Рішення

від 05.12.2012 по справі 2401/2-777/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Чернівецької області

м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 5 » грудня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Чупікової В.В.

суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк А.Д.

секретар Балацька - Геряк О.П.

за участю: : позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси за дорученням представляє ОСОБА_2, до товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2012 року ОСОБА_1 інтереси за дорученням якого представляє ОСОБА_2 вперше звернувся в суд з позовом до ТОВ «Гудвіллар» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

№ 22ц-1305/2012 р. Головуючий у І інстанції Кибич І.А.

Категорія: 51/52

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 26.07.2012 року вказана позовна заява залишена без руху з підстав невідповідності її вимогам ст.119 ЦПК України, ухвалою цього ж суду від 10.08.2012 року повернута через те, що позивач не виконав вимоги, визначені ст.ст.119, 120 ЦПК України. Повторно позивач звернувся до суду з позовною заявою в серпні 2012 року. Посилався на те, що 01.02.2012 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Гудвіллар» на посаду начальника виробничого відділу відповідно до наказу № 2 від 25.01.2012 року. Трудові обов'язки виконував належним чином, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за час роботи безпосередньо грошові або товарні цінності не обслуговував, будь-якого доступу до них не мав.

12.06.2012 року наказом № 65 його було звільнено з роботи на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, яка передбачає, що трудовий договір може бути розірваний у випадку винних дій працівника, безпосередньо обслуговуючого грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а він підлягає поновленню на роботі.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ № 65 ТОВ «Гудвіллар» від 12.06.2012 року про звільнення його з роботи на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, стягнути з ТОВ «Гудвіллар» на його користь заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2012 року по час прийняття рішення по справі в сумі по 83,09 грн. за кожен день вимушеного прогулу та рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць, допустити до негайного виконання.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення про задоволення його позовних вимог.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній, просили поновити позивача на роботі на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6264 грн. 44 коп. Вважають, що строк на звернення до суду пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню, порушене право позивача підлягає захисту.

Представник відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Крім цього, вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк на звернення з позовом до суду.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступних підстав.

По справі встановлено, що сторони перебували в трудових відносинах з 25.01.2012 року по 12.06.2012 року, коли позивач був звільнений з посади начальника виробничого відділу ТОВ «Гудвіллар» на підставі ст.41 п.2 КЗпП України ( у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу)( а.с.10,11,4).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не видав ТОВ «Гудвіллар» документи, табелі виходу на роботу, не передав в касу підприємства гроші в сумі 200 грн., отримані за вивіз сміття, та виходив з того, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду з заявою про поновлення на роботі. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені внаслідок порушення норм матеріального права, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України, п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які власнику або уповноваженому ним органу, дають підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановлені у передбаченому законом порядку фату вчинення працівниками розкрадання, хабарництва й інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з роботою.

25.01.2012 року позивач був прийнятий на роботу на посаду начальника виробничого відділу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснював, що в його обов'язки входило складання табелю обліку робочого часу в товаристві та погрузка сміття, доступу до грошових та матеріальних цінностей товариства не мав, гроші за вивіз сміття з магазину «Глобус» не отримував, а тільки погрузив сміття з цього магазину. Пояснення позивача ОСОБА_1 об'єктивно підтверджуються текстом наказу №22 від 25.01.2012 року про його прийняття на роботу, в якому відсутні обов'язки щодо безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей відповідача. Зазначені обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Крім цього, посада начальника виробничого відділу не входить до Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками з якими підприємством, установою, організацією укладаються договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж…№447/24 від 28.12.1977 року

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.05.2012 року не встановлено факту отримання саме позивачем коштів в сумі 200 грн. за вивіз сміття з магазину «Глобус» та вчинення інших дій які б були підставою для втрати до нього довір'я(а.с.84-85).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 12.06.2012 року був звільнений з посади начальника виробничого відділу ТОВ «Гудвіллар» на підставі ст.41 п.2 КЗпП України з порушенням вимог закону.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.3.4.Колективного договору, укладеного між адміністрацією ТОВ «Гудвіллар» та представником від трудового колективу на 2012-2014 роки, п.1.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку основна заробітна плата встановлюється у вигляді посадових окладів(а.с.76,58).

Відповідно до затвердженого генеральним директором штатного розкладу на 2012 рік позивачу встановлений посадовий оклад 2560 грн. на місяць при умові відпрацювання 160 год. на місяць (а.с.188). Належними та допустимими доказами не встановлено внесення будь-яких змін до штатного розпису до часу звільнення позивача з роботи. В ТОВ «Гудвіллар» був встановлений 5- денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю(а.с.74).

З табелю обліку робочого часу за лютий 2012 року на а. с. 200 вбачається, що позивач ОСОБА_1 відпрацював за лютий місяць 21 робочий день або 168 год. Представник відповідача ОСОБА_3М, визнав свій підпис на вказаному табелі. Таким чином заробіток позивача складає за вказаний місяць 2560 грн., а його заробіток за березень 2012 року при умові, що він відпрацював 132 год. або 16,5 роб. дні. (а.с.200) склав - 1836,52 грн. ((2560 грн. х 16,5) : 23 ). Середньомісячна заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку негайного виконання рішення суду складає 2198 грн. 26 коп. ((2560 грн. + 1836,52 грн.):2).

З розрахунку середнього заробітку, який позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду в судовому засіданні вбачається, що він вимушено прогуляв 124 робочих дні. Вказана кількість днів не заперечується представником відповідача.

З врахуванням вимог п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньоденна заробітна плата позивача складає:

(2560 грн.+1836, 52 грн.) : 37, 5 роб. днів = 117 грн. 24 коп.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає:

117,24 грн. х 124 роб. дні = 14537 грн. 76 коп. Проте, враховуючи вимоги ст.11 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6264 грн. 44 коп.(а.с.253).

Статтями 233, 234 КзПП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою до районного суду про поновлення на роботі в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, у разі пропуску з поважних причин цього строку суд може його поновити.

По справі встановлено, що 13.06. 2012 року представник позивача отримав трудову книжку(а.с.39).

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснювали, що вперше з позовом до суду звернулися 11.07.2012 року і на підтвердження надали копію позову з печаткою канцелярії суду першої інстанції. Оскільки на копії позовної заяви від 11.07.2012 року працівником відповідно до вимог п.2.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді не зазначена інша дата отримання позову, то колегія суддів вважає, що позивач вперше звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 11.07.2012 року тобто в межах строку визначеного ст.233 КзПП України.

Вказана позовна заява залишена без руху ухвалою судді від 26.07.2012 року тобто з порушенням строку, визначеного ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснював з 24.07. по 14.08.2012 року перебував за межами області у відпустці, що підтверджується проїзними документами на а.с.254

10.08.2012 року судом першої інстанції постановлена ухвала про повернення позовної заяви, яку представник позивача разом з іншими матеріалами отримав 17.08.2012 року на свій письмовий запит від 16.08.2012 року(а.с.13, 249). Позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції подана до суду першої інстанції 21.08.2012 року, як це вбачається з тексту копії нової редакції позовної заяви на а.с.250-251 тобто після закінчення визначеного законом строку.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач та його представник пропустили визначений ст.233 КзПП України місячний строк на звернення з позовом до суду з поважної причини, а тому цей строк підлягає поновленню, а порушене право позивача підлягає захисту.

На підставі ст.41, 233 - 235 КзПП України, п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року та керуючись ст.ст. 11, 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року скасувати.

Позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар» р/р 26009000167772 ПАТ ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, ЕДРПОУ 34831591, поштова адреса: 59233 вул. Я.Галана, 25 смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6264(шість тисяч двісті шістдесят чотири ) грн. 44 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 2198(дві тисячі сто дев'яносто вісім) грн. 26 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіллар» р/р 26009000167772 ПАТ ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, ЕДРПОУ 34831591, поштова адреса: 59233 вул. Я.Галана, 25 смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької обл. на користь держави ( рахунок 31213206780002, одержувач УДКС у м. Чернівцях, 2203000, код отримувача (ЄДРПОУ) 37978173, банк одержувача ГУ ДКСУ у Чернівецькій обл., МФО856135) судовий збір в сумі 214 ( двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: