Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/17288/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/17288/15

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про стягнення 45000,76 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Юрченко Н.П. за довіреністю № 01-22/6-101 від 17.07.2015

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Дудник А.О. за довіреністю № 3 від 06.01.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (відповідач) про стягнення 45 000,76 грн. на підставі Договору № 37-14-81 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010, з яких: 40719,83 грн. основного боргу, 3678,39 грн. пені, 183,92 грн. 3 % річних та 418,62 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надав відповідачу в повному обсязі послуги на підставі вищевказаного договору в березні та квітні 2015 року, втім відповідач не здійснив оплату цих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на підставі вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17288/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та призначено розгляд справи на 03.08.2015 о 10:20 год.

31.07.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору; пояснень від 29.07.2015 № 35-22/1-523 щодо причин невиконання вимог ухвали суду від 09.07.2015 в частині надання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача; доказів направлення позовної заяви і доданих до неї документів на адресу третьої особи.

В судове засідання, призначене на 03.08.2015, представники позивача та третьої особи з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.07.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 03.08.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 03.08.2015, подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 09.07.2015, клопотання позивача та третьої особи про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 14.09.2015 о 12:20 год.

14.09.2015 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення, згідно яких третя особа погодилась з позовними вимогами ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а також звернула увагу, що відповідачем порушено зобов'язання по сплаті орендної плати до державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

В судове засідання, призначене на 14.09.2015, з'явились представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.07.2015 та від 03.08.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Як зазначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103032122519, № 0103032124120 свідчать про отримання уповноваженим представником відповідача ухвал суду від 09.07.2015 та від 03.08.2015.

За наведених обставин, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, призначеного на 14.09.2015. При цьому письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 14.09.2015, відповідач суду не подав та не надіслав.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.09.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні 14.09.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.09.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець, третя особа), Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (орендар, відповідач) був укладений Договір № 37-14-81 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу "В", загальною площею 33,0 кв.м. (далі - майно), що знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", майно передається для розміщення кафе.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту передачі-приймання майна. Акт передачі-приймання майна підписують балансоутримувач та орендар.

Сторонами узгоджено, що оплата здійснюється орендарем з дати підписання балансоутримувачем та орендарем Акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем та орендарем Акту передачі-приймання майна (п. 3.1 Договору).

Порядок визначення орендної плати встановлено в п.п. 3.2 - 3.4 Договору.

Згідно з п. 3.5 Договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.4 Договору орендар зобов'язується з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15-числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір укладено на два роки одинадцять місяців, що діє з 15.12.2010 до 14.11.2013 включно.

Згідно з Додатковою угодою № 1 до Договору сторони домовились продовжити термін дії Договору на 1 рік, що діє до 13 листопада 2014 року включно.

Пунктом 14.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.07.2014 до Договору) встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені Договором.

На момент звернення до суду з даною позовною заявою, Договір є чинним до 13.11.2015 оскільки жодна з сторін не заявляла в порядку п. 14.4 Договору про його припинення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що свої зобов'язання щодо надання послуг з оренди майна в березні та квітні 2015 року виконав в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2015 та від 30.04.2015, які вважаються підписаними відповідачем згідно з п. 5.4 Договору.

Позивач зазначив, що відповідач в порушення п.п. 3.1, 3.5, 5.2, 5.4 Договору не сплатив орендну плату за березень та квітень 2015 року. Як наслідок, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 40719,83 грн., у зв'язку з чим останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості в наведеній сумі, а також сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного між сторонами Договору № 37-14-81 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зібрані у справі докази, а саме: Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору за березень 2015 року та за квітень 2015 року свідчать, що позивач виконав свої договірні зобов'язання щодо надання послуг з оренди майна в повному обсязі, на підтвердження чого позивачем були складені зазначені акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактур на оплату відповідачем цих послуг.

Відповідно до п. 5.4 Договору орендар зобов'язувався з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15-числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

Матеріалами справи, а саме реєстром документів за квітень 2015 року, підтверджується, що відповідач одержав в бухгалтерії позивача рахунки-фактур № 904/142 від 31.03.2015, № 904/210 від 30.04.2015 за послуги, надані в березні та квітні 2015 року, а також Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору за березень 2015 року та за квітень 2015 року.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач протягом 5-ти днів з дня отримання Актів приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору за березень 2015 року та за квітень 2015 року, не повернув ці акти позивачу докази протилежного відповідачем суду не вказані та до матеріалів справи не залучені.

Зважаючи на п. 5.4 Договору, Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору за березень 2015 року та за квітень 2015 року вважаються підписаними сторонами.

Згідно з п.п. 3.5, 5.4 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати позивачу орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з рахунком-фактурою, який надає відповідачу позивач.

Отже, орендну плату за березень 2015 року відповідач повинен був здійснити до 15.04.2015 включно згідно з рахунком-фактурою № 904/142 від 31.03.2015, а за квітень 2015 - до 15.05.2015 згідно з рахунком-фактурою № 904/210 від 30.04.2015.

Втім в порушення наведених умов Договору, відповідач не сплатив орендну плату за березень та квітень 2015 року в загальній сумі 40719,83 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача по орендній платі на підставі Договору за березень та квітень 2015 року становить 40719,83 грн. , строк оплати якої є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40719,83 грн. заборгованості за Договором № 37-14-81 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010 визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача 3678,39 грн. пені, 183,92 грн. 3 % річних та 418,62 грн. інфляційних нарахувань за прострочення останнім грошового зобов'язання щодо оплати послуг за Договором. У позовній заяві позивач навів розрахунок вказаних сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, визначивши при цьому з урахуванням п.п. 3.5, 5.4 Договору строк оплати та період прострочення оплати за кожним спірним рахунком-фактурою (актом приймання-здачі виконаних послуг) окремо.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 Договору сторони передбачили, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі орендна плата підлягає індексації і стягується, зокрема, балансоутримувачем (позивачем) відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасність оплати відповідачем орендної плати, що відповідно до наведеного п. 3.7 Договору є підставою для сплати відповідачем пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що наведений розрахунок є арифметично вірним, таким, що відповідає обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3678,39 грн. пені, 183,92 грн. 3 % річних та 418,62 грн. інфляційних нарахувань, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 40719,83 грн. основного боргу, 3678,39 грн. пені, 183,92 грн. 3 % річних та 418,62 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на повне задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2-а; ідентифікаційний код 33744608), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код 20572069) 40719,83 грн. (сорок тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 83 коп.) основного боргу, 3678,39 грн. (три тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 39 коп.) пені, 183,92 грн. (сто вісімдесят три гривні 92 коп.) 3 % річних та 418,62 грн. (чотириста вісімнадцять гривень 62 коп.) інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.2015

Суддя Гумега О.В.