Рішення

від 27.12.2010 по справі 18/139 (2010)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10 Справа№ 18/139 (2010)

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс", м. Київ, до відповідача:фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дубляни, про: стягнення 21' 258,01 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:ОСОБА_2 -довіреність №9/4-ф від 31.12.2009 р. відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21' 258,01 грн. Ухвалою від 01.12.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.12.2010 р. Розгляд справи відкладено на 27.12.2010 р.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов господарського договору поставки №1708-01/009 від 17.08.2010 р. не здійснив оплати за поставлену йому продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 21' 258,01 грн. Крім того, відповідачу нараховано 559,67 грн. пені, 1' 805,38 грн. - 50% річних.

Відповідач у судове засідання 27.12.2010 р. не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що власноручно розписався в судовому засіданні 15.12.2010 р., причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Усно в судовому засіданні 15.12.2010 р. пояснив, що частину заборгованості ним сплачено при отриманні товару, проте не зазначив, яку саме частину боргу він оплатив. Що стосується доказів наведеного, то пояснив, що такі у нього відсутні. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено господарський договір поставки №1708-01/009 від 17.08.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві, товар (товари), вказаний у замовленні, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар на підставі видатково-прибуткових накладних (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 21' 258,01 грн., про що свідчать: накладна №0110-04 від 01.10.2010 р. на суму 1' 609,94 грн.; накладна №0110-03 від 01.10.2010 р. на суму 19' 648,07 грн.

Відповідачем не представлено доказів оплати вартості поставленого товару. Відповідачем не подав документально обґрунтованих заперечень проти позову, всупереч вимогам ухвали суду не провів звірки взаємних розрахунків з позивачем.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Таким чином, оскільки відповідачем прийнято товар, сторонами в договорі узгоджено строк виконання обов'язку з оплати вартості поставленого товару, проте відповідач не виконав цього обов'язку, вимоги позивача про стягнення 21' 258,01 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 9.3 Договору за порушення грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 559,67 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.5 Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1' 805,38 грн. - 50% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд не бере до уваги усні заперечення відповідача, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 80381; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (адреса: вулиця Віскозна, будинок 17, корпус 93А, Деснянський район, місто Київ, 02094; поштова адреса: вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 8А, офіс 311, місто Київ, 04119; ідентифікаційний код 32591365 ) 21' 258,01 грн. основного боргу, 559,67 грн. пені, 1' 805,38 грн. - 50% річних, 236,23 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Рим Т.Я.