Постанова

від 15.03.2007 по справі 13/345-06-11297а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/345-06-11297А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2007 р. Справа № 13/345-06-11297А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: Л.В. Поліщук

суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання О.О. Соломахіній,

за участю представників сторін

від позивача: Н.О. Попова

від відповідача: М.О. Жирноклеєва, І.В. Двигун,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у м. Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області

від 26.12.2006р.

у справі № 13/345-06-11297А

за позовом ДП „Іллічівський морський торговельний порт”

до ДПІ у м. Іллічівську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ДПІ у м. Іллічівську здійснила виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП „Іллічівський морський торговельний порт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Договору № 908-0 про сумісну діяльність ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ДП „МВ” за період з 24.02.2006р. по 31.03.2006р. і за її результатами склала акт № 2277/23204/375664554                        від 31.08.2006р. (а.с.6-16).

В ході перевірки встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями (далі –Закон „Про ПДВ”), яке полягало в тому, що підприємством у березні 2006р. занижено податкове зобов'язання на 11840,00грн., що призвело до донарахування податку на додану вартість у сумі 2467,00грн. та зменшення заявленого до зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську прийняла податкове повідомлення-рішення від 09.09.2006р. № 0001292350/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2467,00грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку у сумі 1234,00грн. за порушення ДП „Іллічівський морський торговельний порт” п. 4.1 ст. 4 Закону „Про ПДВ” (а.с. 17).

Рішенням ДПІ у м. Іллічівську про результати розгляду скарги                        № 17607/10-007 від 10.10.2006р. вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін і прийнято податкове повідомлення-рішення                                   від 18.10.2006р. № 0001292350/1.(а.с. 21-24, 54).

ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду із позовом та уточненням до нього про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.09.2006р. № 0001292350/0 і від 18.10.2006р. № 0001292350/1, посилаючись на їх неправомірність.

Постановою господарського суду Одеської області від 26.12.2006р. (суддя О.Л. Панченко) позов задоволено. Постанова мотивована тим, що в акті перевірки ДПІ зазначено, що підприємством в порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону „Про ПДВ” занижено базу оподаткування операції з поставки товарів, яка визначається виходячи з їх договірної вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, на загальну суму обсягу поставки 59200,00грн. Однак, вказаний акт перевірки складено ДПІ з порушенням вимог                    п. 13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України                         від 17.03.2001р. № 110, зареєстр. в Мінюсті України  23.03.2001р. за                       № 268/5459 (зі змінами та доповненнями), тому що в акті відсутні посилання на конкретні первинні документи, згідно з якими ДПІ встановлено заниження позивачем бази оподаткування та податкових зобов'язань, у зв'язку з чим висновки, викладені  в акті перевірки, слід вважати недоведеними. Крім того судом зазначено, що посилання ДПІ на п.п. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним, тому що зазначена норма Закону застосовується щодо встановлення методології визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. Також, методологія застосування вказаної норми встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ДПІ у м. Іллічівську, не погоджуючись із постановою суду, звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме п. 4.1 ст. 4 Закону „Про ПДВ”, п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

ДП „Іллічівський морський торговельний порт” у запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону „Про ПДВ” база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи  з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових  платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за  винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,  вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 1.18 Закону „Про ПДВ” звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283 із подальшими змінами та доповненнями (далі –Закон № 283) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктами 1.20.8, 1.20.10 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 283 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Підстави та порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлені п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок  погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 із подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181), Методикою визначення податкових зобов'язань за непрямим методами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2002 року № 697 (далі –Методика).

Як встановлено п. 3 Методики, непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно з підстав, передбачених                 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181.

Відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 сума податкових зобов'язань платника податку може бути визначена за непрямим методом у разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом „а” підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (неподання декларації)у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Податкове повідомлення-рішення № 0001292350/0 від 09.09.2006р., яке є предметом оскарження, було прийнято згідно з підпунктом „б” ст. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181 на підставі акту перевірки № 2277/23-204/375664554 від 31.08.2006р.

Згідно з пунктами 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. і заеєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005р. № 925/11205 (далі –Порядок № 327), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю, у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В порушення вищевикладених положень Порядку № 327 в акті перевірки (а.с. 13-14) відсутнє посилання на первинні документи і описання факту порушення, та лише зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону „Про ПДВ” і вказано про визначення звичайної ціни згідно з                   п. 1.18 ст. 1 Закону „Про ПДВ” і п.п. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1 Закону № 283. Між тим, п.п. 1.20.9 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 283 стосується визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти, відповідно до закону.

Податкова інспекція не надала доказів, що перевіряємий платник податків є природним монополістом.

Отже, податкова інспекція не мала підстав для визначення позивачу звичайної ціни і донарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, а також неналежне оформлення акту перевірки, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу ПДВ у сумі 2467,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1234,00грн.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 26.12.2006р. у справі № 13/345-06-11297А залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                            Поліщук Л.В.

  Суддя                                                                                Бандура Л.І.

            Суддя                                                                                Туренко В.Б.