Рішення

від 11.09.2015 по справі 925/1375/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2015 р. Справа № 925/1375/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: Ченцов О.Є. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика Перше Травня"

про стягнення 8 001,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 8 001,76 грн. заборгованості, з яких 7 330,35 грн. залишку основного боргу за надані послуги, 639,44 грн. пені та 31,97 грн. як 3% річних на підставі укладеного між сторонами договору № 9 від 15 червня 2007 року.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень поти позову суду не надав. За клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 11.09.2015 року.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними документами.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2007 року між Державною аварійно-рятувальною службою -Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Черкаській області та публічним акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше Травня" було укладено договір № 9 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (а.с. 7).

У відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач надав до матеріалів справи копію рішення від 25 вересня 2014 року у справі № 925/1387/14 за позовом Черкаської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" про стягнення 10 262,82 грн.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що 01.07.2011 Аварійно-рятувальна служба змінила найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління МНС України в Черкаській області, 14.05.2012 Аварійно-рятувальна служба змінила найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області, 17.10.2013 Аварійно-рятувальна служба змінила найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Дана обставина сторонами не заперечується. Рішення у справі № 925/1387/14 набрало законної сили.

За умовами договору № 9 від 15.06.2007 року, сторони по справі домовилися, що позивач приймає на себе зобов'язання організувати та здійснити аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованих на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (розділ 1).

За змістом договору Об'єктом є відповідач у справі та його майно.

Відповідно до п. 2 Договору позивач зобов'язувався: здійснювати добір основного особового складу "Аварійно-рятувальної служби" відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах. Постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на "Об'єкт", що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт; організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у табелі оснащення; зберігати інформацію про державну та комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Відповідно до п. 3.12. Договору відповідач зобов'язався оплачувати відповідно до умов Договору, постійне та обов'язкове обслуговування "Аварійно-рятувальною службою" "Об'єкта", у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 5% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (9 773,75 грн.), а саме 488,69 грн. на місяць.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

Відповідно до п. 4.2. Договору плата за обслуговування "Об'єкта" "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком. Чіткого терміну внесення відповідачем щомісячного платежу за послуги умови договору та рахунки позивача не містять.

Дану обставину щодо оцінки умов укладеного між сторонами договору № 9 від 15.06.2007 року, вже було встановлено судом при прийнятті рішення у справі № 925/1387/14 (а.с. 11), яке набрало законної сили та його висновки з цього питання є обов"язковими для суду при вирішенні даної справи № 925/1375/15 у відповідності до ст. 35 ГПК України.

Згідно положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. кщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 530 ЦК не визначає чіткої форми вимоги кредитора, яка може мати вигляд претензії, рахунку, вимоги, тощо у довільній формі.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 530 ЦК України, позивач шляхом направлення претензії від 15.06.2015 року № 232 (а.с. 15) вимагав від відповідача сплати боргу в сумі 6 352,97 грн. (що відповідає заборгованості з травня 2014 по травень 2015 року) у семиденний термін з моменту її отримання. Строк виконання даної претензії настає з 27.06.2015 року.

Рахунки за червень і липень 2015 року, кожен на суму 488,69 грн. ( а.с. 27) за доводами позивача були вручені відповідачу 30.05.2015 року та 08.07.2015 року (а.с. 37,38). За аналогією із претензією в порядку ст. 530 ЦК України, строк оплати за вказаними рахунками для відповідача настає з 07.06.2015 року та 16.07.2015 року відповідно.

Заперечень проти неотримання вищевказаної претензії від 15.06.2015 року № 232 та рахунків за червень і липень 2015 року відповідач суду не надав.

Позивач надіслав відповідачу також претензію № 308 (а.с. 19), якою просив сплатити загальний борг у сумі 7330,35 грн. за період травня 2014 року по липень 2015 року.

Вимоги претензій позивача відповідачем виконані не були, з чого і виник спір.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Укладений між сторонами договір відповідає ч. 1 ст. 901 ЦК України, згідно положень якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач вказує, що за відповідачем рахується борг в сумі 7 330,35 грн. який складається із щомісячної заборгованості за період з травня 2014 року по липень 2015 року ( 488,69 х 15 місяців) за надані послуги по договору № 9.

Договором № 9 від 15.06.2007 року передбачено, що відповідач повинен оплачувати позивачу його постійне та обов'язкове обслуговування "Об'єкта", у т.ч. відшкодовувати витрати, що пов'язані із ліквідацією надзвичайних ситуацій. Оплата проводиться за фактичними витратами на їх виконання та на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу та ін.)- п. 3.12, 4.1. договору.

Позивачем надано у справу копію рахунків на суму по 488,69 грн. кожен (а.с. 20-27), які виставлялися відповідачу за період з травня 2014 року по липень 2015 року. Заперечень проти неотримання рахунків відповідач суду не надав.

Також за вказаний період, крім лютого-липня 2015 року сторонами було підписано акти про надання відповідачу послуг з виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт (а.с. 39-43). За доводами позивача, за решту місяців відповідач запропоновані до підписання акти не повернув, однак факт надання послуг підтверджується наявними у справі нарядами на службу ( а.с. 44-46 із оборотами).

Відповідач не подав суду доказів, що договірні стосунки між сторонами (у заявлений до стягнення коштів період) були розірвані чи послуги позивачем не були надані, або відповідач унеможливив доступ позивача до свого Об'єкта для його обслуговування.

В справі також немає доказів, що між сторонами існує спір з приводу якості наданих відповідачу послуг з боку позивача.

З довідки про заборгованість, складеної позивачем, вбачається, що станом на 30.04.2014 року у відповідача існував борг перед позивачем в сумі 10 262,82 грн., що відповідає сумі стягнення за судовим рішенням у справі № 925/1387/14 від 25.09.2014 року (а.с. 11).

З урахуванням існування цього боргу, сплачені відповідачем 10 262,82 грн. через відділ ДВС Черкаського РУЮ, були зараховані не у погашення поточної заборгованості, яка є предметом спору, а у погашення раніше виниклого боргу.

Відповідач не подав суду заперечень проти позову і не доводить, що послуг за період з травня 2014 по липень 2015 року за договором № 9 він від позивача не отримував та не володів достатніми підставами для здійснення платежів за цим договором.

Оскільки умовами договору встановлено, що відповідач повинен оплачувати послуги позивача щомісячно, для сплати боргу відповідачу направлено в порядку ст. 530 ЦК України претензії та рахунки, то суд вважає, що терміни всіх платежів, з приводу яких виник спір, для відповідача вже є такими, що настали.

Доказів сплати боргу за позовними вимогами у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7 330,35 грн. заборгованості за надані послуги по договору № 9 від 15.06.2007 року за період з травня 2014 по липень 2015 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача 639,44 грн. пені та 31,97 грн. як 3% річних за прострочення розрахунків за договором у вказаний період.

Дані вимоги також підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 5.3. договору, за порушення терміну оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Позивач правомірно обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.06.2015 року по 18.08.2015 року і загальній сумі 639,44 грн.

Як вказано вище, позивач в порядку ст. 530 ЦК України шляхом направлення претензії № 232 від 15.06.2015 року (а.с. 15) та рахунків за червень і липень 2015 року встановив строк оплати наданих за договором послуг за період з травня 2014 року по липень 2015 року у семиденний строк з часу отримання відповідачем цих претензії та рахунків для оплати боргу, оскільки чіткої дати виконання зобов'язання по оплаті послуг, укладений між сторонами договір не містить.

Суд погоджується, що при застосуванні претензії для встановлення строку виконання зобов'язання, позивач має право нараховувати пеню за прострочення розрахунків по договору з 27.06.2015 року (розрахунок а.с. 47), а по рахунках за червень і липень 015 року - з 07.06.2015 року та з 16.07.2015 року відповідно.

Перевіривши розрахунки пені (а.с. 47) в сумі 639,44 грн., суд погоджується із ними, як із правомірними.

Оскільки доказів проведення розрахунку по пені у справі немає, строк виконання даного зобов'язання вже є таким, що настав, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 639,44 грн. боргу по пені за період з 27.06.2015 року по 18.08.2015 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача і 3% річних із простроченої до сплати суми боргу, що за розрахунками позивача складає 31,97 грн. ( а.с. 47).

Дані вимоги також підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

Строк позовної давності для стягнення 3% річних встановлено загальний у три роки, обмежень терміном нарахування цього платежу чинне законодавство не містить ( на відміну від пені), тому позивач вправі проводити нарахування 3% річних на суму простроченого боргу, починаючи з будь-кого періоду в межах трирічного строку позовної давності.

За розрахунками позивача, за період з 27.06.2015 року по 18.08.2015 року загальна сума 3% річних на суму несплаченого боргу у відповідача складає 31,97 грн. (розрахунок а.с. 47).

Розрахунок 3х процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Доказів проведення розрахунку за процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить також і 31,97 грн. як 3 % річних.

Правомірність позовних вимог доведено зібраними у справі доказами, заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, борг за позовними вимогами не сплачено, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7 330,35 грн. залишку основного боргу за надані послуги, 639,44 грн. пені та 31,97 грн. як 3% річних.

Згідно ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 1 827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика Перше травня" (ідентифікаційний код 00851426, Черкаська обл., Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Сумгаїтська, 4, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25576385) - 7 330,35 грн. залишку основного боргу за надані послуги, 639,44 грн. пені та 31,97 грн. як 3% річних на підставі договору № 9 від 15.06.2007 року та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 14 вересня 2015 року.

Суддя Н.М. Спаських