Рішення

від 26.08.2015 по справі 905/759/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.2015 Справа № 905/759/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Щитової Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Техносервіс Трейд Менеджмент» м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» м.Дружківка Донецька область

про стягнення 62829,20грн., у тому числі заборгованості в сумі 47 240,00грн., неустойки за невиконання зобов'язань у розмірі 14172,00грн. та 3% річних у сумі 1414,20грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тараненко В.О.- довіреність б/н від 05.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

03.07.2015р. Приватне підприємство «Техносервіс Трейд Менеджмент» м.Дніпропетровськ (далі - ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» м.Дружківка Донецька область (далі - ТОВ «Інтертранс ЛТД») про стягнення 62 829,20грн., у тому числі заборгованості в сумі 47240,00грн., неустойки за невиконання зобов'язань у розмірі 14172,00грн. та 3% річних у сумі 1414,20грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг №0057/14(СИ) від 11.02.2014р. позивачем надані послуги автомобільною технікою, між сторонами договору підписані відповідні акти приймання - передачі виконаних робіт, однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг частково своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47240,00грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 07.07.2015р. господарським судом Донецької області позовна заява ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/759/15.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору про надання послуг №0057/14(СИ) від 11.02.2014р., додаткової угоди, актів приймання - передачі виконаних робіт №1 від 17.02.2014р., №2 від 17.02.2014р., №3 від 24.02.2014р., №4 від 28.02.2014р., №5 від 11.03.2014р., №6 від 17.03.2014р., №7 від 24.03.2014р., №8 від 31.03.2014р., №9 від 07.04.2014р., №10 від 14.04.2014р., №11 від 22.04.2014р., №12 від 28.04.2014р., №13 від 30.04.2014р., №14 від 08.05.2014р., №15 від 19.05.2014р., №16 від 28.05.2014р.; рахунків на оплату №36 від 11.02.2014р., №43 від 17.02.2014р., №45 від 24.02.2014р., №49 від 28.02.2914р., №58 від 11.03.2014р., №60 від 17.03.2014р., №65 від 24.03.2014р., №69 від 31.03.2014р., №73 від 07.04.2014р., №75 від 14.04.2014р., №77 від 22.04.2014р., №80 від 28.04.2014р., №82 від 30.04.2014р., №86 від 08.05.2014р., №91 від 19.05.2014р., №100 від 28.05.2014р.; виписки з банківського рахунку за період з 11.02.2014р., по 15.06.2015р., витягів виданих та отриманих податкових накладних, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АА№765788, витягу, виписки з ЄДРПОУ, Статуту підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 509, 525, 526, 549, 610, 611, 638, 625 (далі - ЦК України), статтями 173, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У поясненнях №20/07-1 від 20.07.2015р. позивач зазначає, що строк дії договору вказаний в п. 8.1 договору - до 31.12.2013р. визначено помилково, вірним строком його дії є - до 31.12.2014р.

Відповідач - ТОВ «Інтертранс ЛТД» у відзиві позовні вимоги визнав частково, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині завищеної суми боргу, пені в сумі 14172,00грн. Зокрема, зазначає, що послуги за договором надані на загальну суму 246160,00грн., сплачено на суму 200920,00грн., заборгованість за надані послуги відповідача перед позивачем складає 45240,00грн. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки відповідач зазначає, що враховуючи вимоги п.6 ст.232 ГК України та застосовуючи позовну давність, що передбачена ст. 258 ЦК України, стягненню підлягає пеня в сумі 4830,12грн.

25.08.2015р. ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» звернулось до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 94 664,52грн., у тому числі, заборгованість в сумі 45240,00грн., пеню у розмірі 21755,43грн., 3%річних в сумі 1670,11грн., інфляційні витрати в сумі 25998,98грн.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд розцінює заяву ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» як заяву про зменшення позовних вимог в частині основної заборгованості, як заяву про збільшення позовних вимог в частині вимог щодо стягнення пені та 3% річних, та як заяву про доповнення позовних вимог новими додатковими вимогами про стягнення інфляційних нарахувань, які первісно заявлені до стягнення не були.

Оскільки позивач має право збільшити або зменшити позовні вимоги до винесення рішення у справі, враховуючи факт дотримання позивачем встановленого порядку направлення копії заяви відповідачу та здійснену доплату судового збору, суд приймає вказану заяву в частині вимог щодо суми основної заборгованості, пені та 3%річних.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань, суд вказує, що в цій частині заява не приймається до розгляду, оскільки зміна предмету позову, яка відбулась у даному випадку шляхом доповнення позову новими вимогами, які первісно не були заявлені, можлива виключно до початку розгляду справи по суті.

Суд вказує, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення інфляційних нарахувань.

Як вбачається з протоколу судового засідання та ухвали суду від 21.07.2015р. суд у даному судовому засіданні розпочав розгляд справи по суті.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 45240,00грн., пені у розмірі 21755,43грн., 3%річних в сумі 1670,11грн.

У судовому засіданні 26.08.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав які зазначені у позові.

У судове засідання 26.08.2015р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

У відзиві відповідач звернувся до суду з клопотанням розглянути позовну заяву за відсутності представника підприємства з урахуванням позиції, яка викладена у відзиві.

Дане клопотання судом задовольняється.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Сторони не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вислухавши пояснення представника позивача, які надані у судовому засіданні, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

11.02.2014р. між ТОВ «Інтертранс ЛТД» (Замовник) та ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №0057/14(СИ), предмет якого: п. 1.1 - у порядку та на умовах, передбачених даним договором Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки та інших технічних засобів, а Замовник зобов'язується сплатити надані послуги.

Ціну послуг й загальну суму договору сторони обумовили у розділі 4 договору: пункт 4.1 - вартість послуг спецтехніки у місяць узгоджується сторонами та складає 155,00 б/н з ПДВ за 1 годину роботи (за умови 8 годинного робочого дня) або 160,00б/н з ПДВ за 1 годину роботи (за умови 4-6 годинного дня). Мінімальний обсяг роботи за добу 4 години.

При цьому в п. 5.2 договору визначено, що розмір щомісячної оплати (з урахуванням ПДВ) визначається шляхом множення вартості на 1 маш/год на фактичну кількість маш/годин відпрацьованих технікою Виконавця та підтверджених документами, що зазначені у п. 5.3 даного договору.

Відповідно до пункту 5.3 договору встановлено, що кількість відпрацьованих маш/год визначається згідно даних журналу обліку роботи автотракторної техніки, шляхового листа з відміткою відпрацьованих маш/год, талону Замовника, даним спідометра з кількістю виконаних ходок, підтверджених відміткою у шляховому листі на КПП об'єкту надання послуг.

Як передбачено у пункті 8.1, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013року.

За ствердженням позивача, при друкуванні тексту договору сторони припустились технічної помилки, фактично сторони узгодили строк дії договору - до 31.12.2014року. Даний факт у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував.

Приймаючи до уваги дату укладання договору - 11.02.2014року, враховуючи неможливість укладання договору на попередній строк, суд приймає до уваги вказане ствердження позивача.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів робіт та їх якості, а також ціною та строками їх виконання.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

У 5 розділі договору сторони домовились щодо порядку здачі - послуг, зокрема, п.5.3 передбачає, що здача-приймання наданих послуг оформлюється актом здачі - приймання наданих послуг, що оформляється на підставі документів, які перелічені у п.5.3 договору, та підписується уповноваженими представниками сторін та скріпляється печатками підприємств.

У відповідності до умов договору «Інтертранс ЛТД» (Замовник) та ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» (Виконавець) підписані акти приймання-передачі виконаних робіт згідно договору №0057/14(СИ) від 11.02.2014р. №1 від 17.02.2014р., №2 від 17.02.2014р., №3 від 24.02.2014р., №4 від 28.02.2014р., №5 від 11.03.2014р., №6 від 17.03.2014р., №7 від 24.03.2014р., №8 від 31.03.2014р., №9 від 07.04.2014р., №10 від 14.04.2014р., №11 від 22.04.2014р., №12 від 28.04.2014р., №13 від 30.04.2014р., №14 від 08.05.2014р., №15 від 19.05.2014р., №16 від 28.05.2014р. на загальну суму 246 160,00грн.

Вищезазначені акти містять посилання на договір №0057/14(СИ) від 11.02.2014р., що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в них, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств. Акти підписано за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг в частині обсягу машиногодин.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №0057/14(СИ) від 11.02.2014р. з надання послуг за допомогою транспортних засобів та спеціальної техніки.

Згідно п.6.3 вартість послуг наданих за даним договором сплачується Замовником протягом 7 (семи) календарних днів після підписання акту виконаних робіт сторонами.

Втім, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, згідно позовної заяви (з урахуванням заяви від 25.08.2015р.) заборгованість відповідача становить 45240,00грн.

Дана заборгованість виникла за актами №14 від 08.05.2014р., №15 від 19.05.2014р., №16 від 28.05.2014р.

Факт наявності у вказаній сумі визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №0057/14(СИ) від 11.02.2014р. в частині надання послуг, строк виконання зобов'язання відповідача настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 45240,00грн. Відповідно ТОВ «Інтертранс ЛТД» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Згідно ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 45240,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як виходить з наданого розрахунку позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1670,11грн., які розраховані на заборгованість за актом №14 від 08.05.2014р. - з 16.05.2014р. за 432 дні, №15 від 19.05.2014р. - з 27.05.2014р. за 421 день, №16 від 28.05.2014р. - 05.06.2014р. за 443дні.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " та враховуючи, що позивачем вірно визначено дату початку нарахування, судом встановлено кінцеву дату нарахування 3%річних виходячи з вказаної кількості днів у розрахунку - 22.07.2015р., розмір 3% річних за актом №14 складає 175,10грн., за актом №15 - 693,70грн., за актом №16 - 689,77грн.

Таким чином, оскільки за актом №14 розмір 3% річних за вказаний період є більшим, ніж просить позивач, стягненню підлягає сума, що заявлена до стягнення внаслідок обмеженості суду заявленими позовними вимогами.

Внаслідок чого, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 3%річних підлягають задоволенню в сумі 1558,16грн., в решті вимог в цій частині суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 21755,43грн. суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п.1,4 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, нарахування пені може бути передбачено або приписами закону, або умовами договору.

Як виходить з тексту позовної заяву, підставою для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України позивач визначає приписи ст. 231 ГК України, яка передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, та приписи Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо встановленого граничного розміру пені.

Суд зазначає, що ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:…за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач не довів суду, що є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, відповідно приписи ст. 231 ГК України як підстава для нарахування пені не можуть бути застосовані.

Договір №0057/14(СИ) від 11.02.2014р. не передбачає права на нарахування пені внаслідок несвоєчасної оплати Замовником наданих послуг.

Таким чином, оскільки позивач не довів суду, що має право на нарахування пені за законом, умовами договору не передбачено права на нарахування пені у разі несвоєчасної оплати Замовником наданих послуг, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 21755,43грн. відсутні.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з наведеним судовий збір у розмірі 1245,68грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.193, 202, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Техносервіс Трейд Менеджмент» м.Дніпропетровськ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» м.Дружківка Донецька область про стягнення основної заборгованості в сумі 45240,00грн., пені у розмірі 21755,43грн., 3%річних в сумі 1670,11грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД»(84206, Донецька область, м.Дружківка, вул.Енгельса, буд.10, ідентифікаційний код 3715550502) на користь Приватного підприємства «Техносервіс Трейд Менеджмент»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Декабристів, буд.28, кві.2, ідентифікаційний код 34497147) основний борг в сумі 45240,00грн., 3%річних в сумі 1558,16грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1245,68грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 26.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 31.08.2015р.

Суддя А.М. Осадча