Рішення

від 24.07.2015 по справі 921/553/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2015 р.Справа № 921/553/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П. розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (вул.Єреванська, 1, м. Київ, 03087) в особі Відділення 100/17 АБ "УКРГАЗБАНК" (вул. Княгиницького, 5А, м. Рівне, Рівненська область, 33001)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Сервіс-Буд" (вул.Березина, 2, Кременець, Тернопільська область, 47002)

про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 272 567,00 грн., 7 885,78 грн. заборгованості по процентах, 41 530,48 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2198,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

За участю представників сторін:

позивача - Соколовський Андрій Миколайович, довіреність № 606 від 19.11.14 р.

відповідача - Кметик Ярослав Степанович, довіреність № 12 від 23.06.15 р.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Сервіс-Буд" про стягнення 272 567,00 грн. заборгованості за кредитом, 7 885,78 грн. заборгованості по процентах, 41 530,48 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2198,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

У відзиві та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність доказів отримання позичальником кредитних коштів, неузгодження з поручителем застосування підвищеної відсоткової ставки для нарахування процентів, а також недотримання порядку повідомлення поручителя про необхідність погашення заборгованості, від-так, ненастання строку виконання зобов'язання для поручителя.

Додатково відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені.

В засіданні, призначеному вперше на 16 липня 2015 року було оголошено перерву до 24 липня 2015 року.

Представника сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

29 квітня 2013 року між ПАТ АК "Укргазбанк" та ТОВ "Газ-Пласт" укладено кредитний договір про надання кредиту у формі відновлюваної кредитної лінії №15/2013/К, відповідно до умов якого Кредитор (позивач) зобов'язувався надати Позичальнику грошові кошти в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії в сумі 1 000 000 грн, а позичальник брав на себе зобов'язання повернути кредит згідно погодженого графіка зменшення загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, з остаточним терміном не пізніше 28 жовтня 2014 року, зі сплатою процентів за ставкою у розмірі 19%.

В разі невиконання п.4.1 договору щодо спрямування виручки від реалізації на свої рахунки відкриті в банку у спеціально розрахованих обсягах, пунктом 3.10 договору сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 22%.

На прострочену заборгованість, згідно з п. 3.7 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються за ставкою 24%.

Додаткове повідомлення боржника про збільшення відсоткової ставки внаслідок допущення порушення виконання зобов'язання, кредитним договором не передбачено.

У пункті 6.3 договору, сторони забезпечили своєчасне внесення передбачених договором платежів необхідністю сплатчувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

При цьому, обмеження строку нарахування пені встановлене ч.6 ст. 232 ГК України, сторонами збільшено до одного року.

Відповідно до п.6.9 договору, строк позовної давності щодо основного зобов'язання становить три роки, а до вимог про стягнення неустойки (пені) встановлено позовну давність строком в один рік.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання по кредитному договору, між ПАТ АК Укргазбанк", ТОВ "Газ-Пласт" та ТОВ "Газ-Сервіс-Буд" (відповідач у справі) укладено договір поруки №15/2013/П-2 від 29 квітня 2013 року.

За умовами договору №15/2013/П-2 від 29 квітня 2013 року, ТОВ "Газ-Сервіс-Буд" (поручитель) зобов'язалось відповідати перед ПАТ АК Укргазбанк" (кредитором) за зобов'язаннями ТОВ "Газ-Пласт" (позичальника) за кредитним договором №15/2013/К від 29 квітня 2013 року, у т.ч. за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісій, неустойки (штрафу, пені) за неналежне виконання зобов'язань в повному обсязі.

З огляду на відсутність у позичальника станом на 29 квітня 2013 року прострочки, поручитель відповідав за повернення ним кредиту до 28 жовтня 2014 року із сплатою 19% річних, з врахуванням змін та доповнень, які будуть прийняті за кредитним договором.

Проте, відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору поруки, поручитель (відповідач) несе солідарну відповідальність з позичальником перед позивачем за виконання зобов'язань по кредитній угоді в тому ж обсязі, що і позичальник.

На виконання умов кредитного договору, меморіальним ордером №TR.616521.89522.3951 від 30 квітня 2013 року ПАТ АК Укргазбанк" перерахувало на вказаний в договорі розрахунковий рахунок ТОВ "Газ-Пласт" 1000000грн.

Зауважень щодо відступів від умов кредитування позичальником не надавалось. Від одержання кредитних коштів останній не відмовлявся.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позичальник частково погашав свої зобов'язання.

Однак, з серпня 2014 року позичальником вносились кошти в рахунок погашення кредиту не в повному обсязі та з порушенням строків.

А саме, зобов'язання по тілу кредиту в сумі 499997 грн., яке виникло в серпні-вересні 2014 року ТОВ "Газ-Пласт" погашено в жовтні 2014 року в сумі 394100 грн.

Решта основного зобов'язання в сумі (499997-394100) 105897 грн. та зобов'язання, яке виникло з 01 жовтня 2014 року в сумі 166670 грн. залишилось не виконаним. Всього на суму (105897+166670) 272567 грн.

Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язання по погашенню кредиту, для нарахування відсотків за користування кредитом з серпня 2014 року банком застосовано підвищену відсоткову ставку у розмірі 22 та 24%.

Як зазначалось вище, додаткового узгодження застосування підвищеної ставки в разі порушення виконання зобов'язання договором не передбачено.

У період з дати отримання кредитних коштів 30 квітня 2013 року по 13 лютого 2015 року, нарахована сума відсотків за користування кредитом становить 283207,87 грн.

За вказаний період до січня 2015 року позичальником сплачено 275322,09 грн. відсотків, у т.ч. нарахованих за підвищеною ставкою.

Решта зобов'язання по сплаті відсотків в сумі 7885,78 грн. не виконано.

У зв'язку з допущенням порушення зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків, банком нараховано пеню:

- на суму тіла кредиту за період прострочення з 01 серпня 2014 року по 13 лютого 2015 року в розмірі 41530,48 грн.

- на суму відсотків за період з 08 січня 2014 року по 13 лютого 2015 року в розмірі 2198,13 грн.

Через допущення позичальником порушення виконання зобов'язання ПАТ АК Укргазбанк" зверталось до поручителя з претензією №5-100/17/1338/2014 від 04 серпня 2014 року про погашення заборгованості, що існувала на той момент.

Як вбачається з представленої копії повідомлення про вручення, кореспонденцію вручено адресату 11 серпня 2014 року під розписку.

Невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушеного права за рахунок поручителя.

На запитання суду, в усних поясненнях, наданих в засіданні 24 липня 2015 року позивач та відповідач також зазначили, що банк звернувся в Тернопільский міськрайонний суд з позовом до первісного позичальника, однак рішення по цій справі про задоволення позову не набрало законної сили, оскільки оскаржене в суд апеляційної інстанції.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими доказами, незапереченими відповідачем належним чином, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України, на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку, відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч.1 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

За договором поруки, згідно з ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Особи, які спільно дали поруку, в порядку ч.3 ст. 554 ЦК України. відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися в суд з позовом до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем - за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин (правова позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2015 року "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання").

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, відповідно до ч.2 ст. 543 ЦК України, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи приписи перелічених норм, зобов'язання визначені кредитним договором та договором поруки, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання та період нарахування, інші обставини справи, вимоги про стягнення 272 567 грн. основного боргу, 7 885 грн. 78 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 41530 грн. 48 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 989 грн. 62 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів слід задовольнити.

Оскільки відповідачем заявлено про сплив позовної давності, в порядку ч.4 ст. 267 ЦК України, в задоволенні вимог про стягнення 208 грн. 51 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів слід відмовити.

Відповідно до п.4.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1від 24 листопада 2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору.

Якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), проте з умов договору можливо встановити, яке саме зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним.

В листі Верховного Суду України від 01 лютого 2015 року "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання", та пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що у разі, коли в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Згода відповідача на виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору в повному обсязі, тобто із врахуванням можливого збільшення ставки процентів за користування кредитом до 22% та 24%, відображена зокрема в п.п. 1.2, 1.3 договору поруки від 29 квітня 2013 року. Оскільки відповідає базовим умовам відповідальності позичальника, які містяться, серед іншого в п.п.3.7,3.10 договору позики, укладеного в той же день - 29 квітня 2013 року.

Згадані в п.1.1 договору поруки та позики річні за ставкою 19% нараховуються банком у разі належного виконання кредитних зобов'язань.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

З огляду на висновки, зроблені вищими судовими інстанціями, не заслуговують на увагу заперечення відповідача, як такі, що не відповідають приписам закону та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Сервіс-Буд" (вул. Березина, 2, Кременець, Тернопільська область, 47002, код 32291569)

на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, код 23697280) 272 567 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. основного боргу, 7 885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 78 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 41530 (сорок одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. 48 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 989 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 62 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 6 479 (шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 74 коп., сплаченого позивачем судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимоги щодо стягнення 208 (двохсот восьми) грн. 51 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 30 липня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський