Постанова

від 09.09.2015 по справі 821/2300/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2300/15-а

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганій С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до комунального підприємства "Атлант-Чонгар" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків,

встановив:

Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - позивач, Генічеська ОДПІ) звернулась до суду з позовом, в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності комунального підприємства "Атлант-Чонгар" (далі - відповідач, КП "Атлант-Чонгар"), що знаходяться у банках.

За змістом адміністративного позову вимоги Генічеської ОДПІ обґрунтовуються наявністю у відповідача, на момент звернення до суду, податкового боргу по податку на прибуток у сумі 6793,06 грн., по податку на додану вартість у сумі 69299,57 грн. та рентної плати за користування надрами у сумі 39728,18 грн. та відсутністю майна у відповідача. На підтвердження своєї позиції додає довідки Держсільгоспінспекції, управління Державтоінспекції УМВС України в Херсонській області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, відповідач має відкриті рахунки в установах банку, будь які інші активи у платника відсутні. Заборгованість відповідачем по вказаним податкам не погашена, тому на підставі пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності КП "Атлант-Чонгар", що знаходяться на розрахункових рахунках в установах банку.

Відповідач надав до суду лист згідно якого зазначає, що підприємство знаходиться у дуже складному фінансовому становищі, проте на даний час КП "Атлант-Чонгар" поступово починає сплачувати заборгованість по вказаним податкам. Також, представник відповідача справу просив розглянути без його участі.

09.09.2015 р. до суду надійшла заява щодо зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення податкового боргу. Остаточно позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку КП "Атлант-Чонгар" по податковому боргу з податку на прибуток у сумі 1746,53 грн., податку на додану вартість у сумі 67968,39 грн., рентної плати за користування надрами у сумі 27848,10 грн. Представник позивача справу просив розглянути в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що у відповідача наявний податковий борг, а саме:

- податковий борг по податку на прибуток в сумі 1746,53 грн.;

- податковий борг по податку на додану вартість – 67968,39 грн.

- заборгованість по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 27848,10 грн.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п.20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки, а саме: Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області про відсутність зареєстрованої сільськогосподарської техніки за боржником; управління Державтоінспекції УМВС України в Херсонській області за №5329/10 від 16.06.2015р. за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані. За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2015р. у відповідача майно відсутнє. На підставі вищевикладеного, складено акт опису майна від 24.03.2015р. №1 на яке платник податків набуде право власності в майбутньому по погашенню податкового боргу у повному обсязі, оскільки згідно отриманих довідок органів державної реєстрації майно не зареєстроване за КП "Атлант-Чонгар".

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 97563,02 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 97563,02 грн., який має несплачений податковий борг в сумі 97563,02 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати у повному обсязі податкового боргу в сумі 97563,02 грн. відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності комунального підприємства "Атлант-Чонгар" (код ЄДРПОУ 34270399) з метою погашення податкового боргу: по податку на прибуток у сумі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість грн.) 53 коп., по податку на додану вартість у сумі 67968 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн.) 39 коп., рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 27848 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок вісім грн.) 10 коп., що знаходяться у банках.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Циганій С.І.

кат. 8.2.2