Рішення

від 31.08.2011 по справі 15/5007/80/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" серпня 2011 р. Справа № 15/5007/80/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 31.07.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (м. Горлівка Донецька область) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Приватного підприємства "Торгова компанія СП" (с.Кодня Житомирська область) < Поле для тексту >

про стягнення 20636,40 грн. < Поле для тексту >

Строк розгляду спору продовжувався за клопотанням представника позивача у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Авант ТрейдВ» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Приватного підприємства В«Торгова компанія СПВ» 20636,40грн., із яких: 12245,84грн. основного боргу, 555,36грн. інфляційних, 671,91грн. пені, 1040,37грн. - 24% річних, 6122,92грн. - 50% штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення змісту позовної заяви від 21.07.2011р. та письмових поясненнях від 25.08.2011р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 0995208 (а.с. 99).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Авант ТрейдВ» (позивач/ постачальник) та Приватним підприємством В«Торгова компанія СПВ» (відповідач/ покупець) було укладено договір поставки № 1194 (а.с. 12-15), за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (далі - товар) на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється (п.п. 2.1, 2.2 договору поставки № 1194 від 27.12.2010р.)

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №1194 від 27.12.2010р., позивачем у період з 09.02.2011р. по 11.05.2011р. було поставлено відповідачу товар на суму 21979,74 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 3736/3781 від 09.02.2011р. на суму 4650,18грн. (а.с. 28-29),

№ 3737/3755 від 09.02.2011р. на суму 2532,66грн. (а.с. 34-35),

№ 3738/3756 від 09.02.2011р. на суму 1506,54грн. (а.с. 40),

№ 4521/4653 від 17.02.2011р. на суму 3425,94грн. (а.с. 45-46),

№ 4522/4713 від 17.02.2011р. на суму 925,44грн. (а.с. 51),

№ 4523/4714 від 17.02.2011р. на суму 2129,58грн. (а.с. 56),

№ 5425/5450 від 24.02.2011р. на суму 2560,50грн. (а.с. 61),

№ 5426/5451 від 24.02.2011р. на суму 1376,76грн. (а.с. 66),

№ 5427/5452 від 24.02.2011р. на суму 1083,24грн. (а.с. 70),

№ 11786/11879 від 22.04.2011р. на суму 1044,72грн. (а.с. 74),

№ 13723/14013 від 11.05.2011р. на суму 744,18грн. (а.с. 79), товарно-транспортними накладними та податковими накладними (а.с. 30-33, 36-39, 41-44,47-50, 52-55, 57-60, 62-65, 67-69, 71-73, 75-78, 80-83).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.1, 4.4. договору поставки №1194 від 27.12.2010р. сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії. Днем оплати є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Отже, за отриманий від позивача товар на загальну суму 21979,74грн., відповідач мав провести розрахунки з позивачем наступним чином:

по видатковим накладним № 3736/3781 від 09.02.2011р., № 3737/3755 від 09.02.2011р., № 3738/3756 від 09.02.2011р. на загальну суму 8689,38грн. в строк до 23.02.2011р.;

по видатковим накладним № 4521/4653 від 17.02.2011р., № 4522/4713 від 17.02.2011р., № 4523/4714 від 17.02.2011р. на загальну суму 6480,96грн. в строк до 03.03.2011р.;

по видатковим накладним № 5425/5450 від 24.02.2011р., № 5426/5451 від 24.02.2011р., № 5427/5452 від 24.02.2011р. на загальну суму 5020,50грн. в строк до 10.03.2011р.;

по видатковій накладній № 11786/11879 від 22.04.2011р. на суму 1044,72грн. в строк до 06.05.2011р.;

по видатковій накладній № 13723/14013 від 11.05.2011р. на суму 744,18грн. в строк до 25.05.2011р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки у повному обсязі не виконав. Зокрема, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 9633,90грн., що підтверджується платіжним дорученням №109 від 14.04.2011р. на суму 8589,18грн. (а.с.101) та прибутковим касовим ордером № 13001 від 10.05.2011р. на суму 1044,72грн. (а.с.94).

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що станом на 08.02.2011р., у відповідача існувала переплата за раніше поставлений товар перед позивачем на суму 100,00грн. Зазначену переплату позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №3736/3781 від 09.02.2011р.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 12245,84грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 12245,84грн. визнав, про що свідчить підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 11), проте на час розгляду справи доказів її погашення суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12245,84грн. боргу за поставлений товар є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 671,91грн. пені, 6122,92грн. - 50% штрафу., 1040,37грн. - 24% річних та 555,36грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача пені, 50% штрафу, 24% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України визначає, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. договору поставки № 1194 від 27.12.2010р. сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання нею зобов'язань за даним договором.

Згідно п. 7.2.1 договору поставки, покупець за несвоєчасну оплату товару додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п. 7.2.2. договору поставки № 1194 від 27.12.2010р.

У відповідності до наведених позивачем у позовній заяві розрахунків пені, 50% штрафу, 24% річних та інфляційних (а.с. 2-4), позивачем нараховано пеню в сумі 671,91грн., 50% штрафу в сумі 6122,92грн., 24% річних в сумі 1040,37грн. та 555,36грн. інфляційних.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені та 24% річних, з урахуванням умов договору поставки №1194 від 27.12.2010р. та встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 678,62грн. та 24% річних в сумі 1050,76грн., зокрема нарахованих:

за період з 24.02.2011р. по 03.03.2011р. на суму заборгованості 8589,38грн. - 29,18грн. пені та 45,18грн. - 24% річних;

за період з 04.03.2011р. по 10.03.2011р. на суму заборгованості 15070,34грн. - 44,80грн. пені та 69,36грн. - 24% річних;

за період з 11.03.2011р. по 14.04.2011р. на суму заборгованості 20090,84грн. - 298,61грн. пені та 462,36грн. - 24% річних;

за період з 15.04.2011р. по 06.05.2011р. на суму заборгованості 11501,66грн. - 107,45грн. пені та 166,38грн. - 24% річних;

за період з 07.05.2011р. по 10.05.2011р. на суму заборгованості 12546,38грн. - 21,31грн. пені та 33,00грн. - 24% річних;

за період з 11.05.2011р. по 25.05.2011р. на суму заборгованості 11501,66грн. - 73,26грн. пені, 113,44грн. - 24% річних;

за період з 26.05.2011р. по 14.06.2011р. на суму заборгованості 12245,84грн. - 104,01грн. пені та 161,04грн. - 24% річних.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 671,91грн. пені та 1040,37грн. - 24% річних підлягають задоволенню, оскільки заявлені позивачем суми є меншими ніж обґрунтовано нараховані.

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд приймає до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 361,78грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 120,25грн. за березень 2011р. на суму заборгованості 8589,38грн.;

- в сумі 149,52грн. за квітень 2011р. на суму заборгованості 11501,66грн.;

- в сумі 92,01грн. за травень 2011р. на суму заборгованості 11501,66грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 361,78грн. У задоволенні позову в частині стягнення 193,58грн. інфляційних слід відмовити.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок штрафу, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги про стягнення з відповідача 6122,92грн. (12245,84 х 50%) штрафу правомірними, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару понад 10 днів.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12245,84грн. основної заборгованості, 671,91грн. пені, 6122,92грн. 50% штрафу, 1040,37грн. - 24% річних та 361,78грн. інфляційних. У задоволенні позову в частині стягнення 193,58грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«Торгова компанія СПВ» (12452, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36710828)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Авант ТрейдВ» (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 36899012)

- 12245,84грн. основної заборгованості,

- 671,91грн. пені,

- 6122,92грн. 50% штрафу,

- 1040,37грн. - 24% річних,

- 361,78грн. інфляційних,

- 204,43грн. витрат по сплаті державного мита,

- 233,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову про стягнення 193,58грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "01" вересня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з пов.).