Ухвала

від 10.09.2015 по справі 902/993/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 вересня 2015 р. Справа № 902/993/14

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача (стягувача, скаржника): Савишена О.Б., довіреність №б/н від 03.07.2015р.,

у відсутності відповідачів 1, 2 та відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти" щодо скасування постанови ДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу та зобов'язання поновити виконавче провадження у справі

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти" (пров. Станіславського, 16, м. Вінниця, 21030)

до 1 : товариства з обмеженою відповідальністю "МС БУД" (вул. Святошинська, 34а, м. Київ, 03680)

до 2: приватного підприємства "Тітан-Макс" (2 Мікрорайон, буд.40, кв.72, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

про стягнення 80062 грн 76 коп. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

23.07.2015 р. до господарського суду Вінницької області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти" від 23.07.2015 р. вх. № 06-57/97/15 про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання вчинити дії по справі № 902/993/14.

Подана скарга мотивована бездіяльністю державного виконавця, яка, на думку скаржника (стягувача), полягає у не повному вжитті державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" заходів, в результаті чого не виконано в повному обсязі рішення суду, відтак безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачеві.

З метою з'ясування обставин, викладених у скарзі, ухвалою суду від 24.07.2015р. її призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав заявлену скаргу, з огляду на мотиви, зазначені у ній.

Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Вінниці повноважного представника в судове засідання не направив. Разом із тим у надісланому відзиві орган ДВС не погодився із поданою скаргою та просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі, оскільки відповідачем здійснено усіх виконавчих дій, які вимагає Закон України «Про виконавчу службу». Відтак, підстав для задоволення скарги останній не вбачає.

Відповідачі правом участі у розгляді скарги не скористалися, хоча про час та місце її розгляду повідомлялося належним чином.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки представників в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги і її вирішення по суті, суд встановив наступне.

В провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Білоус В.В.) перебувала справа №902/993/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти" до товариства з обмеженою відповідальністю "МС БУД" та приватного підприємства "Тітан-Макс" про стягнення 80062,76 грн заборгованості згідно договору на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт № 130701 від 01.07.2013 р., договору поруки від 16.06.2014 р.

31.07.2014 року у справі №902/993/14 винесено рішення, яким позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МС БУД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти" 80000 грн заборгованості та судові витрати на судовий збір в сумі 1827 грн.

15.08.2014р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

12.09.2014 року відкрито виконавче провадження №44707437 з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.08.2014р. №902/993/14 про стягнення з ТОВ «МС БУД» 81827 грн. Того ж дня державним виконавцем винесено іншу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно із постановою органу ДВС від 23.01.2015 року виконавче провадження №44707437 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №46191386.

Як видно із завірених копій матеріалів надісланого виконавчого провадження, в ході проведення виконачих дій державним виконавцем встановлено відкриті рахунки боржника в ПАТ КБ «Правекс Банк», ПУАТ «Фідобанк», АТ «УкрСиббанк».

23.01.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт коштів боржника, про що повідомлено банківські установи.

02.02.2015 року державним виконавцем виставлено платіжну вимогу №741/15 щодо списання грошових коштів з рахунків боржника на загальну суму 146836,55 грн.

17.02.2015 року на депозитний рахунок відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві надійшли грошові кошти у розмірі 1164,7 грн, з котрих за відповідним розпорядженням №46191386/15 на користь заявника перераховано 649,93 грн.

Також судом встановлено, що органом державної виконавчої служби у своєму відзиві зазначено, що згідно із запитаної інформації УДАІ м. Києва, Держземагенства та реєстру прав на нерухоме майно останнім не виявлено земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів, які рахуються за боржником.

Відтак, постановою відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 22.05.2015 року наказ господарського суду Вінницької області від 15.08.2014р. №902/993/14 повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4-5 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому ст. 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

У свою чергу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Так, згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як наголошено стягувачем у своїй скарзі органом державної виконавчої служби у повному обсязі не вчинено усіх виконавчих дій, наданих йому законодавством, що стало наслідком невиконання судового рішення.

Надаючи оцінку обставинам, що викладені у скарзі, суд врахував таке.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону

України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки". Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Детальніше порядок вчинення виконавчих дій врегульований Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та розробленою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Так, пунктом 3.12 Інструкції визначено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

При цьому за приписами п.4.1.2 Інструкції державні виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. Приймання державними виконавцями грошей не дозволяється. Виявлені у боржника готівкові кошти вилучаються, про що державний виконавець складає акт вилучення готівки. Вилучення проводиться у присутності понятих. Цей акт складається у необхідній кількості примірників, з яких перший залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються боржнику або його представнику, особі, у якої вилучено, під розписку в першому примірнику. У разі відмови боржника (його представника) від підпису про це зазначається в акті вилучення готівки.

Разом із тим, відповідно до п.4.1.1 Інструкції у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

З системного аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів в частині, що стосується порядку звернення стягнення на кошти божника та, виходячи із обов'язку державного виконавця вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, на переконання суду, з метою реального виконання рішення суду виконавчих дій лише щодо арешту рахунків боржника та направлення запитів до відповідних державних органів не достатньо. Адже, поряд із обов'язком знайти та накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, у державного виконавця є також обов'язок розшукати та вилучити готівкові кошти останнього, принаймні вчинити дії щодо їх розшуку та вилучення. При цьому з метою визначення стану платоспроможності необхідним є також дослідження балансу боржника.

Водночас, як свідчать матеріали справи, державний виконавець жодних дій щодо можливості виявлення готівки в касах божника та отримання балансу не вчинив, з цією метою за його місцезнаходженням не виїздив.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, як видно із матеріалів справи, органом ДВС вимоги ч.8 ст.52 Закону України не виконано, з початку відкриття виконавчого провадження (12.09.2014 року) і до моменту повернення виконавчого документа (22.05.2015 року) останнім лише одноразово протягом семи місяців здійснено заходів щодо виявлення майна боржника.

Також державним виконавцем проігноровано вимоги ст.20 Закону, згідно із ч.1, 4 якої виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Адже в силу положень ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець мав би відреагувати на повідомлення стягувача щодо наявності у боржника майна на території Вінницької області, оскільки заявником як підрядником виконувалися на користь боржника монтажні та пусконаладжувальні роботи протипожежної сигналізації, та вчинити визначені законодавством дії шляхом надання доручення органу ДВС за місцем перевіреної інформації. До того ж наявність чи відсутність спеціалізованої техніки для будівництва, можливо перевірити лише в органах Держгірпромнагляду , чого зроблено також не було.

Втім, матеріали справи таких доказів щодо повного вчинення державним виконавцем виконавчих дій не містять, що фактично призвело до невиконання рішення та порушення майнового права стягувача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, говорити про вжиття державним виконавцем в повному обсязі виконавчих дій з метою виконання рішення суду, що належить до його імперативного обов'язку, не можна, а відтак не можна вважати правомірною та обґрунтованою постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Як наголошується у п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною , або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, підсумовуючи усе вище наведене та надаючи оцінку наявним у справі доказам у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов висновку, що орган державної виконавчої служби в даному конкретному випадку у повній мірі, як того вимагає Закон, не реалізував покладених на себе Законом обов'язків, хоча на переконання суду, зобов'язаний був діяти у визначений законодавством спосіб. Відтак, фактично мала місце бездіяльність, яка не узгоджується із положеннями Закону України "Про виконавчу службу" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що стало наслідком для прийняття передчасної та незаконної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Таким чином, скарга в цій частині підлягає задоволенню, а постанова визнанню недійсною.

Разом із тим не підлягає задоволенню вимога щодо зобов'язання відділ ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві відкрити виконавче провадження, оскільки це є безпосереднім повноваженням вказаного державного органу. Крім того, відповідно до ч.2 п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року передбачено, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Також підлягає відхиленню вимога про винесення окремої ухвали, оскільки скаржнику положеннями ст.121-2 ГПК України не надано можливості заявляти подібні вимоги.

Згідно з ч.2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі вищевикладеного, скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на вказане, керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 22.05.2015 року про повернення виконавчого документа (наказу господарського суду Вінницької області від 15.08.2014р. по справі №902/993/14) стягувачу.

Решту вимог скарги відхилити.

Ухвалу надіслати учасника процесу та ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення .

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Станіславського, 16, м. Вінниця, 21030)

3 - відповідачу (вул. Святошинська, 34а, м. Київ, 03680)

4 - відповідачу 2 (2 Мікрорайон, буд.40, кв.72, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

5 - органу ДВС (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9)