Рішення

від 01.10.2009 по справі 4798-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4798-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2009Справа №2-7/4798-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротавр» (98400, м. Бахчисарай, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 31039640)

До відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» (97123, Нижньогірський район, с. Охотське, вул. Леніна, 108,  ідентифікаційний код 30889192)

Про стягнення 83 137,70 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача –  Ємельяненко В. В., предст., дов. №2-ю від 15.09.2009 р.

Від відповідача    –   Перець О. І., предст., дов. від 03.01.2009 р.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротавр» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» 83 137,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору поставки №1-22.03/2007 від 22.03.2007 р. та не сплачений поставлений на його адресу позивачем товару, у зв'язку з чим заборгованість Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротавр» складає 46 000,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, ТОВ «Агротавр» також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5316,59 грн., штраф у розмірі 9200,00 грн. та інфляційні втрати і 3% річних у сумі 22 621,11 грн.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

22.03.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротавр» (Постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Гвардієць» (Покупець) був укладений договір поставки товару №1-22.03/2007, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця, а Покупець – прийняти та сплатити препарати для захисту рослин.

Асортимент, строки поставки товару, його ціна, вартість та кількість визначені в специфікації, яка додається до цього договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору загальна сума договору складає 46 000,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання представником Покупця вантажних документів на товар.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату отриманого товару шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно наступного графіку:

-          15 000,00 грн. – в строк до 31 березня 2007 року;

-          31 000,00 грн. – в строк до 31 жовтня 2007 року

З Додатку №1 до Договору (специфікація) вбачається, що предметом поставки є препарат 30 в кількості 5000 літрів на загальну суму 46 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що товар був поставлений відповідачеві за витратною накладною №АТ-0000024 від 22.03.2007 р., в якій міститься підпис представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» про отримання товару. Повноваження представника підтверджуються відповідною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯММ №348307 від 2.03.2007 р., заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.

У той же час, в обумовлений в договорі строк вартість товару сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 46 000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №1-22.03/2007 від 22.03.2007 р. товару, через що вимоги позивача про примусове стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» заборгованості у сумі 46 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

В пункті 8.2 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення строку оплати товару, вказаного в пункті 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У випадку, якщо прострочення платежу за товар складає більше 5-ти днів, додатково з Покупця стягується штраф у розмірі 20% несплаченої суми.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи те, що умовами договору передбачено здійснення розрахунку за поставлений товар в 2 етапи, штрафні санкцій за порушення строків виконання грошового зобов'язання також повинні обчислюватися окремо за порушення строків внесення кожного з двох платежів. Отже, за порушення строку сплати першої частини грошових коштів – 15 000,00 грн., відповідач має сплатити пеню за період з 01.04.2007 р. по 01.10.2007 р. За порушення строку внесення 31 000,00 грн. стягується пеня за період з 01.11.2007 р. по 01.05.2008 р.

Згідно з Листом НБУ від 06.06.2006 р. N 14-011/1373-6039 з 10.06.2006 р. розмір облікової ставки становить 8.5000%; відповідно до Листа НБУ від 17.05.2007 р. N 14-011/1150-5118 – з  01.06.2007 р. облікова ставка дорівнює 8.0000%; з 01.01.2008 р. – 10.0000% (Постанова НБУ від 29.12.2007 р. N 492); з 30.04.2008 р. – 12.0000% (Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в наступних розмірах:

-          за період з 01.04.2007 р. по 31.05.2007 р. – у сумі 426,16 грн. (15 000,00 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 61 дн. (кількість днів прострочення));

-          за період з 01.06.2007 р. по 01.10.2007 р. – у сумі 1012,60 грн. (15 000,00 грн. х 16% : 365 дн. х 154 дн.);

-          за період з 01.11.2007 р. по 31.12.2007 р. – у сумі 828,93 грн. (31 000,00 грн. х 16% : 365 дн. х 61 дн.);

-          за період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р. – у сумі 2032,79 грн. (31 000,00 грн. х 20% : 366 дн. х 120 дн.);

-          за період з 30.04.2008 р. по 01.05.2008 р. – у сумі 40,66 грн. (31 000,00 грн. х 24% : 366 дн. х 2 дн.).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4341,14 грн.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення штрафу у  розмірі 20% несплаченої суми за прострочення платежу більше ніж на 5 днів.

Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вже було вказано вище, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Таким чином, одночасне стягнення штрафу та пені, які є одним видом юридичної відповідальності, неможливо, оскільки умови договору повинні відповідати  вимог ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, подвійне стягнення одного виду юридичної відповідальності, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних у сумі 22 621,11 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за період з 01.04.2007 р. по 31.10.2007 р. відповідач має сплатити позивачеві 3% річних у розмірі 263,84 грн. (15 000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 214 дн.); за період з 01.11.2007 р. по 04.09.2009 р. – 2548,27 грн. (46 000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 674 дн.). Отже, загальна сума річних складає 2812,11 грн., обчислена позивачем правомірно, а отже вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню.

Розглянувши розрахунок інфляційних втрат, суд погоджується з його правомірністю. Так, позивачем вірно обчислені загальні індекси інфляції за період з 01.04.2007 р. по 04.09.2009 р., який склав 1,527 (в коефіцієнтному вираженні), та за період з 01.11.2007 р. по 04.09.2009 р. – 1,384. Звідси, інфляційні втрати позивача за несплачені відповідачем кошти у сумі 15 000,00 грн. за період з 01.04.2007 р. по 04.09.2009 р. складають 7905,00 грн. (15 000,00 грн. х 1,527 – 15 000,00 грн.); інфляційні втрати за несплачену суму у розмірі 31 000,00 грн. за період з 01.11.2007 р. по 04.09.2009 р. дорівнюють 11904,00 грн. (31 000,00 грн. х 1,384 – 31 000,00 грн.). Отже, загальна сума інфляційних втрат, яку відповідач повинен сплатити позивачеві, складає 19 809,00 грн.

За  таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Гвардієць» (97123, Нижньогірський район, с. Охотське, вул. Леніна, 108,  ідентифікаційний код 30889192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротавр» (98400, м. Бахчисарай, вул. Промислова, 3, ідентифікаційний код 31039640) заборгованість у сумі 46 000,00 грн., пеню в розмірі 4 341,14 грн., 19 809,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 2 812,11 грн., 729,62 грн. державного мита та 207,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.