Ухвала
від 14.09.2015 по справі 924/1165/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"14" вересня 2015 р.Справа № 924/1165/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Музика М.В., суддя Субботіна Л.О. розглянувши матеріали справи

За позовом DEUTSCHE BANK AG, LONDON BRANCH, Лондон, Велика Британія

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Проскурів заготзерно", м. Красилів, Красилівський район, Хмельницька область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Щедроти Землі", м. Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область

про - стягнення з ТОВ „Проскурів заготзерно" заборгованості за Кредитним договором від 20.12.2012р. у розмірі 3 938 922,43 Євро, що за курсом НБУ на день подання позову становить 93 352 461,59 грн.;

- стягнення з ТОВ „Щедроти землі" заборгованості за Кредитним договором від 20.12.2012р. у розмірі 3 938 922,43 Євро, що за курсом НБУ на день подання позову становить 93 352 461,59 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Стеценко А.В. - за довіреністю від 29.07.2015р.;

Овечкін В.І. - за довіреністю від 29.07.2015р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом відповідно до якого просить суд стягнути із ТОВ „Проскурів заготзерно" заборгованість за Кредитним договором від 20.12.2012р. у розмірі 3 938 922,43 Євро, що за курсом НБУ на день подання позову становить 93 352 461,59 грн. та стягнути із ТОВ „Щедроти землі" заборгованість за Кредитним договором від 20.12.2012р. у розмірі 3 938 922,43 Євро, що за курсом НБУ на день подання позову становить 93 352 461,59 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2015р. справу №924/1165/15 прийнято до провадження у колегіальному складі: головуючий суддя Магера В.В., суддя Музика М.В., суддя Субботіна Л.О., розгляд справи призначено на 14.09.2015р.

Представники позивача в засідання суду 14.09.2015р. прибули, позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позові. Також підтримали доводи, викладені у письмових поясненнях щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі від 02.09.2015р.

Крім того, представниками позивача в порядку ст.ст.22,66,67 ГПК України подано клопотання про забезпечення позову від 14.09.2015р.

В обґрунтування даного клопотання позивач звертає увагу суду на той факт, що цінні об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу11, перебувають в іпотеці в іншої юридичної особи. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Додаток 1), за договорами іпотеки, укладеними між відповідачем-1 та ПАТ „Альфа-Банк", останній є іпотекодержателем значних майнових активів відповідача-1, а саме будівлі елеватора та комплексу нежитлових приміщень. Враховуючи значну вартість вказаних об'єктів, а також відсутність інформації про наявність у відповідача-1 інших активів, їх відчуження буде мати результатом неможливість фактичного виконання рішення у справі.

Також позивач зазначає, що дії відповідачів, як під час дії Кредитного договору у справі так і в процесі даного судового розгляду справи, свідчать про відсутність будь-яких намірів відповідачів сплатити наявну заборгованість позивачу або передати будь-які свої активи у якості погашення такої заборгованості. Так, відповідачі ніяким чином не відреагували на повідомлення про дострокове стягнення, які були їм надіслані позивачем 29 вересня 2014 року та 15 жовтня 2014 року. Також, відповідачі систематично не з'являються в судові засідання та подають безпідставні клопотання про припинення провадження у справі. Такі дії свідчать про свідоме зловживання Відповідачами своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду Справи та ухилення від виконання своїх зобов'язань перед Позивачем.

Враховуючи значний розмір позовних вимог у справі, а саме 10 825 000,00 Євро, виконання майбутнього судового рішення буде потребувати стягнення з відповідачів значних розмірів грошових сум та можливе звернення стягнення на інші активи. Відповідно, відчуження відповідачами своїх грошових коштів, а також об'єктів рухомого і нерухомого майна, призведе в майбутньому до неможливості належного виконання рішення у справі.

Таким чином, позивач просить суд, накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, також грошові кошти, що належать ТОВ „Проскурів Заготзерно" (код ЄДРПОУ 37971932) у межах позовних вимог Дойче Банк АГ, Лондонська філія, у даній судовій справі № 924/1165/15, в тому числі на наступні об'єкти нерухомого майна: 1) нежитлову будівлю, адмінбудинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 312 кв. м., розташовану за адресою: Україна, Хмельницька обл., Красилівський район, м. Красилів, вул. Грушевського 146; 2) нежитлову будівлю, їдальню, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 297.8 кв. м., розташовану за адресою: Україна, Хмельницька обл., Красилівський район, м. Красилів, вул. Грушевського 146; 3) нежитлову будівлю, першої черги будівництва комплексу будівель елеватора, загальною площею 266.8 кв. м., розташована за адресою: Україна, Хмельницька обл., Красилівський район, м. Красилів, вул. Грушевського 146. Та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, також грошові кошти, що належать ТОВ „Щедроти землі" (код ЄДРПОУ 38074812) у межах позовних вимог Дойче Банк АГ, Лондонська філія, у даній судовій справі №924/1165/15.

Відповідач-1 повноважного представника в засідання суду 14.09.2015р. не направив, разом із тим, електронним зв'язком направив до суду клопотання від 11.09.2015р. Відповідно до вказаного клопотання відповідач-1 просить суд витребувати у позивача підписаний всіма сторонами кредитний договір на англійській мові, зобов'язати позивача надати відповідачу-1 первісний договір про надання кредиту від 20.12.2012р., зобов'язати позивача надати відповідачу-1 письмову позицію щодо клопотання про припинення провадження. Також відповідач-1 просить розгляд справи відкласти до надання позивачем відповідних документів.

Від відповідача-1 (ТОВ „Проскурів Заготзерно") до суду надійшло клопотання від 13.08.2015р. про припинення провадження у справі, зокрема відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідачем-2 зазначено, що статтею 36.2 Договору про внесення змін та викладення у новій редакції Договору про надання комерційного кредиту від 13.03.2013 р. (додаток 3 до позовної заяви), передбачено наступне:

„(а) Відповідно до Статті 36.3 (Право на звернення в суд загальної юрисдикції), будь-який спір, претензія, розбіжність або суперечність, що виникають, пов'язані або не мають жодного відношення до Фінансового документу, у тому числі будь-який спір щодо його існування, дійсності, тлумачення, виконання, порушення або припинення чи наслідки її недійсності, і будь-які спори, що стосуються будь-яких позадоговірних зобов'язань, що випливають або у зв'язку з ним (в цілях цієї Статті, Спір), буде переданий на розгляд та остаточне вирішення в арбітражний суд відповідно до арбітражного регламенту міжнародної торгової палати (в цілях цієї Статті, Правила).

(b) Правила, включені як посилання в цій Статті і капіталізовані терміни, що використовуються у цій Статті, якщо інше не визначено в цьому Договорі, мають значення, дане їм у правилах.

(с) Кількість суддів арбітражного суду повинна дорівнювати трьом. Судді, призначені сторонами, спільно призначають третього суддю, який, за умови підтвердження судом, буде діяти в якості голови арбітражного суду.

(d) Місце або юридичне місцезнаходження арбітражу - Лондон.

(e) Мова, яка використовується в ході арбітражного розгляду є англійська мова. Всі документи, представлені в зв'язку з розглядом повинні бути на англійській мові, або, якщо на іншій мові, повинні супроводжуватися перекладом на англійську мову.

(і) Крім випадків, дозволених відповідно до Статті 36.3 (Право на звернення в суд загальної юрисдикції), юрисдикція англійських суддів відповідно до s45 та s69 під Законами про арбітраж від 1996 року включно."

Відповідач-1 зазначає, що як вбачається із викладеного, сторонами включено до Договору арбітражне застереження (укладено арбітражну угоду), відповідно до якого всі спори та розбіжності, пов'язані із договором, в тому числі щодо його існування, дійсності, тлумачення, виконання, порушення припинення та будь-які інші спори передаються на розгляд та остаточне вирішення в арбітражний суд відповідно до арбітражного регламенту міжнародної торгової палати.

При цьому, п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Статтею 8 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно, відповідач-11 вважає, що арбітражна угода, яка міститься у статті 36.2 Договору, є дійсною, чинною та такою, що підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене відповідач-1 просить суд припинити провадження у справі №924/1165/15 на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

02.09.2015р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі.

Відповідно до вказаних пояснень, позивач із зазначеною позицією відповідача-1 не погоджується виходячи з наступного.

Арбітражне застереження в Договорі не встановлює виключну юрисдикцію арбітражного суду. Позивач також має право звернутися до компетентного державного суду.

Відповідач-1, стверджуючи про наявність арбітражного застереження в Договорі, не бере до уваги ту обставину, що юрисдикція арбітражного суду, встановлена ст. 36.2 Договору, не є виключною та не позбавляє позивача права звернутися до державних судів загальної юрисдикції, в тому числі до господарських судів України.

Таке право позивача закріплено статтею 36.3 Договору „Право на звернення до суду загальної юрисдикції", яка в пункті „е" встановлює, що Фінансова сторона (тобто Позивач, який є кредитором за Договором) може ініціювати „розгляд в будь-якому іншому суді відповідної юрисдикції" та Боржники (тобто Відповідач-1 та Відповідач-2) „безвідклично погоджуються з такими юрисдикціями".

Отже, як вказує позивач, Договір, встановлюючи арбітражний розгляд як основний спосіб вирішення спорів за Договором, також закріплює додаткове право позивача на передачу будь-якого такого спору до компетентного державного суду. Виходячи з зазначеного, позивач за власним вибором має право ініціювати розгляд з вирішення відповідного спору в арбітражі або в державному суді. Саме скориставшись вказаним правом, встановленим в п. „е" ст. 36.3 Договору, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Хмельницької області.

Також позивач окремо зазначає, що подібні арбітражні застереження, які надають право одній зі сторін договору обирати форум для вирішення спору, є поширеною практикою, як в Україні, так і за кордоном. Що стосується України, то практика судів України підтверджує дійсність та застосовність таких арбітражних застережень (Постанова Вищого господарський суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 14/45, постанова Вищого господарський суду України від 6 березня 2013 року у справі № 3/5027/496/2011, постанова Вищого господарський суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 910/3425/13, постанова Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року у справі № 16/033-11.

Таким чином, беручи до уваги положення Договору, а також практику українських судів з аналогічних питань, позивач зазначає, що правомірно звернувся до Господарського суду Хмельницької області, а отже клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі, на думку позивача, підлягає залишенню без задоволення.

Крім того, відповідачем-1 14.09.2015р. направлено до суду клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. В обгрунтування вказаного клопотання відповідач-1зазначає, що доданий позивачем до позовної заяви Кредитний договір передбачає права та обов'язки не лише відповідача-1 та відповідача-2, а й усіх інших вказаних у договорі сторін. На думку відповідача-1, вказані юридичні особи мають бути залучені до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, адже рішення суду буде мати вплив на обсяг прав та обов'язків вказаних осіб відповідно до Кредитного договору, сторонами якого вони є.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.22,26,27 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, наступні компанії:

1. Публічну компанію з обмеженою відповідальністю „Мрія Агро Холдинг" (Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед (Mriya Agro Holding Public Limited), номер компанії НЕ 211870, адреса: Nikis Avenue, Office 400, 1086, Nicosia, Cyprus;

2. ТОВ „Мрія Глибоччини", ЄДРПОУ 35654747; адреса; 59006, Чернівецька область, Сторожинецький район, село Панка, вулиця І.Франко, будинок 1;

3. ТОВ „Лемківська Мрія", ЄДРПОУ 34040239, адреса: 48321, Тернопільська область, Монастирський район, село Доброводи;

4. ТОВ „Мрія Карпат", ЄДРПОУ 35238875, адреса: 78151, Івано-Франківська область, Городенківський район, село Росохач, вул. Українська, 103;

5. ТОВ „Терагро", ЄДРПОУ 35440615, адреса: 48162, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Великий Говилів;

6. ТОВ „Мрія Буковина", ЄДРПОУ 35445409, адреса: 59440, Чернівецька обл., Заставнівський район, село Юрківці;

7. ТОВ „Кагро", ЄДРПОУ 34653674, адреса: 47601, Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. Дорошенка, 4;

8. ТОВ „Мрія Підгайці", ЄДРПОУ 34041152, адреса: 48022, Тернопільська область, Підгаєвецький район, село Вербів;

9. ТОВ „Торговий дім „Аско", ЄДРПОУ 32358937, адреса: 48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці;

10. ТОВ „Мрія Центр", ЄДРПОУ 14040434, адреса: 48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці, вул. Незалежності, 68А;

11. ТОВ „Новагріс", ЄДРПОУ 33579459, адреса: 47851, Тернопільська обл., Підволочиський район, місто Скалат, вул. Тернопільська, 60;

12. ТОВ „Мрія Поділля", ЄДРПОУ 34312575, адреса: 32030, Хмельницька область, Городоцький район, село Юринці;

13. ТОВ „Мрія-Лізинг", ЄДРПОУ 35855770, адреса: 48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці;

14. ТОВ „Торговий дім „М-Трейд", ЄДРПОУ 35855812, адреса: 48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці, вулиця Незалежності, 68А;

15. ТОВ „Елагрі-Деренівка", ЄДРПОУ 34696571, адреса: 48173, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Деренівка, вулиця Промислова, 11;

16. ТОВ „Укрхорс" ЄДРПОУ 34695976, адреса: 04111, м. Київ, Шевченківський район, вул. Щербакова, 52;

Відповідач-2 повноважного представника в засідання суду 14.09.2015р. не направив, причини неприбуття суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову та оцінивши доводи, викладені у клопотанні, на відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, приймає до уваги таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі Постанова Пленуму ВГСУ №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз.3 п.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Абзацом 4 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Судом до уваги приймається, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВГСУ №16 обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

Зокрема, п.7.1. вказаної Постанови передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Пунктом 7.2. Постанови визначено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення із відповідачів заборгованості за Кредитним договором від 20.12.2012р. Таким, чином предметом позову у справі є майнові вимоги.

Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідачів, при цьому не вказуючи вартості майна та спів розмірності цієї вартості із позовними вимогами, а щодо відповідача-2 не зазначаючи, на яке саме майно та його розташування. Щодо вимоги накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачам, то позивачем не зазначені відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, які відповідно до вимог постанови Пленуму ВГСУ надаються суду заявником.

Відтак, враховуючи положення ст.67 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ №16, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів за позовом, у якому предметом позову є стягнення коштів, не відповідає вимогам чинного законодавства та є неадекватним у розумінні положень абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову". Крім того, вимоги щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити, оскільки позивачем всупереч вимог ст.66 ГПК України не подано належних доказів та обґрунтувань на підтвердження того, яким чином невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, з урахуванням положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову".

Розглянувши клопотання відповідача-1 від 11.09.2015р. про витребування у позивача підписаний всіма сторонами кредитного договору на англійській мові, зобов'язання позивача надати відповідачу-1 первісний договір про надання кредиту від 20.12.2012р., зобов'язання позивача надати відповідачу-1 письмову позицію щодо клопотання про припинення провадження, судом враховується наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов'язки сторін. Зокрема, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Нормами чинного законодавства, а саме господарського процесуального кодексу, не передбачено обов'язку сторонам подавати відповідні клопотання чи пояснення, це є їхнім правом, тим більше не передбачено обов'язку надавати іншим учасникам процесу примірники своїх клопотань чи пояснень. Відтак, у суду відсутні правові підстави щодо задоволення клопотання відповідача-1 стосовно зобов'язання позивача надати відповідачу-1 первісного договору про надання кредиту від 20.12.2012р. та зобов'язання позивача надати відповідачу-1 письмової позиції щодо клопотання про припинення провадження.

Крім того, судом звертається увага на те, що позивачем надіслано до суду свою письмову позицію щодо клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі, яка долучена судом до матеріалів справи. У разі необхідності ознайомлення із вказаною позицією відповідач-1 має право відповідно до положень ст.22 ГПК України ознайомитись із матеріалами справи. Разом із тим, додатково вказана позиція відображена в ухвалі суду від 14.09.2015р.

Також, судом звертається увага на те, що судом, ухвалами від 14.08.2015р. та 14.09.2015р., витребовується у позивачів оригінал для огляду в судовому засіданні первісного договір про надання кредиту від 20.12.2012р.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 щодо витребування у позивача підписаного всіма сторонами кредитного договору на англійській мові, оскільки останнє не узгоджується із положеннями ст.22 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та дослідивши матеріали справи судом враховується, що згідно із ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне клопотання відповідача-1 про залучення третіх осіб задовольнити та залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: