Постанова

від 15.03.2007 по справі 7/95-38.1

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/95-38.1

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 березня 2007 р.                                                                                   № 7/95-38.1  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіСтратієнко Л.В.,

суддівГрека Б.М., Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”

нарішення господарського суду Волинської області від 18 вересня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року

у справі№ 7/95-38.1

за позовомдочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

довідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”

простягнення 188 663,29 грн. боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ,

за участю представників сторін:

від позивача –Онищенко І.П.

     відповідача –Михальчук В.О.      

                                                         ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18 вересня 2006 року (суддя М.Шум), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року (судді Я.Дух, М.Краєвська, Г.Якімець) позов задоволено, стягнуто з відповідача 139 728,69 грн. заборгованості, 12 804,18 грн. пені, 28 766,01 грн. інфляційних та 7 364,41 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті вартості поставленого природного газу за договором від 24.12.2004 року за № 06/04-1283.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Волинської області та Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на постачання природного газу від 24 грудня 2004 року за № 06/04-1283, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2005 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, поставивши відповідачу протягом січня-грудня 2005 року природний газ в кількості 25 184,387 тис.куб.м. на загальну суму 3 910 631,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі за січень-грудень 2005 року.

За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ проводиться грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач свої зобов'язання за договором від 24.12.2004 року № 06/04-1283 виконав частково на суму 3 770 902,92 грн., і на момент звернення до суду з позовом за поставлений природний газ на суму 139 728,69 грн. з позивачем не розрахувався.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 7.2 договору, згідно з яким в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 6.1 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 139 728,69 грн. заборгованості, 12 804,18 грн. пені, 28 766,01 грн. інфляційних та 7 364,41 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті вартості поставленого природного газу за договором від 24.12.2004 року № 06/04-1283.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Волинської області та Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 18 вересня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року у справі № 7/95-38.1 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” - без задоволення.

Головуючий, суддя                                             Л.Стратієнко                  

Суддя

                                            Б.Грек

Суддя

                                            С.Самусенко