Рішення

від 05.10.2009 по справі 27/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/459

05.10.09

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Плюс-Май»

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргідроізоляція»

про                              стягнення 116 471, 16 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Вилков С.В. –представник за довіреністю від 19.08.2009 року;

від відповідача:          Калько Л.А. –директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Плюс- Май»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргідроізоляція»про стягнення 100 630,50 грн. –основного боргу та 15 840,66 грн. –інфляційних втрат за договором № ДС-01/2-2008 від 21.01.2008 року.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.10.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 15.09.2009 року та надав усні пояснення по суті спору. Зокрема, позивач зазначив про те, що 100 % передоплати відповідно до умов договору здійснено не було, тому строк оплати за договором сплив після закінчення 7 днів з дати направлення претензії.          

           Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 15.09.2009 року та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу. Проти стягнення інфляційних втрат заперечує.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          21.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Плюс-Май»(надалі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргідроізоляція»(надалі –покупець) укладено договір № ДС-01/2-2008 (надалі –договір).

          Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором та додатками до нього, постачати продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, приймати товар і оплачувати його.

          На виконання умов договору позивач у період з 06.05.2008 року по 01.08.2009 року поставив відповідачу, а відповідач прийняв бітум дорожній на загальну суму 149 165, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 46 від 06.05.2008 року на суму 27 825, 00 грн., № 50 від 13.05.2008 року на суму 28 700, 00 грн., № 132 від 01.08.2008 року на суму 92 640, 00 грн. та відповідними довіреностями серії ЯНП № 514301 від 05.05.08 р., серії ЯНП № 514304 від 12.05.08 р., серії ЯНП № 514347/35 від 01.08.08 р.

           Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Кальком Л.А. на підставі довіреностей серія ЯНП № 514301 від 05.05.2008 року, серія ЯНП № 514304 від 12.05.2008 року та серія ЯНП № 514347/35 від 01.08.2008 року.

          Прийнятий товар відповідач оплатив частково, перерахувавши на поточний рахунок позивача 46 534, 50 грн.

          16.12.2008 року позивач направив відповідачу претензію № 83 від 15.12.2008 року, відповідно до якої вимагав перерахувати на поточний рахунок позивача заборгованість за договором у розмірі 102 630,50 грн. Відповіді на претензію відповідач не направив, заборгованість за поставлений товар не перерахував.

          18.06.2009 року відповідач в якості оплати за договором перерахував на поточний рахунок позивача кошти у сумі 1 000, 00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 18.06.09 р.

          31.07.2009 року відповідач частково перерахував суму заборгованості на поточний рахунок позивача у сумі 1 000, 00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 31.07.09 р.

          З огляду на викладене, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 100 630, 50 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ж частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Договором строк (термін) виконання обов'язку відповідача оплатити прийнятий товар не встановлений.

          Як зазначалося вище, вимогу про сплату заборгованості за договором позивач пред'явив відповідачу 16.12.2008 року.

          Частина 2 статті 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити прийняті за договором товари з урахуванням поштового перебігу у строк до 26.12.2008 року.

          Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів повного виконання зобов'язань за договором щодо оплати товару не надав, в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, встановлений судом по суті та визнаний відповідачем.

          Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 100 630, 50 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 15 840, 66 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, грудня, індексується за період з розрахунком грудня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –січня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Збитки від інфляції (з січня 2009 року по липень 2009 року) складають:

           102 630,50 грн. (заборгованість) * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % -102 630,50 грн. = 8 800, 03 грн.

           101 630,50 грн. (заборгованість) * 99,9% –101 630,50 грн. = - 101, 63 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції становить 8 698,40 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 193 ГК України, статтями 525, 526, 530 625, 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргідроізоляція»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г; код ЄЛРПОУ 32305246) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Плюс-Май»(09500, Київська обл., Таращанський район, м. Тараща, вул. Чехова, 43; код ЄДРПОУ 32997935) заборгованість у розмірі 100 630 (сто тисяч шістсот тридцять) грн. 50 коп., збитки від інфляції у розмірі 8 698 (вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп., 1 093 (одна тисяча дев'яносто три) грн. 31 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одна) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

    4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.

Дата підписання 12.10.2009 року.