Рішення

від 03.09.2015 по справі 910/16814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015Справа №910/16814/15

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 137 856,88 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Глотова О.О. представник за довіреністю № 155/1/03-28/5 від 06.01.15.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Захарченко К.П. представник за довіреністю № 062/2/07-11629 від 29.12.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» (далі - відповідач) про стягнення 158 226,12 грн., а саме: 100 709,76 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати, 2 947,99 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 20 139,20 грн. - пеня, 1 561,94 грн. - 3% річних, 32 867,23 грн. - збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.15. порушено провадження у справі № 910/16814/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа); розгляд справи призначено на 18.08.15.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 18.08.15. представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 03.09.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

26.08.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про «уточнення позовних вимог», яку судом було розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог, та відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 137 856,88 грн., а саме: 100 709,76 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати, 2 947,99 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 1 953,85 грн. - 3% річних, 32 245,28 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 03.09.15. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення.

Третьою особою в судовому засіданні 03.09.15. підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/16814/15.

В судовому засіданні 03.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.02.02. № 347 "Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" та додатку № 1 до розпорядження, нежилі приміщення в будинку № 16 (нині літер А) на вул. Туполєва закріплено на праві господарського відання за КП "Київжитлоспецексплуатація" та передані йому на баланс.

05.08.13. між третьою особою (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем (далі - Підприємство, Балансоутримувач) підписано Договір № 1278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренди (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1, п. 2.4), Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 95,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, б. 16 літер А (далі - об'єкт оренди) та знаходиться на балансі позивача.

На виконання на умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди від 05.08.13.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 Договору з 05.08.13. по 03.08.16.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.14. у справі № 910/16505/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.15. та набрало законної сили 21.01.15.:

- розірвано Договір № 1278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.08.13.;

- виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Ліза" з нежилих приміщень загальною площею 95,6 кв.м. на 1 поверсі у будинку № 16 літер А на вул. Туполєва Академіка;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Ліза" нежилі приміщення загальною площею 95,6 кв.м. на 1 поверсі у будинку № 16 літер А на вул. Туполєва Академіка передати Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація";

- стягнуто відповідача судовий збір.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250 і за травень 2013 року становить 5 882,79 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Крім орендної плати Орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2013 р. складає 206,93 грн. на місяць (п. 3.3 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (Балансоутримувача, Підприємства) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

При цьому судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.14. у справі № 910/16505/14 відповідно до акту державного виконавця, наявного в матеріалах справи, виконано в повному обсязі 04.06.15.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою забезпечуються у вигляді авансової плати в розмірі не менше ніж орендна плата та компенсація витрат підприємства за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату та компенсацію витрат підприємства за останні два місяці строку дії договору оренди, індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідності до Методики розрахунку орендної плати (п. 3.10 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за Договором за період з 01.07.14. по 20.01.15. включно в розмірі 54 815,91 грн. та за фактичне користування нежитловим приміщенням з період з 21.01.15. по 04.06.15. в розмірі 45 893,85 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за Договором за період з 01.07.14. по 20.01.15. включно в розмірі 1 650,13 грн. та за фактичне користування за період з 21.01.15. по 04.06.15. в розмірі 1 297,86 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд відзначає, що відповідач доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі та контррозрахунку пред'явленої до стягнення суми основного боргу не надав, Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України)..

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачувалась плата за землю, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про сплату заборгованості № 155/1/03-3301 від 15.06.15. з вимогами сплатити наявну заборгованість.

Жодної відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, доказів сплати наявно заборгованості до суду не подано.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено обов'язок Орендаря вносити орендні платежі (орендну плату і компенсацію витрат підприємства) своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в терміни, визначені Договором, не виконав, як і не сплатив наявну заборгованість зі сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за фактичне користування нежитловим приміщенням за період до моменту фактичного і повного виконання рішення суду про розірвання Договору та виселення відповідача із займаного ним за Договором нежитлового приміщення, відповідач доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.

При цьому судом враховано, що вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди є правомірною. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012 року у справі № 3-54гс12.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить:

- по сплаті орендної плати за Договором за період з 01.07.14. по 20.01.15. включно в розмірі 54 815,91 грн. та за фактичне користування нежитловим приміщенням з період з 21.01.15. по 04.06.15. в розмірі 45 893,85 грн., що разом становить 100 709,76 грн.

- з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за Договором за період з 01.07.14. по 20.01.15. включно в розмірі 1 650,13 грн. та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за фактичне користування за період з 21.01.15. по 04.06.15. в розмірі 1 297,86 грн., що разом становить 2 947,99 грн.,

внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 953,85 грн. - 3% річних, 32 245,28 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних і збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 953,85 грн. - 3% річних, 32 245,28 грн. - збитків від інфляції, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Ліза» (01042, м. Київ, вул. Філатова-Саперне поле, б. 1/22; ідентифікаційний код 31777275) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 100 709 (сто тисяч сімсот дев'ять) грн. 76 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 2 947 (дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 99 коп., 1 953 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 85 коп. - 3% річних, 32 245 (тридцять дві тисячі двісті сорок п'ять) грн. 28 коп. - збитків від інфляції, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 14 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко