Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/16273/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015Справа №910/16273/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "АГРОПРОМСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноальянс Груп"

про стягнення 19 294 781,93 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

Від позивача Мельник Т.М. за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення 18426843,75 грн. заборгованості за поставлене зерно по договору поставки № 040714/ІФ від 04.07.2014, 867938,18 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2015 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.08.2015.

30.06.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій просить витребувати у Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві відомості щодо нерухомого майна, яке належить ТОВ «Зерноальянс Груп», витребувати з ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві відомості щодо банківських рахунків, відкритих ТОВ «Зерноальянс Груп». Клопотання судом відхилене у зв'язку з необґрунтованістю, заявником не доведено підстави для витребування вказаних відомостей та їх значення для розгляду справи по суті. Посилання позивача на те, що відповідач має намір здійснити відчуження свого майна та активів, що належать ТОВ «Зерноальянс Груп» є лише припущенням, які не доведені належними доказами в розумінні ст. 33 ГПК України.

Представником позивача в судовому засіданні 13.08.2015 подано витяг з ЄДРПОУ на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 розгляд справи відкладено на 25.08.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судове засідання 25.08.2015 з'явився уповноважений представник позивача, подав документи по справі та письмові пояснення щодо розрахунку суми заборгованості.

Ухвалою суду від 25.08.2015 у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 08.09.2015.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, свого представника в засідання суду не направив, вимог ухвал суду від 26.06.2015 та 13.08.2015, 25.08.2015 не виконав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується підписами представників відповідача на рекомендованих повідомленнях про отримання кореспонденції - ухвал суду, жодних клопотань не надходило, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2014 між позивачем -ТОВ Агрофірма «Агропромсервіс» (постачальник за договором) та відповідачем - ТОВ «Зерноальянс Груп» (покупець) було укладено Договір поставки № 040714/1Ф, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: пшеницю 2 та З класів врожаю 2014 року на умовах та в порядку, вказаному у договорі.

Умовами пп.2.1,2.2 договору визначено, що кількість товару, що поставляється, орієнтовно становить 4000 (чотири тисячі) тони, +/- 10% за вибором покупця; товар передається рівновеликими партіями, загальна кількість поставленого товару визначається згідно накладних.

Згідно п.3.1 договору, попередня ціна 1 (однієї) тони товару складає - 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок, включаючи ПДВ 20% - 166,67 грн. Остаточна ціна поставленого товару визначається сторонами до 1 червня 2015 року в додаткових угодах.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата здійснюється наступним чином:

- 4 000 000 (чотири мільйона) грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 666 666,67 грн., передплата протягом 5 банківських днів по факту поставки товару на склад покупця;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди, але не пізніше 14 червня 2015 року, за виключенням п.3.5. договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, весь товар повинен бути переданий покупцю в строк до 31 серпня 2014 року.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що по кількості товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем з дати, яка зазначена в акті приймання-передачі та видатковій накладній.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

На виконання взятих на себе обов'язків по договору позивач за накладними та товарно-транспортними накладними у період з 09.07.2014року по 14.10.2014 року поставив відповідачеві товар - пшеницю 2 та 3 класів урожаю 2014 року в загальній кількості 4516,27 тон., з яких: пшениця 2 класу (поставка на склад у місто Донецьк) в кількості 3062,650т., пшениця 2 класу (поставка на склад у місто Маріуполь) у кількості 1202,820 т., пшениця 3 класу (поставка на склад у місто Донецьк) у кількості 147,990т., пшениця 3 класу (поставка на склад у місто Маріуполь) у кількості 102,810 т.

Відповідач поставлений товар прийняв та сплатив за нього попередню ціну, передбачену п. 3.1 договору, з розрахунку 1 000,00 грн. з ПДВ на 1 тону товару, всього на суму 4 516 270,00 грн. за товар в кількості 4516,270 т.

За умовами п. 3.3 договору, остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідної додаткової угоди, але не пізніше 14 червня 2015 року, за виключенням п.3.5 договору.

У п.3.4 договору сторони визначили, що остаточна вартість товару визначається в додаткових угодах шляхом взаємних переговорів, ґрунтуючись на даних про середню ринкову вартість товару на момент підписання відповідної додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями щодо узгодження остаточної ціни, що підтверджується листами № 9 від 26.01.2015р., № 21 від 11.02.2015р., № 26 від 26.02.2015р), проте сторони згоди щодо погодження остаточної вартості товару не дійшли, додаткової угоди відповідно до п.3.4 договору не підписали.

Пунктом 3.5 договору передбачено що, у випадку, якщо сторони не дійшли згоди щодо остаточної вартості товару до 01.06.2015 року, сторони приймають для визначення остаточної вартості товару ті ціни на Товар, які діють (застосовуються учасниками ринку зерна пшениці) в регіоні (Донецька та Луганські області) станом на дату подання запиту в Торгово-промислову палату України в Донецькій області, отриманні від Торгово- промислової палати України в Донецькій області. У разі визначення остаточної вартості на поставлений Товар через звернення до Торгово-промислової палати України в Донецькій області, строк оплати за товар - протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від постачальника.

Позивач листом № 49 від 12.05.2015 року звернувся до Донецької Торгово- промислової палати щодо визначення вартості Товару та отримав довідку Донецької торгово-промислової палати № 712/40/17-04/08 від 14.05.2015р., відповідно до якої встановлено наступну вартість Товару: Пшениця 2 класу - 5200 грн./т., Пшениця 3 класу - 5000 грн./т.

Таким чином, позивачем розраховано вартість товару відповідно до вказаних довідок у розмірі 23 434 444,00 грн. з ПДВ., виходячи з розрахунку: пшениця 2 класу - 22 180 444,00 грн. з ПДВ, пшениця 3 класу - 1 254 000,00 грн. з ПДВ.

Крім того, за умовами п.4.1 договору, вартість доставки товару здійснюється за рахунок позивача, та згідно наданого розрахунку по накладних № 150, 151 від 10.06.2015 та складає 491 330,25 грн. з ПДВ, а саме: 288 957,60 грн. з ПДВ за доставку пшениці на склад у м.Донецьку, 202 372,65 грн. з ПДВ на склад у м.Маріуполі.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за отриманий товар, враховуючи вартість товару визначену у розмірі 23 434 444,00 грн. відповідно до п.3.5 договору за мінусом 4 516 270,00 грн. передоплати та 491 330,25 грн. вартості доставки товару, становить 18 426 843,75 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 11.06.2015 року надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 63 від 11.06.2015 про оплату товару по договору № 040714/1Ф від 04.07.2014 у сумі 18 426 843,75 грн., та проханням підписати Акт прийому-передачі товару на підтвердження поставки товару по договору, всього вартістю 23 434 444,00 грн. та накладні № 150, 151 від 10.06.2015., які залишені відповідачем без реагування.

Доказів висловлення відповідачем вмотивованої відмови від підписання вказаних Акта та накладних, вмотивованих заперечень щодо непогодження із визначеною вартістю товару, сумою остаточного розрахунку, суду не надано.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів оплати відповідачем суми 18 426 843,75 грн. заборгованості по поставці товару за договором, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Всупереч ст.ст. 33, 34 ЦК України, відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від обов'язку оплати вартості отриманого товару по договору № 040714/1Ф від 04.07.2014 на спірну суму.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18 426 843,75 грн. вартості неоплаченого товару по договору № 040714/1Ф від 04.07.2014 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 867938,18 грн. збитків, розрахованих у відповідності до довідки ПАТ «ВБР» за прострочення позивачем своїх зобов'язань перед банком по кредитному договору у сумі 86 273,16 грн. прострочених процентів, 117471,62 грн. пені, 83577,13 грн. прострочених процентів більш, ніж на 31 день, 580 616,27 грн. сумнівних процентів, суд зазначає наступне.

В обґрунтування понесених збитків на заявлену суму позивач вказує, що порушення відповідачем договірних зобов'язань по договору поставки на спірну суму спричинило для позивача негативні наслідків, тобто понесення збитків. Вказує, що укладаючи договір з відповідачем на поставку товару, позивач розраховував отримані грошові кошти, які необхідні для здійснення господарської діяльності та оплати по кредитному договору, укладеному з ПАТ «Всеукраїнський банк Розвитку» та заявляє вимоги на підставі ст.ст. 22, 224-226 ГК України.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З наведених положень випливає, що збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності, являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди -причиною. Таким чином, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а також вини порушника в їх заподіянні.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт порушення відповідачем його прав, чи неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором поставки № 040714/1Ф від 04.07.2014., наявності та розміру збитків, причинно - наслідкового зв'язку між порушенням та понесеними збитками.

В якості доказів позивачем надано лише довідку ПАТ «ВБР», видану Агрофірмі "АГРОПРОМСЕРВІС" про те, що прострочена заборгованість по кредиту станом на 19.05.2015 складає 4 750 230,69 грн., у т.ч. 3 882 292,51 грн. прострочена заборгованість, 86 273,16 грн. прострочених процентів, 117 471,62 грн. пені, 83 577,13 грн. прострочених процентів більш ніжна 31 день, 580 616,27 грн. сумнівних процентів.

Вказана довідка не є належним доказом понесення збитків на заявлену суму з вини відповідача в розумінні ст. 33 ГПК України, оскільки лише підтверджує кредитну заборгованість позивача перед банком у зв'язку із здійсненням останнім своєї господарської діяльності.

Доказів укладення кредитного договору між позивачем та банком саме у зв'язку з поставкою товару відповідачу по договору № 040714/1Ф від 04.07.2014. суду не надано, жодних посилань у договорі поставки на вказаний правочин не зазначено.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Інших доказів суду не надано.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів наявності причинного зв'язку між порушенням зобов'язань та збитками, що було б підставою для задоволення вимог про стягнення збитків.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контр розрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 18 918 174,00 грн. боргу. В частині стягнення 867 938,18 грн. збитків належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноальянс Груп" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.6, код ЄДРПОУ 39101459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "АГРОПРОМСЕРВІС" (85621, Донецька область, Марїнський район, с.Желанне Друге, вул.П.Морозова, 53, код ЄДРПОУ 31386832) 18 426 843 (вісімнадцять мільйонів чотириста двадцять шість тисяч вісімсот сорок три) грн. 75 коп. боргу, 69 792 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 64 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В решті позову відмовити.

Суддя Господарського суду міста Києва О.М.Ярмак

Повне рішення складено 14.09.2015