Постанова

від 20.03.2007 по справі 4/54-77

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/54-77

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 березня 2007 р.                                                                                   № 4/54-77  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційне подання

Прокурора міста Луцька

на постанову від 25.12.06 Львівського  апеляційного господарського суду

у справі№ 4/57-77господарського суду Волинської  області

за первісним позовомПрокурора міста Луцька в інт. держави в особі Луцької міської ради

доТОВ “Вімпекс”

прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, приведення ділянки в попередній стан

та за зустрічним позовомТОВ “Вімпекс”

до Луцької міської ради

проспонукання до укладення договору оренди земельної ділянки

за участю представників

від Генеральної Прокуратури України Івченко А.А., посв. №218 від 04.10.04

позивача: не з»явилися  

відповідача:  Шемет І.К., дові. №71 від 30.06.06

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.08.06 в задоволенні первісного позову до ТзОВ “Вімпекс” про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки  шляхом знесення самочинного будівництва, приведення ділянки в попередній стан  - відмовлено. Зустрічну позовну заяву ТзОВ “Вімпекс” до Луцької міської ради про спонукання до укладення договору  оренди землі задоволено. Зобов'язано Луцьку міську раду передати ТзОВ “Вімпекс” в оренду земельну ділянку площею 150 кв. м по вул. Літній,1 в м. Луцьку для обслуговування житлового будинку шляхом прийняття відповідного рішення Луцької міської ради та укладення договору оренди земельної ділянки на передбачених законом умовах (суддя Слободян П.Р.)

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.06 рішення суду першої інстанції залишено без змін (судді: Краєвська М.В., Дух Я.В., Кордюк Г.Т.).

В частині відмови у задоволенні первісного позову прийняті судові рішення мотивовані тим, що  відповідно до ч.2 ст. 417 ЦК України якщо знесення будівлі  (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури, тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельної ділянкою постановити рішення  про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк. Оскільки вартість багатоповерхового житлового  будинку (4 295 501,04 грн.)  значно перевищує вартість земельної ділянки (107 041,72 грн.) у площі, яка фактично використовується, то знесення будівлі є недоцільним.

В частині задоволення зустрічних позовних вимог судові рішення мотивовані тим, що самовільно зайнята земельна ділянка площею 150 кв.м. перебуває в комунальній власності, а тому вона може бути передана в оренду на підставі чинного законодавства.

В касаційному поданні  Прокурор міста Луцька просить прийняті судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити  позовні вимоги за первісним позовом шляхом знесення самочинного будівництва, приведення ділянки в попередній стан,  оскільки вважає, що вони прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права , зокрема, ст. 417 ЦК України  та не застосовано ст. 376 ЦК України  та ст.ст. 212, 153 Земельного Кодексу України. Зазначає, що відповідач безпідставно користується самовільно зайнятою земельною ділянкою пл. 150 кв.м. по вул.Літній,1, на якій збудована частина житлового 8-квіртирного будинку.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання  підлягає задоволенню   частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТзОВ «Вімпекс»здійснювало будівництво житлового будинку по вул.Літній, 1 в м.Луцьку на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності товариства.

Рішенням виконкому Луцької міської ради № 357 від 16.09.2002р. товариству надано дозвіл на розробку містобудівного обгрунтування будівництва 6-квартирного житлового будинку по вул.Літній, 1.

Рішенням виконкому № 99 від 26.03.2004р. ТзОВ «Вімпекс»дозволено відкоригувати проект будівництва 6-квартирного житлового будинку під 8-квартирний.

Станом на жовтень 2005 року коригування проектної документації не було завершене.

При додатковому обстеженні інспекцією ДАБК виявлено відхилення від проектної документації :  збудовано 8-квартирний будинок, а не 6-квартирний, на який було видано дозвіл на будівництво. Керівника ТзОВ «Вімпекс»притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.96 КУпАП та вручено припис внести відповідні зміни.

13.12.2005р. Управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Луцької міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТзОВ «Вімпекс»при проведенні будівництва 17-квартирного та 8-квартирного будинків по вул.Літній, 1 та вул.Некрасова, 14 в м.Луцьку, про результати якої складено відповідний акт. В результаті перевірки встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю ВЛ №005628 у приватній власності ТзОВ «Вімпекс»знаходиться земельна ділянка площею 0,2881 га. На вказаній земельній ділянці побудовано два житлових будинки. При проведенні контрольних обмірів земельної ділянки,  на якій  побудовані  будинки,  виявлено  самовільне захоплення земельної ділянки площею 150 кв.м., на яку виходить частина 8-квартирного житлового будинку.

За порушення вимог ст.144 ЗК України, за вчинення правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП директора ТзОВ «Вімпекс»притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та приписом від 13.12.2005р. зобов'язано в строк до 13.01.2006р. оформити документи на користування земельною ділянкою площею 150 кв.м. по вул.Літній в м.Луцьку.

Такі вимоги припису від 13.12.2005р. відповідачем не виконані.

Самовільним зайняттям землі, згідно ст. 212 Земельного Кодексу України, є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на законі і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що посвідчує право на землю.

          Порядок надання земельних ділянок в редакції Земельного Кодексу 1992 р. регламентувався  ст. ст. 17-26. В ст. 22 ЗК України було зазначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. З введенням в дію нового Земельного Кодексу  України з 01.01.2002 в пункті 3 його розділу Х “Перехідні положення” зазначено, що “клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені  на момент введення в дію цього кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх  компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу”.

Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста Луцька, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом. Об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені  у територіальної  громади і  передані  іншим  суб'єктам без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради.

Згідно  витягу з протоколу двадцять сьомої сесії Луцької міської ради, яка відбулась 02.03.2006, 03.03.2006р., 09.03.2006р. та 25.03.2006р., пропозиція в.о. начальника Луцького міського управління земельних ресурсів розглянути проект рішення «Про надання ТзОВ «Вімпекс»дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул.Літній, 1 міською радою не прийнята.          

Згідно вимог ст.376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 153 Земельного кодексу України гарантує недоторканість права власності на земельну ділянку. Власник вправі вимагати відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Попередні судові інстанції невірно застосували до виниклих правовідносин норми цивільного законодавства, зокрема, ч.2 ст. 417 ЦК України, оскільки правовідносини у даній справі регулюються нормами земельного законодавства, а відповідно ст. 413 ЦК України право користування  чужою земельною ділянкою для забудови виникає на підставі договору  (або заповіту).

Суди не з'ясували на підставі яких правовстановлюючих документів відповідач користувався  спірною ділянкою.

Таким чином судами порушені вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, об'єктивного дослідження в судовому  засідання матеріалів справи, що не дає можливості касаційній інстанції перевірити надану юридичну оцінку всім обставинам справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Господарський процесуальний кодекс не передбачає можливості досліджувати обставини справи і докази в суді касаційної інстанції і тому прийняті судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час повторного розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене вище, усунути зазначені недоліки, з'ясувати всі обставини справи, надати їм належну юридичну оцінку і винести законне, обгрунтоване рішення, керуючись нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                               ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Прокурора міста Луцька в інт. держави в особі Луцької міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 08.08.06  та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.06   у справі № 4/57-77-  скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської  області.

Головуючий                                                                              В. Овечкін

Судді:                                                                                         Є.Чернов

                                                                                                В.Цвігун