Рішення

від 08.09.2015 по справі 905/1076/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2015 Справа № 905/1076/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арма-С» доПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» простягнення 53 242, 64 грн

за участю представників:

від позивачаКовальов Д.В. - директор, Котляров С.Ю. - представник за довіреністю від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-С» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» основного боргу у розмірі 38572,80 грн, пені у розмірі 5510,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 8883,57 грн та 3% річних у розмірі 275,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5/415678 поставки від 03.03.2015 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого 25.03.2015 товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, клопотання про відкладення розгляду справи, що надійшло до суду 05.08.2015 та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.08.2015.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

03.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-С» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір № 15/415678 поставки (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

03.03.2015 та 16.03.2015 позивачем та відповідачем підписано Специфікації № 1 на поставку товару на суму 29688,00 грн та № 2 на поставку товару на суму 8884,80 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 38572,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 76 від 25.03.2015 на суму 29688,00 грн, № 77 від 25.03.2015 на суму 8884,80 грн та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 9.3 Договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Відповідно до Специфікації № 1 оплата товару поставленого за вказаною специфікацією здійснюється протягом 35 календарних днів з моменту поставки товару.

У Специфікації № 2 сторонами погоджено, що оплата товару поставленого за даною специфікацією здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною № 76 від 25.03.2015 відповідач зобов'язаний був оплатити до 29.04.2015 включно, а за видатковою накладною № 77 від 25.03.2015 - до 30.03.2015 включно.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 38572,80 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 38572,80 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 38572,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5510,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 8883,57 грн та 3% річних у розмірі 275,53 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена законом, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Визначений сторонами у договорі розмір пені за період її нарахування позивачем не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розрахунок пені проводиться відповідно до розміру пені, встановленого Договором.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його невірним у зв'язку з неправильним визначенням настання у відповідача строку платежу за кожною видатковою накладною окремо, а також застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, замість погодженого у договорі розміру пені.

За здійсненим судом перерахунком пені на заборгованість за поставкою по видатковій накладній №76 від 25.03.2013 за період з 30.04.2015 (з урахуванням того, що кінцевий строк оплати за вказаною накладною є 29.04.2015) по 17.07.2015 (кінцева дата нарахування пені, що визначена позивачем) та на заборгованість за поставкою по видатковій накладній № 77 від 25.03.2015 за період з 31.03.2015 (з урахуванням того, що кінцевий строк оплати за вказаною накладною є 30.03.2015) по 17.07.2015 (кінцева дата нарахування, що визначена позивачем) розмір пені становить 1325,52 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд визнає його невірним у зв'язку з неправильним визначенням настання у відповідача строку платежу за кожною видатковою накладною окремо.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних на заборгованість за поставкою по видатковій накладній №76 від 25.03.2013 за період з 30.04.2015 по 17.07.2015 (кінцева дата нарахування 3% річних, що визначена позивачем) та на заборгованість за поставкою по видатковій накладній № 77 від 25.03.2015 за період з 31.03.2015 по 17.07.2015 (кінцева дата нарахування, що визначена позивачем) розмір 3% річних становить 272,37 грн.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати на заборгованість за видатковою накладною № 76 від 25.03.2015 нараховувались позивачем за період з квітня по липень 2015 року, а на заборгованість за видатковою накладною № 77 від 25.03.2015 - нараховувались позивачем за період з березня по липень 2015 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати отриманого товару за видатковою накладною № 76 від 25.03.2015 у квітні 2015 року існувала 1 календарний день та за видатковою накладною № 77 від 25.03.2015 у березні 2015 існувала також 1 календарний день, а тому за вказані місяці до прострочених платежів не може бути застосована індексація.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат на заборгованість за поставкою по видатковій накладній №76 від 25.03.2013 за період з травня 2015 року по 17.07.2015 (кінцева дата нарахування пені, що визначена позивачем) та на заборгованість за поставкою по видатковій накладній № 77 від 25.03.2015 за період з квітня 2015 року по 17.07.2015 (кінцева дата нарахування, що визначена позивачем) розмір інфляційних втрат становить 1874,06 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-С» (41300, Сумська обл., Кролевецький район, м.Кролевець, вул. Транспортна, 30А, ідентифікаційний код 31117126) заборгованість у розмірі 38572 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 80 коп., пеню у розмірі 1325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн 06 коп., 3% річних у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 1442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн 78 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 11.09.2015

Суддя М.В. Сажнева