Рішення

від 16.10.2009 по справі 9/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/93

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.10.09 р.                                                                                     Справа № 9/93                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства „Р” Товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія, ЛТД”, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройресурс Плюс”, м. Донецьк

про стягнення 79 004грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірнє підприємство „Р” Товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія, ЛТД”, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройресурс Плюс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 79 004грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні №808 від 22.12.2008р., №755 від 01.12.2008р., №698 від 17.11.2008р., довіреності на отримання ТМЦ серії НБК №332379/15 від 19.12.2008р., НБК №332375/11 від 01.12.2008р., НБК №332373/9 від 17.11.2008р., рахунки №1339 від 19.12.2008р., №1260 від 01.12.2008р., №1205 від 17.11.2008р., банківську виписку від 15.01.2009р., претензію вих.№23/07/09-2 від 23.07.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 14.08.2009р., 02.09.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №915201 Товариство з обмеженою відповідальністю „Стройресурс Плюс”, м. Донецьк станом на 25.08.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

18.09.2009р. позивачем надана заява про зменшення позовних вимог б/н від 09.09.2009р., відповідно до якої останній зменшує розмір позовних вимог на 26 724грн.00коп. та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 58 280грн.00коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги з урахуванням вищевказаної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Дочірнім підприємством „Р” Товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія, ЛТД”, м. Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройресурс Плюс”, м. Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції, що підтверджується накладними №755 від 01.12.2008р., №698 від 17.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних у графі „отримав” та довіреностями на отримання ТМЦ серії НБК №332375/11 від 01.12.2008р., НБК №332373/9 від 17.11.2008р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів поставки, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача надавались рахунки №1260 від 01.12.2008р., №1205 від 17.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначено позивачем, 15.01.2009р. відповідач частково оплатив вартість товару, отриманого за накладною №698 від 17.11.2008р. в сумі 1 000грн.00коп., у зв`язку з чим несплаченою залишилась сума 52 280грн.00коп.

23.07.2009р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія №23/07/09-2 від 23.07.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення претензії представлені в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги – претензії №23/07/09-2 від 23.07.2009р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 52 280грн.00коп.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 14.08.2009р., 02.09.2009р. зобов'язав відповідача надати письмові пояснення щодо наявності підписів на накладних №698 від 17.11.2008р., №755 від 01.12.2008р., №808 від 22.12.2008р. та стосовно наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей НБК №332375/11 від 01.12.2008р., НБК №332373/9 від 17.11.2008р., НБК №332379/15 від 19.12.2008р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 52 280грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства „Р” Товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія, ЛТД”, м. Запоріжжя щодо стягнення заборгованості в розмірі 52 280грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства „Р” Товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія, ЛТД”, м. Запоріжжя до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройресурс Плюс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 52 280грн.00коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройресурс Плюс” (за адресою: вул. Куйбишева, 131, м. Донецьк, 83096, код ЄДРПОУ 34798811, інші відомості суду невідомі) на користь Дочірнього підприємства „Р” Товариства з обмеженою відповідальністю „Будіндустрія, ЛТД” (за адресою: проспект Леніна, 158, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 32372553, інші відомості суду невідомі) заборгованість в розмірі 52 280грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 522грн.80коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78грн.08коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 05.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя