Рішення

від 23.07.2015 по справі 921/549/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2015 р.Справа № 921/549/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" (вул. Грушевського, 25, смт. Козова,Козівський район, Тернопільська область,47600)

про cтягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 146 872,66 грн, 10 541,93 грн пені, 8 972,79 грн три проценти річних за користування коштами та 52 885,37 грн втрат від інфляційних процесів.

За участю представників:

позивача - Сидоренко А.С., довіреність № 14-100 від 18.04.2014 р.

відповідача - не з'явився

суть справи:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" про стягнення 146 872,66 грн. заборгованості за поставлений природний газ 10 541,93 грн. пені, 8 972,79 грн. 3% річних та 52 885,37 грн. втрат від інфляції.

Вимоги позивача мотивовано тим, що відповідач порушує свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу.

Розгляд справи, призначений вперше на 25 червня 2015 року було відкладено на 16 липня 2015 року, а пізніше, за клопотанням відповідача на 23 липня 2015 року.

Уповноважений представник відповідача, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання без зазначення причин жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. відзив на позов, не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року (повідомлення про вручення з відміткою адресата про отримання кореспонденції наявні у матеріалах справи).

Про обізнаність відповідача щодо часу й місця розгляду справи свідчить подане ним клопотання про відкладення розгляд справи від 07 липня 2015 року.

У п.3.14 постанови пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", Вищий господарський суд України роз'яснив, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст.22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

В засіданні учасникам процесу роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

28 грудня 2012 року між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Екоенергія" укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3146-БО-30.

Відповідно до умов договору НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язувався передати у власність покупцю у період з 01 січня по 31 грудня 2013 року природний газ обсягом до 140 тис. куб. м. згідно погодженого помісячного графіка, а ТОВ "Екоенергія" (покупець) брав на себе зобов'язання оплачувати переданий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу за встановленими тарифами.

Крім іншого, в п. 9.3 договору сторони визначили строк позовної давності, у т.ч. щодо стягнення пені тривалістю у п'ять років.

Як вбачається з представленого реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК "Нафтогаз України" у січні 2013 року ТОВ "Екоенергія" було поставлено 21,515 тис. м.куб газу, а у березні 2013 - 9,991 тис. м.куб газу.

На вказані господарські операції, НАК "Нафтогаз України" (продавцем) було виписано ТОВ "Екоенергія" податкові накладні №№1327 від 31.01.13р., 7820 від 31.03.13р., які згідно Податкового кодексу України є податковими документами та складаються на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оскільки ТОВ "Екоенергія" не було зареєстроване як платник ПДВ, воно (на відміну від позивача), не зобов'язано відображати дані податкових накладних у своїй податковій звітності.

Зауважень щодо недоліків по якості та кількості поставленого газу від покупця не надходило. Від прийняття газу відповідач не відмовлявся.

Для оплати отриманого газу відповідачу виставлено рахунки-фактури №№2185, 2186 від 21 листопада 2014 року на загальну суму 146872,66 грн.

Згідно з поясненнями представника позивача та залишених без реагування листів продавця №26-7700/1.2-14 від 26.11.2014р., №26-802/1.2-15 від 04.02.2015р. (з доказами їх відправлення) від підписання актів приймання - передачі газу відповідач ухиляється, обов'язок по оплаті отриманого газу не виконує.

Порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу природного газу №13/3146-БО-30 від 28 грудня 2012 року, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, в порушення умов договору, приписів перелічених норм, ст. ст. 11, 14, 526, 530, 629, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 173,174,193,265 ГК України відповідач за отриманий газ у визначений договором строк не розрахувався, заборгувавши 146872,66 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. сплати заборгованості, відповідачем не представлено.

Відтак, позов у частині стягнення 146872,66 грн. заборгованості за поставлений газ, підлягає задоволенню як обґрунтований і не заперечений відповідачем.

Згідно з п 7.2 договору, у разі порушення строків оплати, ТОВ "Екоенергія" зобов'язувалось сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Враховуючи положення п.п.7.2,9.3 договору, приписи ст.ст. 546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вимоги про стягнення 10541,93 грн. пені, нараховані за шість місяців з дати виникнення зобов'язання слід задовольнити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Беручи до уваги період прострочення відповідачем оплати вартості отриманого газу, розрахунок пред'явлених до стягнення втрат від інфляції та річних, інші обставини справи, заявлені до стягнення 52885,37 грн. втрат від інфляції та 8972,79 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" (вул. Грушевського, 25, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, код 37382592)

на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 146 872 (сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 66 коп. основного боргу, 10 541 (десять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 93 коп. пені, 8 972 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. три проценти річних, 52 885 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 37 коп. інфляційних нарахувань та 4 385 (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 46 коп. судового збору.

Видати наказ.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 30 липня 2015 року

Суддя І.П. Шумський