Рішення

від 02.04.2015 по справі 310/258/15-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/258/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2015 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді - Крамаренка А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участю: прокурора - Ємельяненко В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В січня 2015 року Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що п. 5.11 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 суперечить вимогам ст.ст.51, 58-60, 116, 118, 186-1 ЗК України та ст. 85, 88, 90 ВК України, оскільки земельна ділянка, яка надана у власність фізичній особі, розташована в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а відтак, відноситься до земель водного фонду. Крім того, на порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність не пройшов обов'язкову державну експертизу, тоді як землі рекреаційного призначення підлягають такій експертизі.

Крім того, позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки Управлінням Держкомзему у м. Бердянськ та Управлінням архітектури та земельних відносин виконкому Бердянської міської ради були відкликані.

Також при затвердженні оскаржуваним рішенням ради проекту землеустрою були порушені вимоги містобудівного законодавства. Так, відповідно до ст. ст. 12, 19 Закону України «Про планування та забудову території» забудова та використання території населених пунктів повинні відповідати Генеральному плану відповідного населеного пункту.

Генеральний план міста Бердянська затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009 року. При цьому за адресою виділеної оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року ОСОБА_1 земельної ділянки вказаним Генеральним планом передбачено лише розміщення зелених насаджень спеціального призначення, що підтверджується листом виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.12.2014 року.

З цих підстав прокурор просив визнати незаконним та скасувати п. 5.11 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №911830 на земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську по вул. Курортна, 120-а, що виданий на ім'я ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 94240 грн. 00 коп., площею 0,1 га, яка знаходиться по вул. Курортна, 120-а в м. Бердянську Запорізької області, межі якої визначені в державному акті на право власності на землю серії ЯК №911830 виданому ОСОБА_1, територіальній громаді міста Бердянська.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник Бердянської міської ради та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому ст. 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша ст. 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом, п. 5.11 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року у приватну власність ОСОБА_1 передана земельна ділянка площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси : вул. Курортна, 120-а.

На підставі вказаного вище рішення ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності серії ЯК №911830 на земельну ділянку площею 0,1 га, для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за вказаною вище адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 51 ЗК України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Відомості щодо належності спірної земельної ділянки, на час її передачі у власність, до земель рекреаційного призначення містяться у Генеральному плані міста Бердянська (затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009 року), згідно з яким земельна ділянка по вул. Курортна, 120-а в м. Бердянську розміщується на території зелених насаджень спеціального призначення.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, однак всупереч ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ч.9 ст.118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділенні земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проведена не булла, суд приходить до висновку про порушення міською радою земельного законодавства при передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_1

Крім того, згідно ст. 88 ВК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Мінприроди України від 05.11.2004 року №434, встановлено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу) , надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності них», з урахуванням конкретної ситуації.

Згідно ситуаційної схеми, виконаної ПП «Азовгеопроект», спірна земельна ділянка розташована на відстані 528,5 м. від урізу води Азовського моря, а відтак не могла бути передана у приватну власність.

Відповідно до ст. 392 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки, є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

З урахуванням вищезазначеного, передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі п. 5.11 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року відбулася з порушенням норм закону, а отже п. 5.11 вказаного рішення в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню.

За таких обставин державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_1 без належної правової підстави, а тому його слід визнати недійсним та зобов'язати ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 5.11 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання №41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №911830 на земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську по вул. Курортна, 120-а, що виданий на ім'я ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) повернути земельну ділянку вартістю 94240 грн., площею 0,1 га, кадастровий номер 2310400000:07:002:0094, яка знаходиться по вул. Курортна, 120-а в м. Бердянську Запорізької області, та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко