Постанова

від 10.09.2015 по справі 912/3830/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015 року Справа № 912/3830/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Вечірко І.О.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю прокурора Пономаренко А.Є. посв. № 023761 від 20.12.13 року.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги арбітражного керуючого Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" Христенко Вадима Васильович, м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року у справі № 912/3830/14

за позовом Прокурора Олександрівського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідача -1 Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, смт. Олександрівка, Кіровоградська область

відповідача -2 Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", с. Красносілка, Олександрівський район, Кіровоградська область

відповідача -3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Елітне насіння", м. Київ

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіроворадської області від 22 липня 2015 року у справі №912/3830/14 (суддя Коваленко Н.М) було задоволено позовні вимоги Прокурора Олександрівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кіровоград до Олександрівської районної державної адміністрації, смт.Олександрівка Кіровоградської області (відповідач-1), Державного підприємства "Сільськогосподарського підприємства "Промінь", с.Красносілка Олександрівського району Кіровоградської області (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгового дому "Елітне насіння", м.Київ (відповідач-3) про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку; визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 25 березня 2012 року, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, зареєстрований 23 травня 2012 року відділом Держкомзему у Олександрівському районі за № 352050004002872; зобов`язано відповідача-3 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кіровоград земельну ділянку площею 1, 6932 га пасовищ на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520583500:02:000:9013 вартістю 5 940 грн. у придатному для використання стані шляхом припинення на ній господарської діяльності та складанні акту приймання-передачі земельної ділянки; стягнено з відповідача-1 та відповідача-2 по 1 218 грн. судового збору в доход Держбюджету України (а.с.107-109).

Рішення господарського суду Кіровоградської області мотивовано преюдиційними фактами згідно зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України, встановленими у справі № 912/1617/14, відповідно до яких договір про оренду землі між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено з порушенням норм чинного законодавства, в зв`язку з чим обґрунтовано є припиненим і договір суборенди, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.8, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 215, 1212 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2 - Арбітражний керуючий, керуючий санацією Державного підприємства "Сільськогосподарського підприємства "Промінь" Христенко В.В., посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не було враховано, що відносно відповідача-2 триває справа про банкрутство і в даному випадку пріоритетним є застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перед іншими нормами права; відповідно до п.4 ст.17 вищезазначеного Закону (в редакції до 19 січня 2014 року) арешт на майно та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації;

- також, на думку скаржника, господарським судом не прийнято до уваги підстави надання вказаної земельної ділянки у користування відповідача-2, а саме - на виконання плану санації, затвердженого ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02 лютого 2011 року по справі №11/49 та на той факт, що земельна ділянка перебуває в користуванні скаржника ще з 2008 року та в суборенді у відповідача-3, а в 2012 року такі договори були переукладені в зв`язку з присвоєнням земельним ділянкам кадастрових номерів;

- крім того, господарський суд не звернув уваги на той факт, що відповідач-3 належним чином користується земельними ділянками, не порушує прав та інтересів інших осіб, належним чином виконує договірні зобов`язання, сплачуючи до бюджету понад 1 млн. грн. щорічно; за цей час відповідачем-3 було погашено заборгованість відповідача-2 та інвестовано в сільгоспвиробництво понад 12 млн. грн.; угоди, укладені з відповідачем-3 (інвестором) на виконання плану санації за своєю правовою природою є інвестиційними, на які поширюються норми Закону України "Про інвестиційну діяльність";

- також скаржник зазначає, що господарським судом не було застосовано п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року, відповідно до якої сторони в процесі вирішення спору можуть усунути порушення, які тягнуть за собою наслідки у вигляді визнання правочину недійсним, у встановленому законом порядку;

- апелянт вважає, що цей спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" відповідно до п.8 ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відзиві на апеляційну скаргу Прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що рішення господарського суду Кіровоградської області прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права; вказує на те, що ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить виключний перелік підстав, за наявності яких позови про визнання недійсними правочинів розглядаються в межах справи про банкрутство, до такого переліку дана справа не відноситься, тому обґрунтовано позов розглянуто у позовному провадженні; крім того, прокурор відзначив, що недотримання законодавства при укладенні договору оренди землі, встановлено у справі № 912/1617/14, яка пройшла вже всі судові інстанції, тому в даному випадку господарським судом правомірно застосовано ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного рішення господарського суду матеріалам, обставинам справи, вимогам закону. Також позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке задоволено колегією суддів.

Відповідачі 1, 3 - правом надання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, як не скористались правом участі в судовому засіданні (ст.22 Господарського процесуального кодексу України; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.133, 135, 138).

Скаржник також не скористався правом участі в судовому засіданні, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.137).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2012 року головою Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області було прийнято розпорядження за № 90-р "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в оренду на території Красносілківської сільської ради Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", відповідно до п.2 якого відповідачу -2 надано земельні ділянки загальною площею 1763,8484 га в тому числі: 1181,7628 га ріллі та 582,0856 га пасовищ в оренду терміном до закінчення процедури санації для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі та резерві на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області згідно додатку (а.с.55-57).

Згідно додатку до наданих в оренду земель входить, зокрема, і земельна ділянка загальною площею 1,6932 га, кадастровий номер 3520583500:02:000:9013.

25 березня 2012 року, на підставі даного розпорядження, між Олександрівською районною державною адміністрацією ("орендодавець" за договором, відповідач-1 по справі) і Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" в особі керуючого санацією Шимановської Галини Леонідівни, що діє на підставі ухвали господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2007 року ("орендар" за договором, відповідач-2 по справі, скаржник), був укладений договір оренди землі, згідно умов якого "орендодавець" надав, а "орендар" прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області; в оренду передана земельна ділянка загальною площею 1,6932 га пасовища землі запасу (п.п.1, 2 договору (а.с.27-30)).

Пунктами 9, 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься "орендарем" у грошовій формі у розмірі 178, 20 грн. в рік на рахунок Красносілківської сільської ради; щомісячна орендна плата складає 14, 85 грн.

Пунктом 15 договору сторони визначили, що земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктами 18, 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення та у 3-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Пунктом 8 договору визначено, що договір діє з моменту реєстрації і до закінчення процедури санації, яка введена ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2007 року по справі 11/49, з правом пролонгації у разі продовження за рішенням господарського суду терміну санації або відновлення платоспроможності з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно проекту землеустрою.

Наведений договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Кіровоградської області 23 травня 2012 року за №352050004002872.

Підприємство відповідача-2 знаходиться в процедурі банкрутства, справу №11/49 було порушено 14 серпня 2006 року, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 30 липня 2007 року по цій справі було введено процедуру санації по відношенню до відповідача-2, ухвалою господарського суду від 02 лютого 2011 року по справі №11/49 було затверджено план санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь". Ксерокопії вищенаведених ухвал від 14 серпня 2006 року, 02 лютого 2011 року по справі № 11/49 залучено до матеріалів справи. Отже, провадження у справі №11/49 здійснюється на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19 січня 2014 року).

19 липня 2012 року між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" в особі керуючого санацією Шимановської Галини Леонідівни ("орендар" за договором, відповідач-2 по справі, скаржник) та Закритим акціонерним товариством "Торговий дім "Елітне насіння", м.Київ ("суборендар" за договором, відповідач-3 по справі) був укладений договір суборенди землі вищезазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 3520583500:02:000:9013 на таких самих умовах, що і договір оренди землі (а.с.34-37). Зазначений договір суборенди землі зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Кіровоградської області 19 липня 2012 року за № 3520500040003201.

Підставою звернення прокурора з позовом до господарського суду стали наступні обставини: розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01 лютого 2012 року №90-р в порушення ст.22 Закону України "Про землеустрій" та п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ч.4 ст.35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та ст.123 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою, який оцінено негативно, на час укладання спірного договору оренди землі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки було відсутнє.

Ухвалою від 02 лютого 2011 року у справі №11/49 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" господарським судом Кіровоградської області затверджено план санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", розділом 3.3 якого передбачено перелік заходів санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", серед яких відновлення та стабілізація виробничо-господарської діяльності боржника шляхом його участі у спільній виробничій діяльності з інвестором та кредиторами. До виконання зобов'язань боржника перед кредиторами залучено інвестора - Закрите акціонерне товариство торговий дім "Елітне насіння", який взяв на себе зобов'язання з погашення заборгованості боржника перед кредиторами в обсязі 4 438 923 грн., у тому числі в обмін на право укладення договору про спільну сільськогосподарську діяльність терміном на 25 років, який є складовою частиною плану санації.

В ухвалі господарського суду Кіровоградської області від 02 лютого 2011 року по справі №11/49 звернуто увагу на те, що Державний департамент з питань банкрутства для прийняття рішення про їх погодження вважає, що запропонований план санації державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" може бути затверджений господарським судом Кіровоградської області за умов, зокрема і укладення в процедурі санації договорів оренди з дотриманням чинного законодавства. При виконанні плану санації Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" керуючому санацією боржника необхідно дотримуватись, серед іншого, законодавства з питань відчуження державного майна. Тобто, ухвалою господарського суду від 02 лютого 2011 року у справі про банкрутство чітко визначено, що договори оренди повинні бути укладенні з дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що з урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільному кодексі України.

Згідно з ч.4 ст.11 Цивільного кодексу України, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Порядок укладення договору оренди землі наведений в ст.16 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV. В редакції на час укладення спірного договору оренди землі від 17 лютого 2011 року, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.116 Земельного кодексу України (від 23 лютого 2012 року - в редакції на час укладення спірного договору), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

За приписами п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року №586-ХІV (зі змінами та доповненнями) і ст.17 Земельного кодексу України (на час укладення спірного договору оренди), розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом належало до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для: сільськогосподарського використання (ч.3 ст.122 Земельного кодексу України в редакції від 23 лютого 2012 року).

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі -продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч 5 ст.126 Земельного кодексу України).

Таким чином, з огляду на наведені приписи єдиною підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є наявність рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду.

Частиною 4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2014 року у справі №912/1617/14 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області до Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, смт. Олександрівка Кіровоградської області, Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", с. Красносілка Кіровоградської області, Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Елітне насіння", м. Київ, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі та повернення земельної ділянки було визнано недійсним розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в оренду на території Красносілківської сільської ради Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" від 01 лютого 2012 року №90-р; визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 25 березня 2012 року, укладений між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", зареєстрований 23 травня 2012 року відділом Держкомзему у Олександрівському районі за № 352050004002821 та зобов'язано ЗАТ "Торговий дім "Елітне насіння" повернути Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку площею 1, 6932 га ріллі на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520583500:02:000:9002 вартістю 1 685 260 грн. у придатному для використання стані шляхом припинення на ній господарської діяльності та складанні акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с.17-26).

Рішення суду було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року (а.с.69-71), набуло законної сили (ст.115 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду першої інстанції у справі №912/1617/14 в частині визнання недійсним розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01 лютого 2012 року №90-р було обґрунтовано тими обставинами, що зазначене розпорядження прийнято з порушенням вимог ст.22 Закону України "Про землеустрій", ст.35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.123 Земельного кодексу України та п.3 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" - без обов'язкового позитивного висновку експертизи, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, п. 3 названого розпорядження було встановлено строк для укладення та реєстрації договору оренди - в місячний термін. При цьому, визначено, що в разі невиконання розпорядження у вказаний термін, розпорядження втратить чинність.

За наведених обставин господарський суд Кіровоградської області правильно застосував ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З матеріалів справи вбачається, що договори оренди землі, як у справі №912/1617/14 так і у справі №912/3700/14 були укладені лише 25 березня 2012 року, тобто, з порушенням строку встановленого п.3 розпорядження відповідача-1 від 01 лютого 2012 року № 90-р, а отже, за відсутності чинного розпорядження про надання земельної ділянки в оренду.

Твердження арбітражного керуючого, що договір був укладений ще у 2008 році на підставі відповідного рішення і на виконання плану санації, а не на підставі розпорядження 2012 року, не може бути взято до уваги, оскільки зі змісту розпорядження від 01 лютого 2012 року вбачається, що затверджено було новий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, а підставою для укладання спірного договору оренди землі було саме розпорядження №90-р від 01 лютого 2012 року, що випливає з пунктів 2 і 3 розпорядження.

Крім того, договір оренди землі 2008 року був укладений на підставі розпорядження Голови Олександрівської райдержадміністрації від 18 січня 2008 року № 33-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" (а.с.53-54), тобто, в порушення чинного законодавства за відсутності відповідного проекту землеустрою.

Зазначені документи за вимогами ст.15 Закону України "Про оренду землі" є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Навіть, якщо у 2012 році відбулося переукладання договору, як вважає арбітражний керуючий, воно повинно було здійснюватися за певною процедурою, наведеною в ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в разі закінчення строку договору) або, якщо є необхідність внесення змін до договору, відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України, ст.654 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 25 березня 2012 року, оскільки він був укладений сторонами з порушенням процедури, передбаченої статтею 124 Земельного кодексу України та про повернення земельної ділянки, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди землі.

Щодо посилань скаржника на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", в якій зазначено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки за Конституцією України всі закони мають однакову юридичну силу.

Предметом розгляду по цій справі є надання правової оцінки відповідності укладення договору оренди землі нормам чинного законодавства. Правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, до того ж спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з особливим правовим режимом, який визначається також земельним законодавством. Як вже зазначалось вище, ухвала господарського суду Кіровоградської області від 02 лютого 2011 року у справі про банкрутство №11/49 також мала застереження щодо укладання договорів оренди під час процедури санації відповідно до чинного законодавства.

Законом України від 13 травня 2014 року №1258-VІІ виключено частину 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка проголошувала пріоритет цього Закону перед іншими законодавчими актами України в регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Крім цього, посилання арбітражного керуючого Христенко В.В. (керуючого санацією) на порушення приписів ч.8 ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19 січня 2014 року) не може бути прийнято апеляційним господарським судом, оскільки зазначеною нормою було чітко регламентовано, що розгляд позовів про визнання недійсними угод в процедурі банкрутства здійснюється лише у разі порушення сторонами умов цих угод, укладених згідно з планом санації, тоді як зазначено вище, фактів порушення сторонами цих угод не було встановлено, а підставою недійсності оспорюваного правочину є встановлений в судовому порядку факт визнання недійсним розпорядження № 90-р від 01 лютого 2012 року. А оскільки провадження у справі про банкрутство №11/49 здійснюється на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19 січня 2014 року), то звернення з позовом прокурора саме в межах позовного провадження є обгрунтованим (п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19 січня 2014 року)).

Враховуючи вищевикладене, правові підстави зміни чи скасування постановленого судового рішення господарського суду Кіровоградської області відсутні, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є підставами його зміни чи скасування в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" Христенко Вадима Васильович, м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 22 липня 2015 року у справі № 912/3830/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя І.О. Вечірко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 14.09.15 р.)