08.2009р.

Від відповідача    –    не з'явився

Сутність спору: Товариство  з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» звернулось   до Господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»,      в якій просить суд  с тягнути з відповідача заборгованості  у розмірі 9 528, 95 грн.

           Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті товару, поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»   за договором купівлі  продажу № 121208/1 від 12.12.2008 р., через що заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» до часу подачі позову до суду складає 7353,61  грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1431,00 грн., 3% річних у розмірі 178,95 грн. та 565,39 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача  у судове  засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні про  отримання поштового  відправлення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін  добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.12.2008 р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»  (Продавець) та Товариством  з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»  (Покупець) був укладений договір купівлі – продажу цементу  №121208/1, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується  передати у власність  Покупця  цемент, (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти  даний Товар та оплатити його. Виготовлювачем товару є ТОВ «Промцемент» (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавець зобов'язується відвантажити Товар Покупцю при наявності належно оформленої письмової заявки Покупця на відвантаження Товару.  Заявка вважається належно оформленою лише у випадку, якщо вона  виконання в письмовій формі на фірмовому бланку Покупця, підписана вповноваженими представниками Сторони та скріплені печаткою підприємства, із зазначенням всіх реквізитів, які необхідні  для відвантаження.

Право власності  на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Вантажоперевізнику (пункт 3.2. Договору)

Згідно з п. 5.1. договору оплата за Товар проводиться Покупцем  у розмірі 100% на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10 календарних днів за фактом відвантаження вагону. Датою відвантаження вагону вважається дата на залізничній накладній.

У відповідності до п.5.3. Договору при відвантаженні Товару залізничним транспортом, залізничний тариф нараховується окремо, але оплачується покупцем на розрахунковий рахунок  Продавця разом з оплатою за Товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного Договору  та заявки відповідача  № 001 від 15.12.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»  було поставлено відповідачу товар на загальну суму 47 353,61  грн.,  що підтверджується накладною № 1383 від 31.12.2008р. та квитанцією про приймання вантажу Вантажоперевізником від 31.12.2008р. Зазначений товар був отриманий відповідачем.

Проте, вартість отриманого товару була оплачена Товариством  з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»  лише частково в сумі 40 000,00 грн., через що заборгованість відповідача перед Відкритим  акціонерним  товариством  «Джанкойський елеватор»  складає 7 353,61 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач  не представив доказів оплати заборгованості за договором  купівлі – продажу цементу  № 121208/01  від 12.12.2008р.  перед позивачем у розмірі 7353,61  грн., у той час як   відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язку  по остаточній оплаті поставленого товару за договором купівлі – продажу цементу  № 121208/01  від 12.12.2008р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7353,61 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 6.3. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків розрахунків, передбачених п.5.1. та 5.3. даного Договору, покупець сплачує Продавцю пеню  у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати, що діяла в період, за який сплачується пеня, неоплаченої суми, а також  збитки від інфляції та інші збитки, що поніс Продавець  у зв'язку з неналежним виконанням Покупцем свої обов'язків.

Судом встановлено, що розмір пені  у сумі 1431,00 грн. обчислений  позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми інфляційних втрат та річних у розмірі 565,39 грн. та 178,95 грн. відповідно, також розраховані Товариством  з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ» правомірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Пальміра Трест»      (95000, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 58, ідентифікаційний код 09807750)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЗАВ»  (83017, м. Донецьк, вул.. Овнатаняна, б.4,     ідентифікаційний код 25117536)  заборгованість у розмірі  7353,61 грн.,  пеню у сумі 1431,00 грн., 565,39 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 178,95 грн., 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.