Рішення

від 05.10.2009 по справі 27/441

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/441

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/441

05.10.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»

простягнення  266 465, 16 грн.

                                          Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Мак  Ліщенко Т.М.- представник за довіреністю від 03.08.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»про стягнення 260 924, 98 грн. - основного боргу, 664, 82 грн. –3 % річних  4 875, 36 грн. –пені за договором № 01/03-09 від 12.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 02.09.2009 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.09.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення.

Крім того, позивач разом з позовом подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача в межах заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищезазначеного, забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем  позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищезазначене.       

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.   

Представник відповідача у судове засідання 21.09.2009 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 21.09.2009 року розгляд справи відкладено на 05.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав докази витребувані ухвалою суду, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача на судове засідання 05.10.2009 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»(надалі –підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МаксБет»(надалі –замовник) був укладений договір № 01/03-09 (надалі –договір) на виконання ремонтно-будівельних електромонтажних робіт та монтажу системи вентиляції за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 8.

Відповідно до п.3.1 договору кошторисна вартість робіт, які доручаються замовником за договором складає 617 550, 14 грн.

Згідно п.3.4 та 3.5 договору замовник повинен перерахувати підряднику передоплату в розмірі 50% після підписання сторонами договору та затвердження кошторису, наданого підрядником. Таким чином, передоплата повинна була бути здійснена в розмірі 308 775, 07 грн.

Замовником передоплата була здійснена на загальну суму 350 000, 00 грн., а саме 09.04.2009 року на суму 150 000, 00 грн., 15.04.2009 року на суму 100 000, 00 грн. та 16.04.2009 року на суму 100 000, 00 грн., що підтверджується довідками банку, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п.1.2 договору підрядник зобов'язався виконати роботи, передбачені договором, у відповідності із переліком і об'ємами, погодженими між відповідачем та позивачем, у відповідності із доданими до договору кошторисами.

Згідно п.4.1 договору прийом –здача виконаних робіт здійснюється підрядником і замовником по акту форми 2 –КБ.

Підрядник виконав роботи, передбачені договором, що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт (форми № КБ –2в):

-          за квітень 2009 року на суму 148 508, 40 грн.;

-          за квітень 2009 року на суму 227 162, 40 грн.;

-          за квітень 2009 року на суму 95 559, 19 грн.;

-          за травень 2009 року на суму 19 406, 40 грн.;

-          за травень 2009 року на суму 64 170, 00 грн.;

-          за травень 2009 року на суму 42 829, 20 грн.;

-          за травень 2009 року на суму 13 289, 39 грн. належним чином скріпленими печатками та підписами сторін.

Таким чином, підрядник виконав роботи на загальну суму 610 924, 98 грн.

Згідно п.3.6 договору кінцевий розрахунок між сторонами проводиться протягом одного місяця після підписання акту прийняття виконаних підрядних робіт форми КБ-2, КБ-3.

Оскільки, акти приймання виконаних робіт підписані сторонами без зазначення точної дати підписання, то днем підписання актів вважається останній день місяця, в якому роботи були виконані.

Отже, повний розрахунок за актами приймання виконаних робіт повинен був бути проведений за актами за квітень до 31.05.2009 року, за актами за травень до 30.06.2009 року.

На момент розгляду справи, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 260 924, 98 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за 01.01.09 –30.06.09, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, який наявний у матеріалах справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо повної оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 260 924, 98 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 664, 82 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідач повинен був сплатити за виконані роботи згідно актів за квітень до 31.05.2009 року, згідно актів за травень до 30.06.2009 року.

Таким чином, 3 % повинні нараховуватись з 01.06.2009 року та з 01.07.2009 року  відповідно.

Оскільки, позивач просить суд нарахувати та стягнути 3% річних на всю суму заборгованості, а саме 260 924, 98 грн. за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, то суд буде нараховувати 3 % річних за період зазначений позивачем.

Розрахунок 3 % річних:

        260 924, 98 грн. * 3% * 31 (з 01.07.09 по 31.07.09) / 365 = 664, 82  грн.        

        Таким чином  3% річних становлять 664, 82 грн. та підлягають стягненню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 875, 36 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку порушення строків розрахунків, замовник виплачує підряднику пеню 0,5 % в день від суми платежу, строк якого порушений.

 Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені з урахуванням обмеження розміром подвійної облікової ставки НБУ  становить 4 875, 36 грн. (260 924, 98 грн. * 22 % * 31 (з 01.07.09 по 31.07.09)/ 365) і є меншим 0,5 % від розміру простроченого платежу (п. 7.2 договору), то стягненню підлягає пеня у розмірі 4 875, 36 грн.

         Таким чином, пеня підлягає стягненню у розмірі, зазначеному позивачем до стягнення, а саме 4 875, 36 грн.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 837, 854  ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України та  ст.ст. 33, 49, 66 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 5 корп.1; код ЄДРПОУ 31865429) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест»(02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 12; код ЄДРПОУ 32488020) основну суму заборгованості у розмірі  260 924 (двісті шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 82 коп., пеню у розмірі 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 65 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 12.10.2009 року