Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/16714/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/16714/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

До Житлово-будівельний кооператив "Виноградар - 10"

Про стягнення 96 772,29 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Маляр Н.В. за дов. № 691 від 30.06.2015 р. ;

Селезньова О.О. за дов. № 917 від 25.08.2015р;

від відповідача Дудко О.В. за дов. № б/н від 13.07.2015 р;

Бабур О.П. за дов. № б/н від 13.07.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Виноградар - 10" про стягнення 96 772,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16714/15 , розгляд справи призначено на 14.07.2015 р.

У судове засідання 14.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

13.07.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду у судовому засіданні 14.07.2015 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, останнє судом задоволено.

У нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 11.08.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

04.08.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із викладеними запереченнями проти позову.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. представник позивача подав суду заперечення на відзив відповідача із викладеними доводами на підтвердження позовних вимог.

У даному судовому засіданні представник позивача також подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. оголошено перерву до 07.09.2015 р. о 13 год. 45 хв.

02.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача пояснення щодо обставин, викладених у запереченнях на відзив позивача від 11.08.2015 р.

07.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення щодо нормативного обґрунтування стягнення вартості стоків гарячої води.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Виноградар-10» (далі - відповідач, абонент) було укладено договір № 00006/4-07 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65.

При цьому суд звертає увагу, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65 втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Згідно п. 2.1.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Відповідно до п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до Правил користування.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (згідно з протоколом узгодження розбіжностей до Договору №00006/4-07 на послуги водопостачання та водовідведення житлового будинку по пр-ту Правди, 62-Б).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.5. Договору).

За змістом п. 7.1. Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

ПАТ «АК «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Статтею 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до умов Договору та встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Позивач вказує, що у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 7 -1068 на суму 68 131, 50 грн., з яких оплачено 42 086, 14 грн., у період з 01.08.2012 р. по 30.06.2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 7 -51068 на суму 93 180, 36 грн., з яких оплачено 42 283, 46 грн., у зв'язку з чим виникла загальна заборгованість у розмірі 76 942, 26 грн., яку і просить стягнути позивач. Крім цього позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 313,40 грн. - інфляційних втрат, 2 441, 68 грн. - 3% річних, 380, 72 грн. - пені та 7 694, 23 грн. - штрафу.

Відповідач заперечує проти позову з підстав того, що постачання холодної води на підігрів умовами спірного договору не передбачено, у відповідача на балансі відсутні будь-які теплові пункти, відповідачем було погашено спірну заборгованість. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір № 00006/4-07 на послуги водопостачання та водовідведення від 01.02.2002 р. за своєю природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Як встановлено судом, позивач вважає, що у період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 7 -1068 на суму 68 131, 50 грн., з яких оплачено 42 086, 14 грн., у період з 01.08.2012 р. по 30.06.2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 7 -51068 на суму 93 180, 36 грн., з яких оплачено 42 283, 46 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 76 942, 26 грн.

При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 7-1068) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 7-51068).

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (надалі - Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (п. 3.13).

Тобто, змістом наведеного пункту Правил визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем теплових пунктів (бойлерів).

Відповідач вказує, що не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії теплових пунктів (котелень). При цьому, балансоутримувачем відповідних теплових пунктів є Публічне акціонерне товариство «Київенерго». Зазначений факт позивачем не спростований, проти вказаних відповідачем обставин позивач не заперечував, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність на балансі відповідача теплового пункту (котельні).

Згідно зі ст. 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги для потреб гарячого водопостачання за кодом 7-51068 у розмірі 28 616,53 грн. є безпідставними, оскільки позивач не надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, на балансі у відповідача не перебувають теплові пункти, що є засобами вироблення гарячої води.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 р. у справі №910/12493/13.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 28 616,53 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, доводи відповідача прийняті судом в цій частині.

Разом з тим, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (надалі - Правила приймання), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом, яким є відповідач, на користь позивача.

При цьому, факт надання послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - актами про зняття показань з приладу обліку, а саме: за кодом 7-1068 (питна вода та стоки) на суму 68 131, 50 грн. за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р.; за кодом 7-51068 (стоки гарячої води) за період з 01.08.2012 по 30.06.2014 р. на суму 40 788, 38 грн.

З матеріалів справи вбачається сплата відповідачем 80 184, 00 грн. за надані позивачем послуги за Договором за спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями за період з липня 2012 р. по червень 2014 р.

При цьому, позивач вказує, що відповідач сплатив 84 369, 60 грн. вартості послуг за Договором, що пояснюється здійсненим Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації відшкодуванням на користь позивача коштів по субсидіям мешканців будинку за адресою м. Київ, пр. Правди, 62Б.

Позивач зарахував вказані кошти наступним чином: 42 086, 14 грн. - за кодом 7-1068, 42 283, 46 грн. - за кодом 7-51068 (із них - 23 775, 45 грн. - за холодну воду на підігрів, 18 508,01 грн. - стоки гарячої води).

Судом встановлено, що вартість спожитої питної води та стоків за кодом 7-1068 складає 68 131, 50 грн., вартість стоків гарячої води за кодом 7-51068- 40 788, 38 грн., разом - 108 919, 88 грн. Підстав стягувати вартість спожитої холодної води на підігрів з відповідача немає.

Отже, факт зарахування сплачених відповідачем 23 775, 45 грн. в якості оплати за гаряче водопостачання судом вважається неправомірним та не приймається з огляду на встановлені обставини щодо відсутності підстав стягувати вартість холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву.

При цьому, суд звертає увагу, що заборгованість за кодом 7-51068 (стоки гарячої води) у розмірі 22 280, 37 грн. фактично є відсутньою, оскільки суд вважає за доцільне зарахувати сплачену відповідачем суму 23 775, 45 грн., що значилась позивачем оплатою за гаряче водопостачання, в погашення вартості стоків гарячої води на суму 22 280, 37 грн., а залишок коштів - 1 495, 08 грн. - в погашення вартості послуг за кодом 7-1068 (питна вода та стоки).

Таким чином, загальна вартість наданих послуг за спірний період за Договором складає 108 919, 88 грн., із яких фактично оплачено 84 369, 60 грн., а отже загальна сума заборгованості за Договором складає 24 550, 28 грн. (за кодом 7-1068), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент звернення з позовом до суду є таким, що настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В процесі справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2014 р. послуг з водопостачання та водовідведення (по коду 7-1068) відповідачем у встановлений Договором строк виконано частково, а заборгованість станом на час розгляду спору становить 24 550, 28 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 24 550, 28 грн. в якості основної заборгованості за Договором, а отже позовні вимоги щодо основного боргу задовольняються частково.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 313, 40 грн. інфляційних втрат, 2 441, 68 грн. 3% річних, 380, 72 грн. пені та 7 694, 23 грн. штрафу.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні втрати і 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат складає 9 313, 40 грн., 3% річних - 2 441, 68 грн., які обчислюються від загальної суми основного боргу по кожному періоду.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми по кожному періоду, суд зазначає, що до стягнення підлягає сума в частині встановленого судом прострочення сплати основного боргу (24 550, 28 грн.), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, за перерахунком суду у розмірі 1 534, 79 грн. (інфляційні втрати) та 407, 50 грн. (3% річних).

Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг, це є підставою для застосування до нього передбачених Господарським кодексом України штрафних санкцій, зокрема ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України - пені та штрафу. При цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 380, 72 грн. пені та 7 694, 23 грн. штрафу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені, розмір якої встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. Договору передбачено відповідальність абонента у вигляді сплати пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених норм та п. 4.2 Договору, враховуючи встановлену судом суму прострочення сплати вартості наданих відповідачеві послуг, за перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня розміром 119, 72 грн., а отже вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в зазначеній сумі.

Згідно з п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг, Абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Таким чином, господарський суд також частково задовольняє вимоги позивача про стягнення штрафу, а саме у розмірі 2 455, 03 грн. (24 550, 28Ч 10 %).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заперечення відповідача приймаються судом до уваги лише частково в частині безпідставності стягнення коштів за постачання холодної води на підігрів, інші доводи судом не приймаються з огляду на їх необґрунтованість.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Виноградар - 10" судом задовольняється частково.

Таким чином витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Виноградар - 10" (04108, м. Київ, проспект Правди, 62-Б; ідентифікаційний код 22895641) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1А; ідентифікаційний код 03327664) 24 550 (двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 28 коп. основної заборгованості, 1 534 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 407 (чотириста сім) грн. 50 коп. 3% річних, 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 72 коп. пені, 2 455 (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 03 коп. штрафу та 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 35 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 14.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева