Рішення

від 10.09.2015 по справі 911/2978/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа № 911/2978/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ-плюс»

про стягнення 10915,63 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Слісар А.В., довір. № 4167 від 03.11.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ-плюс» (далі - відповідач) про стягнення 10915,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 748107-34-14/66 оренди нерухомого майна товариства (комерційне приміщення) щодо сплати орендної плати.

Розгляд справи відкладався.

27.07.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 14-18/1274 від 21.07.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали господарського суду.

25.08.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 14-11/1326 від 18.08.2015 р. про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. представник відповідача зазначив про неотримання позовної заяви, що унеможливило виконання вимог ухвал суду, у зв'язку з чим заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача у судове засідання не з'явився, пояснень чи заперечень щодо позову не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.07.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі директора Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ-плюс» (орендар) було укладено договір № 748107-31-14/66 оренди нерухомого майна товариства (комерційне приміщення), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину комерційного приміщення (майно), що розташоване на першому поверсі двоповерхового будинку за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, 7, площею 39,9 кв.м. Майно передане в оренду для використання під офіс.

Згідно з п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна.

У відповідності з пп. 3.1.1 п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін і за базовий місяць липень 2014 року становить 997,50 грн., з урахуванням індексу інфляції за липень 2014 року.

За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування її розміру на попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (пп. 3.1.2 п. 3.1 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата та інші витрати перераховуються орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги.

Відповідно до пп. 6.1.3 п. 6.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду передбачене договором майно, про що свідчить акт передачі-приймання орендованого майна від 01.08.2014 р., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, копія якого долучена до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Як слідує з позову, позивачем було виставлено відповідачу за період з 01.08.2014 р. до 31.05.2015 р. рахунки на оплату, в тому числі - від 31.08.2014 р. на суму 1177,32 грн., від 30.09.2014 р. на суму 1259,94 грн., від 31.10.2014 р. на суму 1291,09 грн., від 30.11.2014 р. на суму 1308,25 грн. та на суму 2,97 грн., від 31.12.2014 р. на суму 1760,29 грн. та на суму 4,01 грн., від 31.01.2015 р. на суму 1806,61 грн., від 28.02.2015 р. на суму 1500,26 грн., від 31.03.2015 р. на суму 1893,26 грн., від 30.04.2015 р. на суму 1949,58 грн., від 31.05.2015 р. на суму 1796,08 грн., які не були належним чином оплачені відповідачем, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 8945,79 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази внесення оплати за орендоване майно згідно договору оренди № 748107-31-14/66 оренди нерухомого майна товариства (комерційне приміщення) від 01.07.2014 р. в сумі 8945,79 грн., суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 748107-31-14/66 оренди нерухомого майна товариства (комерційне приміщення) від 01.07.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 8945,79 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 1067,93 грн. пені, керуючись п. 8.2 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 8.2 договору у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги, іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1067,93 грн. за період з 30.09.2014 р. до 09.07.2015 р., з урахуванням часткових проплат та щодо кожного простроченого місяця оренди окремо, який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 55,22 грн. за період з 30.09.2014 р. до 09.07.2015 р., з урахуванням часткових проплат та щодо кожного простроченого місяця оренди окремо, який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 853,67 грн. за період 30.09.2014 р. до 09.07.2015 р., з урахуванням часткових проплат та щодо кожного простроченого місяця оренди окремо.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом, і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період, що складається з повних календарних місяців прострочення платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 р. у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 р. у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 р. у справі № 32/301.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, інфляційні втрати становлять 813,11 грн. за період з 28.02.2015 р. до 09.07.2015 р. та підлягають стягненню судом у зазначеній сумі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШ-плюс» (07100, Київська обл., м. Славутич, Печерський кв-л, 2, кв. 53, код 38755834) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ бул. Т. Шевченка, 18, код 21560766) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (14000, м. Чернігів, просп. Миру, 28, код 01189425, р/р 26004439891 АТ «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) - 8945 (вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 79 коп. основного боргу, 1067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 93 коп. пені, 813 (вісімсот тринадцять) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 22 коп. 3% річних, 1821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн. 38 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна