Рішення

від 08.10.2009 по справі 4318-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4318-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2009Справа №2-23/4318-2009

За позовом  Відкритого акціонерного товариства  "Бухта  Двуякірна", смт. Орджонікідзе, м.Феодосія

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Хвиля Революції", м.Феодосія

Про стягнення  17 404,73 грн.

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Петрушин С.Г., представ.  за довір. від 29.07.2008р.

Від відповідача  – Жданова О.В., представ. за довір. б/н, від 24.08.2009 р.

         Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 17 404,73 грн. заборгованості, у тому числі: 11 901,60 грн. основного боргу, 1 804,30грн. інфляційних збитків, 2 197,91 грн. річних відсотків та  1 500,92 грн. пені.

        В судовому засіданні 08.10.2009р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача  8815,47грн. заборгованості, у тому числі: 5950,80 грн. основного боргу, 1046,61грн. інфляційних збитків, 1161,09грн. річних відсотків та  656,97грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

                                                   Встановив :

        23.01.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Бухта  Двуякірна" (виконавець)  та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Хвиля Революції" (замовник) уклали договір №2/31 про надання послуг.

        Згідно п.1.1 цього договору  замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовник у акваторії виконавця місце площею 41,9 кв.м для стоянки плавучих об'єктів: мотокатера промислового ЯКР 1071 та байди промислової ЯКР 055 у причальної стінки та забезпечити замовнику можливість переміщати об'єкти по цій акваторії до вказаного місця від входу до акваторії та назад до виходу з неї.        

Відповідно до пункту 4.1 договору строк його дії встановлений з 23.01.2008р. по 31.12.2008р.

Розділом 2 договору передбачено, що замовник оплачує послуги виконавця у наступному порядку: за надавання місця для стоянки об'єктів -34,80грн. за кожну добу на пізніше 15 числа поточного місяця; за можливість переміщати об'єкти по акваторії виконавця за кожний вихід та вхід у акваторію виконавця не пізніше 2-х днів з дня отримання вимоги виконавця: мотокатер промисловий ЯКР 1071 - 0,92 грн., байда промислова ЯКР 055 – 0,28грн.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором, однак відповідач не в повному обсязі сплачував надані послуги.

        Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

         Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

        Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

         Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

         Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за договором,  не повністю  виконав свої обов'язки по сплаті послуг.

Так, заборгованість у сумі 5950,80грн. за період з 23.01.2008р. по 30.12.2008р. обґрунтована та підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги у частині стягнення пені не підлягають задоволенню за такими обставинами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

        Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

        Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

              Згідно п.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності  за  невиконання  чи  неналежне виконання грошових зобов'язань» з   дати    набрання   чинності   Законом   України   "Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань",  тобто з 14 січня 1997 року,  розмір пені  за  прострочку  платежу  повинен  встановлюватися  за згодою сторін,  тобто  в  договорі  (стаття  1  Закону).

Якщо  сторони  у  відповідному  договорі  не  встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону,  пеня  стягненню не підлягає,  за винятком випадків,  коли розмір пені встановлений  чинними  актами  законодавства.

Пунктом 3 Роз'яснення передбачено, що оскільки  пеня  як  один  із  видів  неустойки  є  засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена  чинним законодавством   або   договором   майнова   відповідальність   за несвоєчасне     виконання     грошових     зобов'язань  повинна застосовуватись до  несправних  платників  тільки  по  відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Оскільки позивач просить стягнути пеню у сумі 656,97грн. за період з 08.04.209р. по 08.10.2009р., а строк дії договору встановлений до 31.12.2008р., то у суда не має підстав стягувати пеню за період після спливу строку дії договору.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що при порушенні грошових зобов'язань з винної сторони стягується 40% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 40% річних за період з 16.02.2008р. по 30.12.2008р., а також 3% річних за період з 31.12.2008р. по 07.10.2009р. у сумі 1161,09грн.

Вказаний розмір річних є обґрунтованим та сума 1161,09грн. підлягає стягненню з відповідача.

Нарахований позивачем індекс інфляції за період з лютого 2008р. по вересень 2009р. у суму 1046,61грн. також є обґрунтованим та підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та  витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу    покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам  відповідно до ст.49 ГПК України.

         Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 08.10.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 13.10.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49,  82, 84, 85 господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Хвиля Революції" (98100, м.Феодосія, вул. Українська, 44, п/р  26008301350646 в ПІБ, м.Феодосія, МФО 324388, ЗКПО 31284896) на користь Відкритого акціонерного товариства "Бухта Двуякірна" (98184, м.Феодосія, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна, 20, п/р 260090136583 у КФ ВАТ «Інпромбанк», м.Феодосія, МФО 384481, ЗКПО 14312513) 5950,80грн. основного боргу, 1046,61грн. інфляційних витрат, 1161,09 річних, 94,40 грн. державного мита та 109,21грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення пені у сумі 656,97грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.