Постанова

від 15.02.2007 по справі 10587-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10587-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.2007Справа №2-19/10587-2006А

За позовом – ТОВ “Кримпродмаш-1”, м.Сімферополь.

До відповідача – Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя, м.Сімферополь.

Про визнання нечинним рішення.

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Сидельова І.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився  

Від відповідача  – Мілютина Т.В., представник, довіреність № 1 від 09.01.2007 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення № 110 Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя від 16.03.2006 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у сумі 67700,18 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству.

Ухвалою від 14.09.2006 р. провадження по справі було зупинено та призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи.

14 грудня 2006 р. справу повернено без проведення експертизи із повідомленням про неможливість дачі висновку, у зв'язку з ненаданням сторонами додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження.

Відповідач надав заперечення на позов № 8354/09-05 від 20.06.2006 р., позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Представник відповідача відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника відповідача він давав пояснення по справі на російській мові.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.                                                               

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представнику відповідача була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.

Розглянув матеріали справи,  суд –

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Кримпродмаш-1» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 20.09.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.6).

16 березня 2006 р. Управлінням ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя було прийнято рішення № 110 про застосування фінансових санкцій і нарахування пені  за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якому до ТОВ “Кримпродмаш-1” застосовані фінансові санкції та пені у розмірі 67700,18 грн. (а.с.5).

Позивач просить визнати нечинним рішення № 110 Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя від 16.03.2006 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у сумі 67700,18 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству.

Відповідач надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно із п.2 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями) за  несплату  (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,  у тому  числі  донарахованих  страхувальниками  або  територіальними органами Пенсійного фонду,  накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум -  у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків  зазначених  сум  -  у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.     Одночасно на  суми  своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових  внесків  і  фінансових  санкцій  нараховується  пеня  в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів,  розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п.12 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями) нарахування пені, починається з першого календарного дня,  що настає за днем настання строку відповідного платежу,  до дня  його фактичної сплати страхувальником,  або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють  виплату  і  доставку пенсій. У разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють  виплату  і  доставку  пенсій,  вимоги  про  сплату недоїмки  або  рішення  про  накладення  штрафу  нарахування  пені зупиняється з дня подання скарги до органу  Пенсійного  фонду  або позову до суду.

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Позивач не оспорював факту несвоєчасної сплати страхових внесків, проте вказував, що не має можливості своєчасно і в повному обсязі сплачувати обов'язкові платежі.

Відповідач надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням викладеного суд у задоволенні адміністративного позову відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.17,  18, 70, 76, 86, 112, 136, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

·          У задоволенні позовних вимог відмовити.

·          Повернути ТОВ “Кримпродмаш-1”, м. Сімферополь ( 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 11, р/р 26002014801 у СФ АБ “Автозазбанк”, ЄДРПОУ 32150651, МФО 348757) із державного бюджету (р/р 31118095600002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЄДРПОУ 22301854) 81,60 грн. зайво сплаченого державного мита.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Постанова проголошена у судовому засіданні 15.02.2007 року у 09 год. 45 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.