Рішення

від 07.09.2015 по справі 904/7134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.15 Справа № 904/7134/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦТО Кварц", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5906, 56 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Каретна Є.В. - представник за дов. № 53-02/9 від 31.10.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічнe акціонерне товариства "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦТО Кварц" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5906, 56 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 309 від 13.02.2015 в частині своєчасного підтвердження заявок та поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.09.2015.

04.09.2015 від відповідача надійшло клопотання, в якому він не заперечує порушенням ним строків поставки товару та зазначає, що дане порушення було зумовлене відсутністю грошових коштів на розрахунковому рахунку ТОВ "ЦТО Кварц" необхідних для закупівлі продукції, у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір штрафу.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 31).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦТО Кварц" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 309 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.

У випадку доставки товарів на склад покупця, поставка може здійснюватися за письмовою заявкою покупця (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору письмова заявка направляється покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника або за допомогою факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах постачальиика.

Постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня, з моменту одержання заявки покупця, направити покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах покупця. У даному підтвердженні постачальник вказує: дату й номер заявки покупця; дату одержання заявки; дату поставки товару (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передплати, чи вартості товару, який не було поставлено, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % від суми специфікації, при виконанні якої відбулось таке порушення.

Згідно з п. 7.5 договору за невиконання п. 3.5 договору постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5 % від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулось порушення.

Як зазначає позивач, 23.02.2015 він надав відповідачу заявки № 53-15/231. та № 53-15/232.

26.02.2015 листом № 26.02.15 відповідач підтвердив позивачу можливість виконання ним заявок на поставку ліски граненої для тримера 2, 4 мм та 2, 7, войлоку.

З урахуванням вимог п. 3.5 договору, відповідач повинен був підтвердити вищезазначені заявки до 24.02.2015. Однак, надав підтвердження лише 26.02.2015.

На думку позивача, згідно з заявкою від 23.02.2015 № 53-15/231 поставка товару повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем, тобто до 06.03.2015, однак відповідач поставку даного товару не здійснив. .

Відповідно до заявки від 23.02.2015 № 53-15/232 поставка товару повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

Поставка за заявкою від 23.02.2015 № 53-15/232 на суму 9900 грн. повинна бути здійснена до 11.03.2015. Товар за даною заявкою був поставлений позивачу 26.03.2015.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за невиконання п. 3.5 договору, а саме несвоєчасне підтвердження заявок від 23.02.2015, у розмірі 1181, 31 грн. та штраф за порушення погоджених строків поставки товару у розмірі 4725, 25 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за невиконання п. 3.5 договору, а саме несвоєчасне підтвердження заявок від 23.02.2015, у розмірі 1181, 31 грн., суду зазначає наступне.

Заявки № 53-15/231 на поставку войлоку на загальну суму 89, 59 грн. та № 53-15/232 на поставку ліски граненої для тримера 2, 4 мм та 2, 7 мм на загальну суму 9900 грн.датовані 23.02.2015 (арк. с. 14-15).

Постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня, з моменту одержання заявки покупця, направити покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах покупця. У даному підтвердженні постачальник вказує: дату й номер заявки покупця; дату одержання заявки; дату поставки товару (п. 3.5 договору).

Позивач зазначає, що, з урахуванням вимог п. 3.5 договору, відповідач повинен був підтвердити вищезазначені заявки до 24.02.2015. Однак, надав підтвердження лише 26.02.2015.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача заявок від 23.02.2015 та доказів їх одержання відповідачем саме 23.02.20015.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за невиконання п. 3.5 договору, а саме несвоєчасне підтвердження заявок від 23.02.2015, у розмірі 1181, 31 грн.

У зв'язку з порушенням погоджених строків поставки товару, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 4725, 25 грн.

Згідно з заявкою від 23.02.2015 № 53-15/231 поставка товару повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

Відповідно до заявки від 23.02.2015 № 53-15/232 поставка товару повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

26.02.2015 листом № 26.02.15 відповідач підтвердив позивачу можливість виконання ним заявок на поставку ліски граненої для тримера 2, 4 мм та 2, 7, войлоку (арк. с. 16).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки у суда відсутні докази надсилання заявок від 23.02.2015, а відповідач підтвердив позивачу можливість виконання ним заявок листом від 26.02.2015, суд вважає, що строк початку виконання зобов'язання щодо поставки товару зазначеного у заявках починається з 27.02.2015.

Згідно з заявкою від 23.02.2015 № 53-15/231 поставка товару на суму 89, 59 грн. повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем, а саме до 09.03.20015. Доказів поставки товару за даною заявкою сторонами до суду не надано.

Відповідно до заявки від 23.02.2015 № 53-15/232 поставка товару на суму 9900 грн. повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем, тобто до 14.03.2015. Товар за даною заявкою був поставлений позивачу 26.03.2015, що підтверджується видатковою накладною № 130, підписаною обома сторонами (арк. с. 23).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу за порушення погоджених строків поставки товару, зазначає, що належною до стягнення є сума штрафу у розмірі 1997, 92 грн. Оскільки позивачем, нарахування 20 % штрафу за порушення погоджених строків поставки товару було здійснено на суму непоставленого товару у загальному розмірі 23626, 27 грн. (арк. с. 5), тоді як відповідно до заявок від 23.02.2015 № 53-15/231 та № 53-15/232 погоджено поставку товару всього на суму 9989, 59 грн. (арк. с. 14-15).

04.09.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу (арк. с. 36), у зв'язку з тим, що порушення строків поставки товару було зумовлено відсутністю грошових коштів на розрахунковому рахунку відповідача через систематичне порушення термінів сплати за відпущений товар та матеріали іншими підприємствами .

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач не заперечує проти порушенням ним строків поставки товару та те, що дане порушення відбулось не з вини відповідача (відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку відповідача через систематичне порушення термінів сплати за відпущений товар та матеріали іншими підприємствами), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку відповідача (арк. с. 37), суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу за порушення погоджених строків поставки до 50 % від належного до стягнення, що буде становити 998, 96 грн. штрафу.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 617, 99 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦТО Кварц" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, буд. 43, кв. 17; ідентифікаційний код 13436070) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1а; ідентифікаційний код 00191307) штраф у розмірі 998, 96 грн. та 617, 99 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.2015

Суддя В.І. Ярошенко