Рішення

від 07.09.2015 по справі 905/751/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2015 справа № 905/751/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого - судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства "ГЕЛІКОН" с.Богоявленка Мар`інський район Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 25357,59грн., 3% річних у сумі 938,53грн. та інфляційних витрат у розмірі 16167,18грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хоменко В.В. - довіреність №1552-НЮ від 20.07.2015р.,

Ільницька Ю.Ю. - довіреність №1549-НЮ від 20.07.2015р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" м.Київ (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства "ГЕЛІКОН" с.Богоявленка Мар`інський район Донецька область (далі - ПП "ГЕЛІКОН") про стягнення заборгованості у розмірі 25357,59грн., 3% річних у сумі 938,53грн. та інфляційних витрат у розмірі 16167,18грн.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами на підставі гарантійних листів ПП «ГЕЛІКОН» щодо здійснення поточних ремонтів залізничних вагонів склалися договірні правовідносини, позивачем здійснено ремонт та технічне обслуговування вагонів, на підтвердження чого підписані акти виконаних робіт, позивач направляв відповідачу претензії, з вимогами щодо оплати заборгованості, які залишились без відповіді, заборгованість складає 25357,59грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 07.07.2015р. господарським судом Донецької області позовна заява ДТГО "Південно-Західна залізниця" прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/751/15.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: гарантійних листів №24/07-1 від 24.07.2013р., №30/03-2 від 30.03.2013р., №16/05-1 від 16.05.2013р., №22/07-1 від 22.07.2013р., №18/09-1 від 18.09.2013р., №20/05-3 від 20.05.2013р.,№07/06-1 від 20.06.2013р., №23/05-1 від 23.05.2013р., дефектних відомостей, повідомлень про ремонт та технічне обслуговування вагонів, про приймання вантажних (пасажирських) вагонів з технічного обслуговування, актів приймання виконаних робіт №333 від 28.05.2013р., №612 від 06.08.2013р., №2 від 31.07.2013р., №375 від 31.05.2013р., №660 від 27.09.2013р., №570 від 01.08.2013р., №416 від 14.06.2013р., №427 від 21.06.2013р., рахунків-фактур, податкових накладних, калькуляцій, накопичувальних карток, платіжних доручень №777 від 22.08.2013р., №813 від 23.09.2013р., виписки з банківського рахунку від 27.01.2013р., претензій №НЮ-16-382/13п від 17.12.2013р., №НЮ-16-344/13п від 11.11.2013р.,№НЮ-16-261/14п від 25.09.2014р.; доказів їх направлення відповідачу, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00№007909, довідки АБ №626330, виписки з ЄДРПОУ щодо свідоцтва, Статуту підприємства, Положень про відокремлені підрозділи вагонне депо Жмеринка, вагонне депо Козятин, вагонне депо Конотоп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 1,2,5-12,22,49,54,57,58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтями 11, 15, 16, 202, 205, 526, 549, 625, 901,903 (далі - ЦК України), статтями 173, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно письмових пояснень позивача, які отримані судом 20.08.2015р., позивач вказує, що при виявленні несправностей вагонів діяв у відповідності з Інструкцією з технічного вагонів в експлуатації - ЦВ-0043, Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень(технічний огляд і технічне обслуговування ТОв-1 порожніх вантажних вагонів) - ЦВ-0045, методологічних вказівок з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству. При цьому, про несправність спірних вагонів та необхідність їх ремонту відповідач повідомлений, фактично надав згоду на його проведення шляхом направлення гарантійних листів щодо його оплати, частковою оплатою виконаних робіт. Вартість ремонту кожного вагону визначена на підставі калькуляцій на технічне обслуговування. Відповідач не направляв позивачу претензій щодо вартості чи якості ремонту, виконаного позивачем.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи копій наступних документів: акту №570 від 01.08.2013р., наказу №114-Ц від 01.04.2011р., витягу з останнього, довідок 2612 на спірні вагони, витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача.

У поясненнях, які надані суду 07.09.2015р., позивач вказує, що при зверненні до власників вагонів, що ремонтувались, відповідно до довідки 2612, повідомлено інформацію, що між ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» та відповідачем укладений договір оренди вантажних вагонів №СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03.09.2012р.,між ТОВ «УНПК» та відповідачем укладений договір №01/12-А від 01.03.2012р., тобто, відповідач є орендарем вагонів, що були відремонтовані, та повинен сплачувати їх ремонт.

У судовому засіданні 07.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав які зазначені у позові.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судові засідання 21.07.2015р., 26.08.2015р., 07.09.2015р. явку уповноваженого представника підприємства не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Зокрема, відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України .

За змістом статті 64 ГПК , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За даними, які містяться у роздруківці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП "ГЕЛІКОН" має наступну адресу місцезнаходження: 85643, Донецька область, Маріїнський район, село Богоявленка, вул.Щорса, буд. 56.

Дана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві.

Вся кореспонденція суду, що направлялась на юридичну адресу відповідача, повернута на адресу суду з вказанням «адресат не проживає».

Крім того, суд з метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи направляв відповідачу телефонограму, за телефонами, які зазначені у гарантійних листах останнього, однак інформація не була доведена до його відома, оскільки телефонний зв'язок відсутній.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Позивач не звертався до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вислухавши пояснення представника позивача, які надані у судовому засіданні, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 10741200000000921 від 29.12.1997р.) згідно Статуту засноване на державній власності. В нього на правах відокремлених підрозділів, що не є юридичними особами, входять: експлуатаційне вагонне депо Козятин; експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп; експлуатаційне вагонне депо Жмеринка.

Листами ПП "ГЕЛІКОН" №24/07-1 від 24.07.2013р., №30/03-2 від 30.03.2013р., №16/05-1 від 16.05.2013р., №22/07-1 від 22.07.2013р., №18/09-1 від 18.09.2013р., №20/05-3 від 20.05.2013р.,№07/06-1 від 20.06.2013р., №23/05-1 від 23.05.2013р. звернулось до ДТГО "Південно-Західна залізниця" в особі експлуатаційних вагонних депо Козятин, Конотоп, Жмеринка з проханням здійснити поточний ремонт залізничних вагонів власності ТОВ «Українська нова перевізна компанія», ДП «Стрийський ВРЗ», ТОВ «Техінвестпостач» №52474715, №619009529, №54659966, №54660212, №55617757, №55620603, №55620652, №55770291, №55771695, №57413551, №57413627, №57913162, №60521531, №60521853, №61910212, №54660402, №56152150, №53186136, №60789419, №60788965, №55548655, №55614267, №54659941, №60521531, №55548333, №54038849.

Приватне підприємство «Гелікон» у зазначених листах гарантувало оплату за ремонт вагонів за умови надання документів, що підтверджують витрати. Строк виконання робіт сторони не погодили.

Власниками означених вагонів згідно довідок форми 2612 є ТОВ «Українська нова перевізна компанія», ДП «Стрийський ВРЗ», ТОВ «Техінвестпостач».

У письмових поясненнях, які надані суду 07.09.2015р., позивач зазначає, що ПП "ГЕЛІКОН" є орендарем вантажних вагонів, зокрема, на підставі договорів №СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03.09.2012р., №01/12-А від 01.03.2012р., та мав право надавати означені гарантійні листи.

Після виявлення працівниками позивача несправностей вантажних вагонів, несправні вагони були направлені до експлуатаційних вагонних депо Козятин, Конотоп, Жмеринка, про що були складені повідомлення про ремонт вагону (форма ВУ-23М), після проведення технічного обслуговування, складені повідомлення про приймання вантажних вагонів з ремонту (форма ВУ-36М).

Перелік ремонтних робіт, виконаних у кожному вагоні, визначено у дефектних відомостях на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22).

Вказані форми звітності передбачені Методичними вказівками з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству - ЦВ-0127,що затверджені наказом Укрзалізниці №114-Ц від 01.04.2011р.,що не містить вимог щодо складання вказаних документів у присутності представника замовника ремонту, а рівно вимог про засвідчення цих дефектних актів та повідомлень його представником.

Належним чином засвідчені копії означених документів містяться в матеріалах справи.

Вартість ремонту кожного вагону визначена позивачем калькуляцією на технічне обслуговування з відчепленням, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Отже, про несправність спірних вагонів та необхідність їх ремонту відповідач був повідомлений та фактично надав згоду на їх ремонт , гарантуючи оплату його вартості.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 ЦК України).

Частиною першої статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовий аналіз вищенаведених гарантійних листів свідчить про те, що вони відповідають вимогам пропозиції про укладення договору (оферта): пропозиція виходить від уповноваженої особи підприємства та звернута до конкретної посадової особи, висловлює конкретний намір ПП«ГЕЛІКОН» щодо здійснення ремонту (технічного обслуговування) залізничних вагонів як предмету договору та виконання обов'язків у вигляді оплати виконаних робіт у випадку прийняття такої пропозиції.

Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджуються діями, які засвідчують бажання укласти договір на запропонованих умовах, а саме: прийняття до виконання замовлення, яке виражено у формі листа, та здійсненням дій направлених на виконання договору щодо здійснення ремонту (технічного обслуговування) залізничних вагонів.

За таких обставин суд дійшов висновку про вчинення між сторонами правочинів та наявність між ними договірних господарсько-правових відносин, які за своєю правовою природою є договорами підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як передбачено у ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ПП "ГЕЛІКОН" підписані акти приймання виконаних робіт №333 від 28.05.2013р., №612 від 06.08.2013р., №2 від 31.07.2013р., №375 від 31.05.2013р., №660 від 27.09.2013р., №570 від 01.08.2013р., №416 від 14.06.2013р., №427 від 21.06.2013р.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків при виконанні робіт. Вказане свідчить про те, що підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань.

З означених актів вбачається наступне:

- відокремленим підрозділом експлуатаційне вагонне депо Жмеринка здійснено технічне обслуговування вагонів №№ 52474715, 61909529;

- відокремленим підрозділом експлуатаційне вагонне депо Козятин: здійснено технічне обслуговування вагонів: №№ 55620603, 55620652, 54660212, 57413627, 54660402, 60521853, 55770291, 57913162, 61910212, 55617757, 56152150, 57413551, 55771695, 60521531, 53186136;

- відокремленим підрозділом експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп: здійснено технічне обслуговування вагонів №№55614267, 64559941, 55548333, 60521531; подавання та забирання вагонів №№ 60521531, 55548655.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував та направив відповідачу рахунки: №542 від 31.07.2013р., №467 від 28.05.2013р., №732 від 06.08.2013р., №570 від 01.08.2013р., №439 від 25.06.2013р., №375 від 31.05.2013р., №660 від 27.09.2013р.

Крім того, матеріали справи містять копії податкових накладних, які складені позивачем за наслідками проведення господарських операцій.

Частково відповідачем здійснена оплата виконаних робіт, зокрема, платіжним дорученням №813 від 23.09.2013р. в сумі 1000,00грн. сплачено рахунок № 467 від 28.05.2013р.; платіжним дорученням №777 від 22.08.2013р. в сумі 2000,00грн. сплачено рахунок № 467 від 28.05.2013р.; платіжним дорученням №10 від 27.01.2014р. на суму 2000,00грн. сплачено рахунок №375 від 31.05.2014р.

Факт здійснення оплати з посиланням на відповідні рахунки опосередковано свідчить про отримання означених рахунків відповідачем.

Крім того, позивач поніс витрати, пов'язані з подаванням-збиранням вагонів №№54659941, 55614267, 55548333, 60521531 при здійсненні ремонту, факт чого підтверджується даними накопичувальних карток, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями:

- № НЮ-16-344/13п від 11.11.2013р. з вимогою про виплату боргу за проведене технічне обслуговування з відчепленням експлуатаційним вагонним депо Козятин залізничних вагонів №№ 54659966, 54660212, 54660402, 55617757, 55620603, 55620652, 55770291, 55771695, 56152150, 57413551, 57413627, 57913162, 60521531, 60521853, 61910212, 60789419, 60788965, 53186136 станом на 05.11.2013р. на суму 20879,81 грн. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» №7047 від 13.11.2013р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого претензія отримана відповідачем 23.11.2013р.;

- №НЮ-16-382/13п від 17.12.2013р. з вимогою про виплату боргу за проведене технічне обслуговування з відчепленням експлуатаційним вагонним депо Жмеринка залізничних вагонів №№ 52474715, 61909529 станом на 17.12.2013р. на суму 1393,56 грн. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» №9430 від 20.12.2013р. та витягом з журналу вихідної кореспонденції;

- №НЮ-16-261/14п від 25.09.2014р. з вимогою про виплату боргу за проведене технічне обслуговування з відчепленням експлуатаційно-ремонтним вагонним депо Конотоп залізничних вагонів №№ 55548655, 55614267, 54659941 та відшкодування витрат, які підприємство понесло внаслідок подавання-збирання вагонів №№54659941, 55614267, 55548333, 60521531 станом на 24.12.2014р. на суму 7458,29 грн. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» №8640 від 07.10.2014р., описом вкладення у цінний лист.

До згадуваних претензій в якості додатків були додані копії відповідних повідомлень, дефектних відомостей, калькуляцій, актів, рахунків, накопичувальних карток, тощо.

Після звернення з претензіями відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт, а саме, як посилається позивач у позовній заяві, платіжними дорученнями №4 від 10.01.2014р. в сумі 833,39грн., №3 від 10.01.2014р. в сумі 3 540,18грн. (претензія № НЮ-16-344/13п від 11.11.2013р.).

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 530 ЦК України регламентовано: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У змісті гарантованих листів ПП "ГЕЛІКОН", інших документів: актів прийняття виконаних робіт з технічного обслуговування (ремонту) залізничних вагонів, виставлених рахунків (рахунків-фактур) не вказано строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг.

Таким чином, сторонами не встановлено строк виконання боржником спірного зобов'язання, обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, тому кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Вимогами про оплату заборгованості суд вважає претензії № НЮ-16-344/13п від 11.11.2013р., №НЮ-16-382/13п від 17.12.2013р., №НЮ-16-261/14п від 25.09.2014р.

При цьому, претензія № НЮ-16-344/13п від 11.11.2013р. згідно повідомленням про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 23.11.2013р.

Тоді як, претензії №НЮ-16-382/13п від 17.12.2013р., №НЮ-16-261/14п від 25.09.2014р. направлені 20.12.2013р. та 07.10.2014р.

Згідно п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013р., яким передбачено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) - пп. 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, з огляду на дати відправлення претензій та вираховуючи вихідні дні об'єктів поштового зв'язку, претензія №НЮ-16-382/13п від 17.12.2013р. вважається доставленою 27.12.2013р., претензія №НЮ-16-261/14п від 25.09.2014р. - 14.10.2014р.

Відповідно, враховуючи семиденний строк виконання зобов'язання, встановлений у ст. 530 ЦК України, прострочка виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт має місце згідно претензії № НЮ-16-344/13п від 11.11.2013р.(сума заборгованості 16506,24грн.) з 01.12.2013р., претензії №НЮ-16-382/13п від 17.12.2013р. (сума заборгованості 1393,56грн.) - з 04.01.2014р., претензії №НЮ-16-261/14п від 25.09.2014р.(сума заборгованості 7457,79грн.) - з 22.10.2014р.

Доказів щодо сплати вартості робіт в сумі 25357,59грн. суду не надано, розмір заборгованості відповідачем не спростовано.

Суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань в частині виконання робіт, строк виконання зобов'язання відповідача настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 25357,59грн. Відповідно ПП "ГЕЛІКОН" в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за договором укладеним у спрощений спосіб в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому порядку.

Виходячи з того, що в цій частині позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 25357,59грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень цієї норми закону, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як виходить з наданого розрахунку позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 938,53грн., які нараховані на суму 1393,56грн. за період з 01.01.2014р. по 01.06.2015р., на суму 16506,24грн. за період з 01.12.2013р. по 01.06.2015р., на суму 7457,79грн. за період з 20.10.2014р. по 01.06.2015р.

Суд зазначає, що частково позивач при визначенні вказаних періодів припустився помилки, зокрема, прострочка виконання зобов'язання у сумі 1393,56грн. має місце з 04.01.2014р., у сумі 7457,79грн. - з 22.10.2014р., відповідно позивач має право просити стягнути з відповідача 3% річних, які нараховані на суму 1393,56грн. за період з 04.01.2014р. по 01.06.2015р., на суму 7457,79грн. за період з 22.10.2014р. по 01.06.2015р. В іншій частині розрахунок є вірним.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " та виходячи з вірних періодів нарахування суд прийшов до висновку, що сума 3% річних, яка є вірною, є 939,02грн., тобто, є більшою, ніж заявлено до стягнення. Внаслідок обмеженості згідно ст.83 ГПК України обсягом заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 938,53грн.

Як вбачається з розрахунку інфляційних нарахувань у місяцях, який наданий суду 20.08.2015р., позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 16167,18грн. за наступні періоди: на суму 1393,56грн. - січень 2014р.- квітень 2015р. в сумі 992,21грн., на суму 16506,24грн. - грудень 2013р. - квітень 2015р. в сумі 11901,00грн., на суму 7457,79грн. - листопад 2014р.- квітень 2015р. в сумі 3273,97грн.

Згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі Верховного суду України N 62-97р від 03.04.1997р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд встановив, що позивачем визначено вірні періоди для нарахування інфляційних, але здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " за вказані періоди, приходить до висновку, що сума інфляційних нарахувань за період на суму 1393,56грн. - січень 2014р.- квітень 2015р. складає 992,68грн., на суму 16506,24грн. - грудень 2013р. - квітень 2015р. складає 11899,26грн., на суму 7457,79грн. - листопад 2014р.- квітень 2015р. складає 3276,00грн.

Внаслідок обмеженості згідно ст.83 ГПК України обсягом заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 16165,44грн., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з наведеним судовий збір у розмірі 1826,82грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 641,642, 837, 854, 882; ст.ст.193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" м.Київ до відповідача Приватного підприємства "ГЕЛІКОН" с.Богоявленка Мар`інський район Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 25357,59грн., 3% річних у сумі 938,53грн. та інфляційних витрат у розмірі 16167,18грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ГЕЛІКОН" (85643, Донецька область, Маріїнський район, село Богоявленка, вул.Щорса, буд. 56, ідентифікаційний код 32267955) на користь Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м.Київ,вул.Лисенка, буд.6, ідентифікаційний код 04713033) заборгованість у розмірі 25357,59грн., 3% річних у сумі 938,53грн. , інфляційних витрат у розмірі 16165,44грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1826,82грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 07.09.2015р. оголошено та підписано повний текст рішення суду.

Суддя А.М. Осадча