Рішення

від 10.09.2015 по справі 910/19531/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/19531/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Сервіс Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київзернотрейд", м. Київ про стягнення 92 336,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Гримальський А.Ю. (довіреність б/н від 15.04.2013)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Октан Сервіс Груп" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київзернотрейд" про стягнення 92 336,00 грн. заборгованості за договором поставки від 26.08.2014 № 08/08-14.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 08/08-14 від 26.08.2014 р. та відступлення права вимоги № 20/02-15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19531/15 та призначено її до розгляду на 13.08.2015.

В судове засідання 13.08.2015 представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою суду від 30.07.2015 документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 10.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.09.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 10.09.2015 р., в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київзернотрейд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октавін» (далі - продавець) укладено договір поставки № 08/08-14 (далі - Договір поставки).

На умовах даного Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити подрібнене зерно кукурудзи (товар), відповідно до кількості та ваги, що вказується в накладних на кожну партію. Ціна за одиницю товару визначається на кожну партію окремо, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, продавець зобов'язаний передати у власність покупця належний продавцю товар відповідної якості, у кількості та за ціною, що визначається окремо на кожну партію у накладних.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 30 банківських днів після отримання товару.

Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною у порядку п.1.1 цього Договору ціною та у визначений п. 2.3 цього Договору строк, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству (п. 3.1 Договору).

Положеннями п. 5.1, 5.2 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг в момент, визначений в п. 5.1 цього Договору, та закінчується 26 серпня 2015 року. Якщо жодна з сторін за місяць до завершення строку дії Договору не заявила про намір його розірвання, Договір вважається продовженим на один рік.

На виконання умов Договору продавець поставив, а відповідач прийняв товар, обумовлений Договором, що підтверджується наступними видатковими накладними: № СН-0001665 від 20.10.2014 р. на суму 30740,00 грн., № CH-0001666 від 20.10.2014 р. на суму 29652,50 грн., № СН-0001677 від 21.10.2014 р. на суму 31 943,50 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця та продавця та скріплені їх печатками.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, продавець належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поставки, поставивши відповідачу товар на загальну суму 92 336,00 за видатковими накладними № CH-0001666 від 20.10.2014 р., № СН-0001677 від 20.10.2014 р., № СН-0001677 від 21.10.2014 р., однак відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару, в результаті чого у останнього виникла заборгованість.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

20.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октавін» (далі - первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан Сервіс Груп» (далі - новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київзернотрейд» (далі - боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги № 20/02-15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки 08/08-14 від 26 серпня 2014р., укладеним між первісним кредитором та боржником.

З цього Договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки, відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 92 336,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 92 336,00 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована, позовні вимоги про стягнення 92 336,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київзернотрейд" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 154, код 38735865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Сервіс Груп" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 8, кв. 9, код 32555589) 92 336, 00 грн. заборгованості та 1 846,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2015 р.

Суддя С.О. Турчин