Рішення

від 02.07.2010 по справі 2-2564/10

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа № 2-2564/10

м. Балаклія 02.07.2010 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий : Стригуненко В.М.,

за участі

секретаря : Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ійовича до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в лійському районі Харківської області (далі - УПФУ в Балаклійському районі Харківської області), в ¦ просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому, як дитині війни, підвищення шенсії в законодавчо установлених розмірах за період з 01 січня 2006року по 31 грудня 2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» та гтсзідно до ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на ¦емання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, роте, у 2006-2007 роках вказана допомога позивачу не виплачувалась, а в 2008-2009 роках вона скачувалась, проте не в належних розмірах.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та Е 5ння Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими були визнані юяституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і Закону таїни «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», в *у числі й щодо зупинення ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив юхування та виплату відповідної соціальної допомоги за 2006 рік і за 2007 рік взагалі, а за 2008-2009 роки - тково, в розмірі меншому, ніж передбачено законодавством.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В рунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № п/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо онституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом )аїни не приймалось. Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 09 ня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. В 2008 і вперше всі пенсіонери зі статусом «Дитина війни» отримали доплату до пенсії. Після прийняття рішення іституційним Судом України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими були визнані неконституційними ;мі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до ;их законодавчих актів», в тому числі й щодо внесення змін до ст.б Закону України «Про соціальний іст дітей війни», Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року було врегульовано ; питання і встановлено, що пенсіонерам зі статусом «Дитина війни» з 22.05.2008 року виплачується іата до пенсії у встановлених вказаною постановою розмірах.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу щомісячної соціальної допомоги, дбаченої ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на нодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус ни війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за і необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про ґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про іьнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, ювлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, начених за цим Законом.

Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем трирічного у позовної давності для звернення з позовом та відсутність правових підстав для нарахування та виплати іти до пенсії в розмірах, вищих, ніж встановлено діючим законодавством.

Для розгляду позову сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені с ігту, час та місце судового розгляду, однак надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів. Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши гт-зини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, Е 2зпш ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних став.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Позивач народився 13 грудня 1937року.

Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є 5 /адянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 ів. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», шй факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом раїни «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або •с:ячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, годуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей е», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені оном України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% [кальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних :альних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету «аїни.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.б зазначеного Закону Ю06 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від • 1.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону Украйни «Про Державний бюджет :006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.б Закону України

о соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання жету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з ітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» юваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до іну України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та й протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та .чувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей и», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не оваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд дать з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, угатуція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно іредмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання іії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа чабуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас /льована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або совош скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не ^бачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для юлення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік, Відповідач по ц протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати гачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний ;т дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто івлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону У країни «Про Державний бюджет 06 рік».

з

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що до вимог про перерахунок підвищення до пенсії, як БГ зі статусом «Дитина війни», застосуванню підлягає строк позовної давності звернення до суду, р:: в лно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду 08.06.2010 року. Відповідно позовні вимоги в частині перерахунку і виплати «гзаної допомоги за 2006 рік подано з пропуском трирічного строку, встановленого ст.257 ЦК України, Ьк зимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх Сггсзо підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону саіни «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів ¦аїни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої ггг. 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66 , пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, . 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рава про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону України «Про ржавний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не кгитуційними).

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має всдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з із -: відносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані снституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що вані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення з їх неконституційність.

Таким чином, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 12.2006 року № 489-У втратило чинність 09 липня 2007 року.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом цгїни УПФУ в Балаклійському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до сії, передбачену ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з іенту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 ону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню, ке. відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.б Закону України ю соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. Тоді як, ахувань та виплат за 2007 рік на користь позивача, як особі зі статусом «Дитина війни», відповідачем не існювалось.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому у 2008 році щомісячну лату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає, що зазначені вимоги підлягають псовому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення і до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей ш» викладено в наступній редакції:

«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії зціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної змоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для іників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного чного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується -замість пенсії, овідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ! підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, у справі за титуційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України ституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу З ну України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актіє йни» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) іжень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік ро внесення змін до деяких законодавчих актів України » (справа щодо предмета та змісту закону про кавний бюджет України), визнано таким, що ке відповідає Конституції України (є неконституційним) ження п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до нх законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей

I 4

шеічєного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є Всв язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з викладеного УПФУ в Балаклійському районі Харківської області з 22.05.2008 року повинно Ь: нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.б Закону України «Про кальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за

З січня 2008 року по грудень 2009 року позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене Ьгзищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується інформацією, наведеною в письмових ¦вреченнях УПФУ в Балаклійському районі Харківської області.

Таким чином, до ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто до 22.05.2008 року, Ьз:ззідач, здійснював позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей ¦ни» в редакції від 01.01.2008 року, тобто діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених еюнів, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком Сі.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягає.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Конституційним Судом України сгення, відповідач з 22.05.2008 року відповідно до ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» гзинен був нараховувати та здійснювати виплату позивачу відповідного підвищення до пенсії у розмірі 30% шмальних пенсій за віком, яка встановлюється Законом про державний бюджет на відповідний рік. Тому за Есюд з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивачу повинен бути здійснений перерахунок вказаного чищення до пенсії.

4.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого ьмоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що гредбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст .8 Цивільно-процесуального кодексу України у разі невідповідності ормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода і обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує разовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію і доплату до неї позивачу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у їлаклійському районі Харківської області в 2008 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ 530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення омадян».

Суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо встановлення івищення до пенсії позивача, оскільки відповідно до п .6 ч.І ст.92 Конституції України виключно законами значаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом сонодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України «Про соціальний захист ¦ей війни» має вищу юридичну силу і, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими рмативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.З ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до яних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення і встановлення доплати до пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, оте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи пий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України ро соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений >ядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри імальної пенсії за віком. Звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого: вищевказаним оном, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору госуванню підлягає саме розмір мінімальної пенсії за віком, установлений у законі «Про державний зркет України» на відповідний рік, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

Стосовно вимог про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу щомісячну доплату до пенсії в мірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд вважає їх іягаючими задоволенню з таких підстав.

В ч.І ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-УІ /далі зн №835-УІ/ зазначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до звних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 : року. Законом іаїни «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до ст.б Закону України «Про соціальний захист й війни» не вносилось.

Тобто, при нарахуванні пенсії позивачу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен брати «ситковий мінімум в сумі станом на грудень 2008 року, тобто - 498 гривень, оскільки саме він береться для іачення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті щомісячну доплату до пенсії згідно Закону аїни «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону раїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.б Закону України «Про соціальний «зет дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, («баченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого ¦мативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення

З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 гтини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим геном, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є іггавою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України ~ава на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей Ью>.

Суд вважає за можливе застосувати саме ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне есшнє страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не 5 визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до всії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в :сті критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам стани 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».:

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює й повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його ::-ггоріальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне рахування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями їїсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного нду України за місцем проживання позивача - є ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському Г: :

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні гання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які ють статус дитини війни.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті пати до пенсії позивача, передбаченої ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення плат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким аом, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає іво на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний ист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до

ІСІЇ.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних птів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- івових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних ггнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання іїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» ропейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, ільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання »їх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на юципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність іного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у ютитуційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Ууогніє уап Виуп V. ОСОБА_3 (Сазе 74 уап Виуп у. ОСОБА_3) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати >гу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому і, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим шципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне іушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади алили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи ан вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки,

...а, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, ки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у их осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та ла виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для В«хування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних

Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для ечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Внаслідок того, що органи Пенсійного Фонду України звільнені від сплати судового збору, то він єн бути стягнутий з Державного бюджету України, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення ляду справи підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10-11, 15, 60, 88 , 208-233 ЦПК України, ст.ст.і, 257 -тьного кодексу України, ст.ст.22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 6 , 7 Закону України «Про анальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, коном України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, Рішенням рв ституційногс суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо сповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, істини другої статті 62, частини першої статті 66 , пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 вґггі 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про анальні гарантії громадян) №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове іскавне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, Законом України «Про державний бюджет країни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-УІ, сенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про виконання нень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положенням про Пенсійний фонд фаі'ни, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, Законом України «Про ржавний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-?І, Законом України «Про встановлення сжиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-УІ від 20.10.2009 року, ст.46 Бюджетного пенсу України, -

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 рудня 2009 року, виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та іровести виплату належних 03™ відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

І задоволенні іншої частини позову - відмовити.

'тягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8 гривень 50 опійок судового збору.

'тягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області на ористь ОСОБА_1 37 гривень понесених витрат на інформаційно-технічне ібезпеченкя розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський нний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про щійне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 5 ЦПК України.

Головуючий В.М. Стригуненко