Постанова

від 23.09.2009 по справі 3/622-ап-27/719/07-ап-11/239/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

П

О С Т А Н О В А

Іменем

УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року                                          

Справа № 3/622-АП - 18/91/06-АП

27/719/07-АП - 11/239/08-АП

Дніпропетровський апеляційний

адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя     

 Юхименко О.В.,

суддя                              Божко Л.А.,

суддя                              Кожан М.П.,

при секретарі              Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні   

апеляційну скаргу        Державної податкової інспекції

                                       у

Василівському районі Запорізької області,

на постанову                господарського суду Запорізької

області,

у справі                         № 3/622-АП - 18/91/06-АП - 27/719/07-АП

- 11/239/08-АП  

за позовом                       Суб'єкта підприємницької діяльності

-

                                       Фізичної

особи ОСОБА_1,

                                                    АДРЕСА_1;

до відповідача             Державної податкової інспекції

                                       у

Василівському районі Запорізької області,

вул.

Чекістів, 9, м. Василівка Запорізької області, 71600;

про                                   скасування акта, -

встановив: 

Суб'єктом підприємницької діяльності - Фізичною особою ОСОБА_1подано

позов до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької

області про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення від 23.05.2005р. № 0000062601/0.

Господарський суд Запорізької області (суддя Гончаренко

С.А.) своєю постановою від

01.07.2008р. позов

задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Позивач мав в

наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку.

Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення

певних сум до складу податкового кредиту. З огляду на індивідуальність

відповідальності, визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації

Установчих документів платників податків та Свідоцтв про реєстрацію в якості

платників ПДВ постачальників Позивача, не є підставою для визнання вчинених

ними юридично значимих дій недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у

поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Василівському районі

м. Запоріжжя, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам

справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного

вирішення справи. Оскільки Установчі документи підприємств - постачальників

Позивача, були скасовані у судовому порядку з моменту реєстрації, ці

підприємства втратили цивільну дієздатність також з моменту реєстрації.

Також недійними реєстраційні Свідоцтва платників податку

на додану вартість визнані з моменту їх видачі. Податкова накладна вважається

недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж яка зареєстрована як платник

податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер

платника податку на додану вартість.  

Просить постанову господарського суду Запорізької

області скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1, Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на

те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив

судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

З огляду на приписи пп. 7.4.5 Закону України «Про

податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) н е

підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, у Позивача були в наявності усі податкові

накладні. В бухгалтерському обліку наявні прибуткові документи та виписки банку

про оплату придбаних товарів. Зазначені факти підтверджуються також

результатами попередніх позапланових перевірок. А фахівцями контролюючого

органу не було надано жодного доказу, який би ставив під сумнів реальний

характер операції з придбавання товару.

Виключення з податкового кредиту сум податку,

підтверджених податковими накладними з підстав виключення з кола платників

податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про податок

на додану вартість» (168/97-ВР) в чинній та той час редакції, реєстрація діє до

дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону

протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала

за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки

товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян;

зареєстрована в якості платника податку особа припиняє

діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

До цього часу юридичні особи, по взаємовідносинам з

якими Відповідачем зменшено суму податкового кредиту, не ліквідовані та не

виключені з Єдиного державного реєстру.

Акти про анулювання Свідоцтв платників ПДВ, що складені

різними ДПІ, є такими, що прийняті всупереч Закону.  

Просить постанову господарського суду Запорізької

області залишити без змін. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у

Василівському районі Запорізької області - без задоволення.

В засіданні, відкритому 01.07.2009р., розгляд справи

відкладався.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду від 23.09.2009р. № 655 справу передано для розгляду

колегії суддів у складі - головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Божко Л.А.,

Кожан М.П.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з

повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального

технічного засобу «Камертон».

Сутність спору: 

Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами

відсутній, з 12.05.2005р. по 17.05.2005р., уповноваженим фахівцем

держподаткінспекції проведена позапланова документальна перевірка Приватного

підприємця ОСОБА_1, індивідуальний податковий номер платника податків

2126516698, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з

28.05.2002р. по 31.12.2004р.

За результатами перевірки складений Акт № 13-26-2126516698.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування

та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку

в сумі 59.425,00 грн.

В Акті перевірки вчинено записи про те, що в порушення

пп. 7.2.4, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

(168/97-ВР) до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану

вартість по податковим накладним, отриманим від постачальників, які не

зареєстровані як платники податку, в порядку, передбаченому ст. 9 Закону

України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР):

Назва

постачальника

№

податкової накладної 

Дата

податкової накладної

Податковий 

кредит

ПП

„Донецьк Укрконтракт"   код

32036420

42

11.07.02

432,25

ПП

„Донбассекотехносервіс" код 32036771

11

17.07.02

2.464,00

ПП

„Донбассекотехносервіс" код 32036771

14

18.07.02

2.759,36

ПП

„Донбассекотехносервіс" код 32036771

19

26.07.02

2.471,00

ПП

„Донбассекотехносервіс" код 32036771

23

01.08.02

1.351,62

ПП

„Донбассекотехносервіс" код 32036771

31

02.08.02

2.816,52

ТОВ

„АМД-люкс" код 31900536

40

20.08.02

620,00

ПП

„Кермипромтехніка" код 32123324

40

04.09.02

1.345,17

ПП

„Укр-Техноком" код 32036415

42/78

26.09.02

1.003,35

ПП

„Укр-Техноком" код 32036415

44/22

08.10.02

1.826,68

ПП

„Укр-Техноком" код 32036415

44/23

08.10.02

2.857,48

ТОВ

„Опт-трейдінг" код 32182856

14/2

17.10.02

2.495,57

ТОВ

„Опт-трейдінг" код 32182856

18/3

04.11.02

2.509,56

ТОВ

„Опт-трейдінг" код 32182856

33/4

14.11.02

2.356,28

ТОВ

„Дан" код 31810799

23

18.11.02

660,76

ТОВ

„Дан" код 31810799

48

02.12.02

4.254,50

ТОВ

„Дан" код 31810799

56

16.12.02

2.989,70

ТОВ

„Дан" код 31810799

12

17.01.03

1.721,25

ТОВ

„Дан" код 31810799

48

24.02.03

273,17

ПП „Каро"

код 30202189

19

02.02.04

4.551,82

ПП

„Каро" код 30202189

32

18.02.04

1.848,00

ПП

„Каро" код 30202189

39

01.03.04

2.308,11

ПП

„Каро" код 30202189

53

01.04.04

2.891,44

ПП

„Каро" код 30202189

61

04.05.04

2.473,36

ПП

„Каро" код 30202189

70

11.05.04

1.275,36

ПП

„Каро" код 30202189

81

01.06.04

141,72

ПП

„Каро" код 30202189

83

02.06.04

4.578,22

ПП

„Каро" код 30202189

86

02.06.04

2.499,55

На підставі Акту перевірки № 13-26-2126516698,

керівником Василівської міжрайонної Державної податкової інспекції 23.05.2006р.

прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062601/0.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14),  відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.

7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997

року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами» (2181-14), 

Приватному підприємцю Школовому Олександру Васильовичу визначено суму

податкового зобов'язання за платежем 3014010100, податок на додану вартість, у

розмірі 89.137,50 грн. В їх числі 59.425,00 грн. основного платежу та 29.712,50

грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення від 23.05.2005р. № 0000062601/0  було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Позивача,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої

інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої

постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

За позицією Суб'єкта підприємницької діяльності -

Фізичної особи ОСОБА_1, з чим погодився суд першої інстанції, єдиною підставою

для н е включенню до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого)

податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових

накладних як таких. Виключення з податкового кредиту сум податку, підтверджених

податковими накладними з підстав виключення з кола платників податку

постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним. Крім того, до цього

часу юридичні особи, по взаємовідносинам з якими Відповідачем зменшено суму

податкового кредиту, не ліквідовані та не виключені з Єдиного державного

реєстру.

Такі висновки суду першої інстанції колегія вважає

помилковими в силу наступного.

З огляду на приписи п. 1.7 Закону України «Про податок

на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), і надалі в

чинній на дату виникнення спірних правовідносин редакції, податковий кредит -

сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного

періоду, визначена згідно з цим Законом.

Так, податкова накладна, у відповідності із Законом

(168/97-ВР) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим

документом. Колегія суддів погоджується з позицією Позивача відносно вимог до

формування даних податкової звітності  -

не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті

податку, що не підтверджені податковими накладними.

Водночас:

право на нарахування податку та складання податкових

накладних, пп. 7.2.4 Закону  (168/97-ВР),

надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,

передбаченому статтею 9 цього Закону;

податкова накладна, пп. 7.2.3 Закону  (168/97-ВР), складається у момент виникнення

податкових зобов'язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки

товарів, у відповідності з пп. 7.3.1 Закону (168/97-ВР), вважається або дата

зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника

податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі

продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх

оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата

інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника

податку; або дата зарахування коштів від покупця на банківський  рахунок платника податку як оплата товарів,

або дата відвантаження товарів.

Відповідно, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету

або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового

зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого

звітного податкового періоду.

І, на кінець, податковим зобов'язанням, згідно з п. 1.2

Закону  України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), є зобов'язання платника податків

сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Отже, чинним законодавством встановлений певний взаємозв'язок

між надходженням до бюджету податку на додану вартість та кореспондуючим

відшкодуванням такого податку платнику.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його

постачальниками самі по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або

відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю.

Разом з тим, змагальність сторін, диспозитивність та

офіційне з'ясування всіх обставин у справі є принципами адміністративного

судочинства.

Отож, суд зобов'язаний при вирішенні справи з'ясувати

всі обставини справи і оцінити їх в сукупності. Як то: чи мала місце

господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських

взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового

законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо про порушення, які

допускали його контрагенти.

В іншому випадку вихолощується сутність відповідальності

за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету

відповідно до законодавства України.

Водночас, як достеменно встановлено і судом першої

інстанції:

рішенням Київського місцевого районного суду м. Донецька

від 16.08.2002р. у справі № 2-6305/2002 визнано недійсними рішення засновника

та Статут Приватного підприємства «Донецьк Укрконтракт», Свідоцтво платника ПДВ

з моменту його видачі; платник ПДВ виключений з реєстру 07.10.2002р.;

рішенням місцевого суду Куйбишевського району м.

Донецька від 26.07.2002р. визнано недійсними рішення засновника та Статут

Приватного підприємства «Донбассекотехносервіс», Свідоцтво платника ПДВ з

моменту його видачі; Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 26.07.2002р.;

рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від

26.05.2004р. визнано недійсними Статут та Установчий договір Товариства з

обмеженою відповідальністю «АМД люкс», Свідоцтво платника ПДВ з моменту його

видачі; Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 28.05.2002р.;

рішенням місцевого суду Пролетарського району м.

Донецька від 19.09.2003р. визнано недійсними рішення засновника та Статут

Приватного підприємства «Кермипромтехніка», Свідоцтво платника ПДВ з моменту

його видачі; Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 02.09.2002р.;

рішенням Київського місцевого районного суду м. Донецька

від 13.09.2002р. у справі № 2-7034/2002 визнано недійсними рішення засновника

та Статут Приватного підприємства «Укр-Техноком», Свідоцтво платника ПДВ з

моменту його видачі; Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 13.09.2002р.;

рішенням місцевого суду Калінінського району м. Донецька

від 31.10.2002р. визнано недійсними рішення засновника та Статут Товариства з

обмеженою відповідальністю «Опт-трейдінг», Свідоцтво платника ПДВ з моменту

його видачі; Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 03.10.2002р.;

рішенням Оболонського районного суду м. Києва від

27.02.2003р. визнано недійсними Статут та Установчий договір Товариства з

обмеженою відповідальністю «Дан», Свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі;

Свідоцтво платника ПДВ анульовано;

Приватне підприємство «Каро» за юридичною адресою не

знаходилось, Свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства «Каро» анульовано

26.01.2004р.

З огляду на викладене вище, здійснення діяльності

контрагентами поза межами правової відповідальності, та, відповідно, несплата

податків, є фактами встановленими.    

Отже, суд мав оцінити у наведеній ситуації податкові

накладні, тобто документи, видані фіктивною фірмою, та визначити їх правову

природу.

Загальне визначення терміна «документ» - це передбачена

законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення

інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

Податкові накладні, про що зазначено вище, Законом

(168/97-ВР) визначено як звітний податковий i одночасно розрахунковий документ.

Таким чином, йдеться про документ, що фіксує, відповідно

до податкового законодавства, наявність певних юридичних фактів i надає

платнику податку повноваження на вчинення певних дій (включення витрат на

сплату ПДВ до податкового кредиту з правом наступного відшкодування).

У судових справах податкова накладна також є письмовим

доказом.

На відміну від письмових договорів розрахункові та

платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи

обома сторонами.

Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського

кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до

подібних документів не можуть застосовуватися. Визнання таких документів

недійсними можливо лише за умов i в порядку, визначених іншими

нормативно-правовими актами.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений

наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, визначає додаткові вимоги, яких

немає у Законі (168/97-ВР). Законом не передбачено i самої можливості визнавати

податкові накладні недійсними (фіктивними).

Поняття фіктивної накладної було визначено ст. 15 Указу

Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. № 857/98

(зі змінами та доповненнями).

Пунктом 5 Порядку фактично встановлюється

адміністративний (позасудовий) порядок визнання податкових накладних недійсними

(фіктивними).

При буквальному тлумаченні п. 5 Порядку можна дійти

висновку, що такі повноваження мають відповідні податкові органи під час

здійснення перевірок платників податків. Підставою для встановлення фіктивності

є відсутність будь-яких відповідних повноважень у особи, яка видає певні

податкові документи.

Слід погодитись з судом першої інстанції, що визнання

недійсними установчих документів підприємства, прийняття судом рішення щодо

скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є

підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з

іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного

реєстру.

Однак, зовсім інше правове навантаження має визнання в

установленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької

діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку зі здійсненням

відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу,

або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що застосовне до розглянутого випадку,

Свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ визнавались недійсними з моменту їх

видачі, а це означає, що підприємства взагалі не мали статусу платників ПДВ.

Це позбавляє такі підприємства права видавати податкові

накладні згідно із Законом (168/97-ВР), а вже видані податкові накладні

набувають статусу фіктивних i позбавляють покупця права на податковий кредит.

За обставин, наведених вище, слід погодитись з

висновками фахівців контролюючого органу про недійсність податкових накладних

внаслідок відсутності факту реєстрації як платника ПДВ особи, що виписала таку

накладну; та відсутності з боку покупця дій, спрямованих на перевірку того, чи

зареєстрований контрагент як платник ПДВ.

Слід вказати, що за змістом пп. 7.7.5 ст. 7 Закону

(168/97-ВР), суми податку на додану вартість зараховуються до Державного

бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування

податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з

обов'язкових підстав для відшкодування ПДВ з бюджету, є сплата цих сум до

Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми,

які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його

основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1,

ст. 9 Бюджетного кодексу України).

А також з поняття платника податку, як особи, яка згідно

до Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати

утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

В спірному випадку відсутність сплати податку до

державного бюджету контрагентами позивача є доведеною та сумніву не викликає.

Отже, за встановлених у справі обставин, суд першої

інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Невідповідність висновків суду обставинам справи;

порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення

справи, є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та

ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 

3  ч.  1  ст.

198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський

апеляційний адміністративний суд, -

П

О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у

Василівському районі Запорізької області задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від

01.07.2007р. у справі                       

№ 3/622-АП - 18/91/06-АП - 27/719/07-АП - 11/239/08-АП скасувати.

У позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції

за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення

подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням

суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі

складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з

дня складення постанови в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі

05.10.2009р.

                                     Головуючий

суддя                                     

О.В.Юхименко

                                     Суддя                                                           

Л.А.Божко

                                     Суддя                                                           

М.П.Кожан