Ухвала

від 08.09.2015 по справі 640/4191/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/6529/15 Головуючий 1 інст. - Нев'ядомський Д.В.

Справа № 640/4191/15-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: інші справи

позовного провадження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2015 року у справі за позовом Автогаражного кооперативу «МЕТЕОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановила:

05.03.2015 року Автогаражний кооператив «МЕТЕОР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому, з урахуванням уточнення позову, просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 1541 грн. 95 коп. та судові витрати у розмірі 243,60 коп., посилаючись на те, що відповідач є власником гаражного боксу АДРЕСА_1, та користуючись ним і колективним майном кооперативу, відмовляється брати участі в утриманні належного їй майна, внаслідок чого станом на 01.02.2015 у неї утворилась заборгованість у розмірі 1485,00 гривень, а згідно кошторисів за 1,2,3,4, квартали 2013 , 2014 року та за 1 квартал 2015 року сума видатків на утримання одного гаражу в АГК "Метеор" із розрахунку на один гараж з 01.03.2013 року по 31.03.2015 року включно становить 1541,95 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2015 року вищевказаний позов, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу «МЕТЕОР» заборгованість у розмірі 1 541,95 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу «МЕТЕОР» судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі з ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно послався на зазначені в рішенні норми матеріального права, які не можуть свідчити про виникнення у відповідача, яка не є членом кооперативу, обов'язку сплачувати будь-які внески гаражному у зв'язку із наявністю права власності на гараж. Норми Статуту АГК «МЕТЕОР» не підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами, оскільки Статут є локальним актом, який за призначенням може регулювати лише внутрішні відносини. Рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на припущеннях, із зазначенням фактів, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 11, 58, 60, 61, 64, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Письмовими доказами є будь які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з п. 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» , виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що власність зобов'язує. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 322 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.

Яку вбачається з п.1ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за від сутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 6 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Кооператив є юридичною особою.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про кооперацію», основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу, виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу, виконання своїх зобов'язань перед кооперативом та сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

Автогаражний кооператив «МЕТЕОР» зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Київської ради народних депутатів м. Харкова № 198-35 від 18.06.1980 р. Метою створення даного кооперативу є організація утримання гаражних боксів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до положень статуту кооперативу АГК «МЕТЕОР» є некомерційною, неприбутковою організацією та утримується за рахунок членських внесків.

Для виконання своїх статутних завдань АГК «МЕТЕОР» рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 251 від 27.09.1997 р. було виділено земельну ділянку площею 11128'м2.

Відповідно до п. 3.1. статуту АГК «МЕТЕОР», членом кооперативу може бути фізична особа, що достигла 18 років, яка має на праві власності транспортний засіб. Власник гаражного боксу, який відмовився від вступу в члени кооперативу зобов'язаний укласти із кооперативом договір користування колективним майном кооперативу.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 893030 від 01.03.2013 р. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2013 р. являється власником гаражу АДРЕСА_1.

25 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до голови правління АГК «МЕТЕОР» із заявою, в якій просила забезпечити їй безперешкодний доступ та проїзд до належного їй гаражного боксу.

Відповідач відмовилась вступати в члени АГК «МЕТЕОР». Правління АГК «МЕТЕОР» пропонувало ОСОБА_1 вступити в члени кооперативу та сплачувати членські внески на утримання гаражного боксу, або укласти із кооперативом відповідний договір та брати участь в утриманні належного їй майна у формі плати за користування колективним майном кооперативу.

У зв'язку із категоричною відмовою ОСОБА_1 від сплати будь-яких платежів на утримання належного їй майна, АГК «МЕТЕОР» 09 лютого 2015 року було офіційно направлено їй лист з пропозицією укласти відповідний договір (для чого направлено два примірники підписаного договору). Крім того, у вказаний лист містив вимогу протягом 7 календарних днів з моменту її одержання погасити заборгованість по внескам на утримання майна у розмірі 1485,00 гривень.

Відповідно до положень статуту АГК «МЕТЕОР» розмір членських внесків та розмір внесків на утримання майна осіб, які відмовились від членства у кооперативі розраховується на підставі кошторисів, які щоквартально затверджуються правлінням АГК «МЕТЕОР».

Відповідно до інформації із електронного реєстру поштових відправлень відповідач отримала вищевказаний лист 11 лютого 2015 року. Станом на.04 березня 2015 року вона не вчинила жодних дій, направлених на укладення відповідного договору та погашення існуючої заборгованості.

З 01.03.2013 року ОСОБА_1 є власником гаражного боксу АДРЕСА_1, користуючись ним та колективним майном кооперативу, відмовляється брати участі в утриманні належного їй майна, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1541,95 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законноїсили.

Головуючий -

Судді: -