Рішення

від 15.09.2015 по справі 904/6469/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.15р. Справа № 904/6469/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтелект-Дніпро", смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область

про стягнення 55124 грн. 32 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Литвиненко Я.А., представник, дов. №1/08/7 від 19.08.2014р.

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтелект-Дніпро" про стягнення 55124 грн. 32 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди №408А/Дн-11.13 від 20.11.2013 року, щодо сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.08.2015р.

11.08.2015р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

Представник позивача до судового засідання подав через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.09.2015р.

15.09.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були направлені на адресу відповідача, яка вказана у наявному в матеріалах справи Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд 26) (а.с.33-34), з зазначеної адреси до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення. (а.с.53-54)

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 21.07.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (орендодавець-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтелект-Дніпро" (орендар-відповідач) укладено договір оренди №408А/Дн-11.13 від 20.11.2013 року, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти таке майно для його використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах даного договору, та повернути таке майно орендодавцю у визначений даним договором строк. (а.с.26-28)

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, комплектність, технічні характеристики, строк оренди, та вартість майна (з урахуванням індексації), яке передається орендареві у тимчасове користування за цим договором, визначається та узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (додаток №1, який є невід'ємною частиною даного договору).

Розділом 2 договору визначено права та обов'язки сторін, а саме: орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендареві майно на визначених специфікацією умовах (п.2.1.1 договору), орендар в свою чергу зобов'язаний використовувати майно відповідно до його призначення і вимог до експлуатації (п.2.3.1 договору); своєчасно та в повному об'ємі вносити (сплачувати) орендну плату за тимчасове користування майном, згідно умов даного договору (п. 2.3.10 договору); підписувати щомісячні акти наданих послуг та повертати один з його примірників на протязі п'яти робочих днів з моменту отримання такого акту від орендодавця, або в той же термін направляти на адресу орендодавця мотивовані письмові зауваження відносно акту з відмовою від його підписання. В разі, якщо на протязі зазначеного в даному пункті договору строку, від орендаря на адресу орендодавця не надійдуть мотивовані письмові зауваження щодо запропонованого з боку орендодавця для підписання акту наданих послуг, то такий акт вважається таким, що акцептований та підписаний з боку орендаря (за умовчанням) (п. 2.3.12 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, розмір орендної плати, порядок її сплати визначається та узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, орендодавець зобов'язується передати майно орендарю, а орендар зобов'язується таке майно прийняти у тимчасове користування у строк, визначений сторонами у відповідній специфікації до даного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.14р. включно, а в частині виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо повернення орендованого майна від орендаря до орендодавця - до моменту повного та належного їх виконання. В разі, якщо орендар в порушення умов договору та/або норм чинного законодавства України не здійснить повернення орендованого майна орендодавцеві передбачені договором строки, крім встановлених штрафних санкцій за порушення умов договору орендар також зобов'язаний сплачувати на користь орендодавця встановлену відповідною специфікацією орендну плату за користування таким майном до моменту його фактичного повернення орендодавцю. (пункт 11.1 договору)

20.11.13р. між сторонами було підписано специфікацію №1 майна, яке передається в оренду, в якій сторони узгодили найменування, характеристики та комплектацію майна, розмір орендної плати на місяць та вартість майна. (а.с.29)

Пунктом 1 специфікації №1 від 20.11.13р. визначено, що орендодавець зобов'язується передати визначене специфікацією №1 майно орендарю, а орендар зобов'язується таке майно прийняти у тимчасове користування на протязі п'яти робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації. Зобов'язання орендодавця по передачі майна в оренду вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3 специфікації №1 від 14.11.13р. визначено, що майно передається в оренду строком до 31.12.14р., перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Орендар зобов'язується повернути майно орендодавцю не пізніше п'яти робочих днів з моменту закінчення зазначеного строку оренди.

Відповідно до п. 5 специфікації №1 від 14.11.13р., сторони даного договору домовилися, що розмір орендної плати на місяць складає 8000,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 1333,33 грн., при умові, що орендар буде використовувати орендоване майно в порядку однозмінного режиму роботи, який не повинен перевищувати 8-ми мотогодин на добу, або 176 мотогодин на місяць.

Відповідно до п.5.4 специфікації №1 від 14.11.13р., за тимчасове користування майна орендар зобов'язується сплачувати на користь орендодавця орендну плату щомісячно, наступним чином:- за перший місяць оренди майна, орендар вносить (сплачує) на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною специфікацією розмірі на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даної специфікації; - за кожний наступний місяць оренди майна, орендар зобов'язується вносити (сплачувати) на користь орендодавця орендну плату у визначеному даною специфікацією розмірі до 27-го числа кожного місяця, що передує наступному місяцю оренди майна.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач передав, а відповідач отримав у тимчасове користування майно, а саме електричний навантажувач HELI CPCD15CJ2, 2011 року виготовлення, номінальною вантажопід`ємністю при центрі тяжіння 500 мм - 1500 кг., номер замовлення HL 8/11B, серійний номер 050150N4025, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом на видачу техніки в оренду від 22.11.13р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача без заперечень. (а.с.30)

27.03.2015 року між сторонами було укладено акт приймання техніки з оренди, відповідно до якого відповідач повернув позивачу взяте в оренду майно, зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.31)

Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач у повному обсязі не сплатив позивачу орендні платежі за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року у загальному розмірі 28 000 грн., заборгованість відповідача складається з наступних орендних платежів: за вересень 2014р. - 4000 грн., за жовтень 2014р. - 8000 грн., за листопад 2014р. - 8000 грн., за грудень 2014р. - 8000 грн.

На підставі п. 8.4 договору, яким передбачено, що за порушення орендарем встановлених умовами даного договору та додатків до нього строків сплати орендодавцю орендної плати за користування майном більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого платежу, а також неустойки у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості майна, визначеного у відповідній специфікації до даного договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7978 грн. 32 коп. та штраф у розмірі 7750 грн. 00 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, в зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу суму індексу інфляції у розмірі 11396 грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 760 Цивільного кодексу України визначено, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 286 Господарського кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином.

З огляду на умови договору, щодо строку оплати орендних платежів, строк оплати є таким, що настав.

Відповідач зобов'язання, щодо повної та своєчасної оплати оренди майна належним чином не виконав.

Зобов'язання відповідача, щодо сплати орендних платежів передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем сплату орендних платежів не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 28000,00 грн. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перераховано наданий позивачем розрахунок, у відповідності до вимог чинного законодавства та встановлено останній було здійснено вірно, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11396грн. 00 коп. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7978,32грн. та штрафу в розмірі 7750,00 грн., судом встановлено наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 8.4 договору, яким передбачено, що за порушення орендарем встановлених умовами даного договору та додатків до нього строків сплати орендодавцю орендної плати за користування майном більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого платежу, а також неустойки у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості майна, визначеного у відповідній специфікації до даного договору.

Судом перераховано розрахунок штрафу за прострочення зобов'язання, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7750 грн. 00 коп. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення було здійснено позивачем без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перераховано розрахунок пені (за 183 дні) прострочення зобов'язань, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7978 грн. 32 коп., підлягають частковому задоволенню у розмірі 6654 грн. 03 коп.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтелект-Дніпро" (52400 , Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд 26, код ЄДРПОУ 32905540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, №9, код ЄДРПОУ 25483198) суму заборгованості в розмірі 28 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати - 11396 грн. 00 коп., пеню у розмірі 6654 грн. 03 коп., штраф у розмірі 7750 грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 1623 грн. 26 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.09.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна