Ухвала

від 02.10.2013 по справі 554/11996/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11996/2013

Номер провадження 11-сс/786/360/2013

Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М.

Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Гавриша В.М.

суддів Голубенко Н.В. Костенка В.Г.

при секретарі Григоровій М.В.

з участю прокурора Омельченка Ю.Є.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою гр. ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2013року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника 1-го відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань головного управління Міндоходів у Полтавській області підполковника податкової міліції ОСОБА_5 про накладення арешту на майно ОСОБА_3, підозрюваного за ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, а саме:

1) автомобіль MITSUBISHI ASX, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

2) вилучені грошові кошти: 50 000 грн., 53 070 грн., 16 520 доларів США, 100 євро, які зберігаються на розрахункових рахунках ГУ Міндоходів у Полтавській області( код за ЄДРПОУ 38719120), в ГУДКСУ у Полтавській області (МФО 831019):37311004908; в АТ В«Експортно-Імпортний банк України, філія в м. Полтава (МФО 331649): 2531301649969, код валюти 826, 840, 978.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному 20.03.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що у період часу з 29.01.2010 року по 08.02.2013 року директор ТОВ В«Фірма ЛаадВ» ОСОБА_3 умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 1 275 611,44 грн. та податку на прибуток на суму 1 291 692,37 грн., всього на суму 2 567 303,81 грн., що становить понад 5137 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.212 КК України.

Крім цього, у період часу з 18.02.2010 року по 08.02.2013 року включно директор ТОВ В«Фірма В«ЛаадВ» ОСОБА_3, будучи службовою особою даного підприємства, умисно склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи - первинні бухгалтерські та податкові документи, податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ В«Фірма В«ЛаадВ» з додатками № 5 до них - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів, декларації з податку на прибуток підприємства, а також вніс до вказаних офіційних документів завідомо неправдиві відомості, відобразивши у них господарські взаємовідносини з зазначеними підприємствами, яких фактично не було, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України .

Також , у період часу 29.01.2010 року по 30.10.2012 року директор ТОВ В«Фірма В«ЛаадВ» ОСОБА_3 при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, достовірно знаючи, що ТОВ В«Формула 2012В» , ПП В«Актив-Центр ЛТДВ» , ПП В«Нафта-КапіталВ» , ТОВ В«МК 75В» , ТОВ В«КремавтобудВ» , ТОВ В«ЧєнгунВ» , ПП В«ОСОБА_6 і КомпаніВ» , ТОВ В«МаритенВ» , ТОВ В«Мега ПромВ» фактично не поставляли запірно - пломбувальні пристрої, офісні меблі та не надавали транспортні послуги для ТОВ В«Фірма В«ЛаадВ» , з метою імітації взаємовідносин з вказаними підприємствами, використав завідомо підроблені податкові, відобразивши на підставі них неіснуючі господарські взаємовідносини з даними підприємствами в документах податковій звітності - податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ В«Фірма В«ЛаадВ» з додатками, які подав до Кременчуцької ОДПІ у відповідні звітні періоди, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 358 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя прийняв до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, підозра про вчинення яких 17.09.2013 року оголошена ОСОБА_3, що кваліфікуються як злочини невеликої тяжкості та тяжкий злочин, розмір завданої шкоди державі, який, за висновками органів досудового слідства становить 2 567 303,81 грн. та ОСОБА_3 не відшкодований, а тому прокуратурою Полтавської області в цей же день в інтересах держави на вказану суму заявлений цивільний позов.

Слідчий суддя далі вказав, що відповідно до ухвал Київського районного суду м. Полтави від 14.02.2013 року за місцем проживання ОСОБА_3 та знаходження офісу ТОВ В« Фірма ЛаадВ» були проведені обшуки в АДРЕСА_1 та в м. Кременчук вул. Бутиріна 8/б, у ході яких вилучено готівкові кошти в сумі 50 000 грн., 16 520 доларів США, 100 євро та 53 070 грн., а відповідно до наданих документів за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль НОМЕР_2.

Посилаючись на приписи ст.170, ч.4 ст.173 КПК України та беручи до уваги, що санкціями статей кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий суддя вважаючи перелічені готівкові кошти та автомобіль належними підозрюваному, наклав на них арешт.

На ухвалу слідчого судді підозрюваним ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій скаржник вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що автомобіль MITSUBISHI ASX, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 належить його дочці ОСОБА_7, а тому накладення арешту на автомобіль прямо порушує її права як власника. Вказані обставини в судовому засіданні не встановлювались та не досліджувались.

Також при накладенні арешту на вилучені готівкові кошти; 50 000 грн., 53 070 грн., 16 520 доларів США та 100 євро, судом не було оцінено правову підставу арешту майна, одночасно наслідки арешту майна для інших.

Далі ОСОБА_3 вказав, що в помешканні, де він проживає і власником якого є його тесть ОСОБА_6, та в нежитловому приміщенні, де розташоване ТОВ В«Фірма В«ЛаадВ» і є власністю його матері - ОСОБА_8 та його тестя - ОСОБА_9, вилучені належні їм грошові кошти, які були зібрані для проведення операції ОСОБА_8, а тому йому, апелянту не належать і на них судом необгрунтовано накладе арешт.

Апелянт наполягає на незаконності вилучення зазначених вище грошових коштів, що доводиться і ухвалами Київського районного суду міста Полтави по справам № 552/972/13-к, № 552/964/13-к, в яких відсутній дозвіл суду на вилучення грошових коштів, які не є особистою власністю скаржника.

Крім того, як зазначає ОСОБА_10, після пред'явлення йому підозри, ні слідчим, ні прокурором його не було ознайомлено з жодним процесуальним документом щодо вчинення процесуальних дій або про прийняті процесуальні рішення, а також не було надано ніякої відповіді щодо клопотання про надання копій документів, вилучених під час обшуку.

Судом першої інстанції не було враховано, наявність рішень адміністративних судів щодо визнання протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ЛаадВ» валових доходів та валових витрат, а також зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту.

За наведених підстав, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2013 року про арешт майна, в задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_11 відмовити.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які просили про задоволення поданої апеляційної скарги, прокурора Омельченко Ю.Є., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та проаналізувавши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 , п.2 ч. 2 ст. 173 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом поряду.

Згідно вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном ти використовувати його.

Підставою для арешту, є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної та/чи моральної шкоди України, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень.

Необхідність арешту майна зумовлюється обгрнутованої підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна чи неможливість задоволення цивільного позову.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий судді, згідно вимог ч.2 ст. 173 КПК України, має враховувати :

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою

кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди,

завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та спів розмірність обмеження права власності

завданням кримінального правопорушення.

Із наданих апеляційній інстанції матеріалів та змісту ухвали слідчого судді вбачається, що наведені вимоги діючого законодавства, при розгляді клопотання заступника начальника 1-го відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Полтавській області ОСОБА_5 про арешт майна були належним чином виконані.

Так, слідчим суддею встановлено і це знайшло повне ствердження в апеляційній інстанції, що відносно громадянина ОСОБА_3 відкрите кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР 20.03.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, 17.09.2013 року йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358 КК України.

/ а. с. 5 - 7, 77 - 110 /

В цей же день, тобто 17.09.2013 року, прокуратурою Полтавської області в інтересах держави заявлено цивільний позов відповідачу ОСОБА_3 про стягнення з нього грошових коштів у сумі 2 567 303,81 грн., яка відповідає загальній сумі ненадходження до державного бюджету внаслідок ухилення від сплати податків, згідно оголошеної підозри, та не відшкодована підозрюваним.

/ а. с. 139 - 142 /

В рамках кримінального провадження та за ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 14.02.2013 року, тобто у відповідності до діючого законодавства, 14.02.2013 року проведено обшук за місцем проживання підозрюваного і знаходження офісу ТОВ В« ФірмаВ» ЛаадВ» , вилучено готівкові грошові кошти та одночасно встановлено наявність у володінні ОСОБА_3 автомашини імпортного виробництва марки "Мицубіші"

/ а. с. 115 - 123, 138 /

За таких умов, твердження ОСОБА_3 про неналежну перевірку судом правових підстав до накладення арешту на перелічене майно та готівкові кошти не відповідає дійсності.

В повній мірі це стосується автомашини марки В« Міцубіші В» , власником якої був саме ОСОБА_3, але на момент розгляду апеляційної скарги стала його донька від першого шлюбу ОСОБА_12, що він також не заперечував в апеляційній інстанції.

Підозрюваний ОСОБА_3 також не заперечував, що 25 вересня 2013 року були достовірно обізнані про накладення судом арешту на готівкові кошти і згаданий легковий автомобіль марки В« Міцубіші В» , як він стверджує, власники цих готівкових коштів та автомобіля, однак до цього часу ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ухвалу слідчого судді не оскаржили.

За таких умов, апеляція на ухвалу слідчого судді подана стосовно грошових коштів та майна, яке не являється власністю підозрюваного, як це він стверджує апелянт, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 174 КПК України, не дає йому права щодо звернення з скаргою про вирішення долі саме цього майна.

Керуючись ст. 376, 405. 407, 422 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2013 року щодо накладення арешту на майно - без змін

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_15