Рішення

від 25.08.2015 по справі 911/3261/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"25" серпня 2015 р. Справа № 911/3261/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Бізнес Плюс», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпроект», м. Фастів про стягнення 124762,76 грн. за участю представників:

позивача:Котенко В.О. - дов. від 01.07.2015 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Бізнес Плюс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпроект» (далі - відповідач) про стягнення 124762,76 грн., з яких 69900 грн. основний борг, 51938,45 грн. інфляційні втрати, 2924,31 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 04.10.2013 № 04/10 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 04.10.2013 № 04/10 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних.

Згідно п. 3.1 договору покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується оплачувати товар на розрахунковий рахунок постачальника.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору спливає 31.12.2013 (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Додатковою угодою від 31.12.2013 № 1 до договору сторони погодили продовжити строк дії даного договору до 31.12.2014.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 261900 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 07.10.2013 № РН-3428 на суму 92000 грн., від 28.02.2014 № РН-1031 на суму 169900 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар повністю не розрахувався, в зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 30.04.2015 про сплату заборгованості за поставлений товар.

Відповідач надав відповідь від 08.06.2015 № 48/2015 на претензію, в якій визнав борг в сумі 69900 грн. та зазначив, що зобов'язується погасити заборгованість частинами на протязі 14 місяців.

Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Оскільки, відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі, за ним рахується заборгованість в розмірі 69900 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 69900 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 69900 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з березня 2014 року по червень 2015 року складають 51938,45 грн., 3% річних з простроченої суми за період прострочення з 03.03.2014 по 24.07.2015 складають 2924,31 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування інфляційних втрат, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 51935,70 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.03.2014 - 30.06.2015 69900 1.743 51935.70 121835.70 В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в сумі 2,75 грн. суд відмовляє, з огляду на недоведеність та безпідставність позовних вимог в цій частині.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 69900 грн. основного боргу, 51935,70 грн. інфляційних втрат, 2924,31 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпроект» (08504, Київська обл., м. Фастів, вул. Луначарського, 43, офіс 3, ідентифікаційний код 36964751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Бізнес Плюс» (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23, кв. 35, ідентифікаційний код 33717223) 69900 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. основного боргу, 51935 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2924 (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 31 коп. 3% річних, 2495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті вимог суд відмовляє.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 14.09.2015.