Постанова

від 08.09.2015 по справі 910/7094/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/7094/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Італмото" на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/7094/15-г (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Київської бази механізації Центрального Комітету Товариства

сприяння оборони України

до Приватного підприємства „Італмото"

про стягнення 64 087 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

позивача-Борисюк О.В. за довіреністю

відповідача Палій О.М. директор

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 21.05.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ПП „Італмото" на користь Київської бази механізації ЦК ТСО України 41 300 грн. заборгованості з орендної плати, 4 800 грн. 91 коп. 3% річних, 17 986 грн. 71 коп. інфляційної складової боргу та 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПП „Італмото" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні, представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необґрунтованими, а рішення є таким що не підлягає скасуванню.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.08.2008 між Київською базою механізації Центрального комітету Товариства сприяння оборони України ( орендодавець) та Приватним підприємством "Італмото" ( орендар) укладено договір оренди, за умовами якого позивач зобов'язався передати в орендне користування приміщення загальною площею 100 кв.м., які знаходяться за по вул. Антонова, у спорткомплексі "Чайка" в с. Петропавлівська борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, строком на 11 місяців, починаючи з 01.08.2008 до 30.06.2009 та, в разі відсутності заяв сторін про його припинення не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку договору, він автоматично продовжений на наступний термін, визначений у п.п. 2.1 договору. Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний звільнити предмет оренди і передати його по двосторонньому акту здачі-приймання орендодавцю.

Актом здачі-прийняття приміщень підтверджується факт передачі від позивача відповідачу приміщення площею 100 кв.м.

Додатком № 3 від 01.03.2011 до договору оренди обсяг приміщення було збільшено ще на 60 кв.м., розмір орендної плати - на 1 300,00 грн., яка разом за договором склала 4 000,00 грн., строк дії до 31.01.2012.

У додатку № 4 від 30.06.2009 сторони погодили продовження терміну дії договору на 2010 рік і встановили, що такий додаток діє до 31.10.2010, а орендна плата при пролонгації договору на наступний період збільшується на 5 % від суми договору.

Додатком № 5 від 01.03.2012 обсяг приміщення було збільшено ще на 24 кв.м., розмір орендної плати - на 1 000грн., яка разом за договором склала 5 000грн., строк дії додатку до договору встановлено до 31.01.2013.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що прострочення відповідача за договором в частині своєчасного внесення орендної плати станом на 16.03.2015 становить 41 300 грн. та складається з 2 700 грн. боргу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень і вересень 2010 року (2 700,00 грн. за кожен місяць), 800,00 грн. за листопад 2010 року, 2 700грн. за грудень 2010 року, 1 600 грн. за лютий 2011 року, 4 000 грн. за серпень 2012 року, 1 000грн. за вересень 2012 року, 5 000 грн. за жовтень 2012 року та 4 600грн. за листопад 2012 року.

15.04.2013 позивач склав на ім'я відповідача лист № 7, в якому, посилаючись на порушення орендарем п. 3.6 договору та систематичне порушення строків внесення орендної плати, повідомляв про розірвання договору оренди, пропонував в найкоротший термін сплатити заборгованість та звільнити орендовані приміщення. Відповідач надав розписку від 05.04.2013, в якій зобов'язався сплатити заборгованість за оренду приміщень в сумі 75 900,00 грн. до 01.07.2013, шляхом розстрочки боргу на 4 платежі, які гарантував внести до 30.06.2013 р.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4 800,91 грн. 3 % річних та 17 986,71 грн. інфляційної складової боргу за період прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість за орендними платежами, тому вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а зважаючи на встановлені судом обставини порушення відповідачем грошових зобов'язань то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та річних також є обґрунтованими і такими, що відповідають приписам чинного законодавства.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що фактично судовий розгляд справи відбувався за відсутністю його представника; позовну заяву з додатками не отримував взагалі; акта звірки не має, що призвело до позбавлення можливості надати відповідачу ґрунтовні заперечення, та в свою чергу до прийняття неправомірного рішення. Суд не прийняв до уваги того, що позивач опломбував приміщення та заборонив відповідачу вхід на територію приміщень, тоді як в орендованому приміщенні залишилось обладнання та бухгалтерські документі відповідача. Розписка підписана під впливом. Не враховано того, що приміщення передане позивачу за актом приймання-передачі від 20.02.2015. Враховуючи вищевикладене сума заборгованості не відповідає дійсності, а нарахування річних та інфляції є безпідставними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Оскільки сторони не дійшли взаємної згоди щодо дострокового розірвання договору оренди, судового рішення відносно цього питання не приймалось, лист про розірвання договору в зв'язку з систематичною несплатою орендних платежів направлений з порушенням 2 місячного строку до строку, на якій договір оренди був укладений, то колегія суддів погоджується з доводами відповідача що договір оренди є дійсним.

Разом з тим, дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі; строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. ч. 1, 3 ст. 286 ГК України).

Порядок внесення та розрахунку орендної плати узгоджено сторонами у розділі 3 договору, де передбачено, що орендна плата становить 2 700 грн. на місяць, сплачується на банківський рахунок не пізніше 5 числа поточного місяця і за весь період фактичного користування. При цьому, розмір орендної плати на кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Таким чином, колегія суддів відхиляє зауваження відповідача що відсутність акту звірки перешкоджає внесенню відповідачем оплати з оренди приміщення за умовами укладеного договору та визначення заборгованості місцевим судом з урахуванням доказів, наданих позивачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу в спростування суми боргу як то банківської довідки про рух коштів, платіжні документи, квитанції тощо.

Під насильством у ст. 231 ЦК України розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи). Різновидом насильства може вважатися службовий вплив керівника на свого підлеглого з метою спонукати останнього до укладення правочину шляхом застосування дисциплінарних стягнень, звільнення, зниження винагороди, пониження в посаді тощо. Характерною рисою насильства є його незаконність, а також те, що воно є результатом активної поведінки винного. Найчастіше акт насильства становить собою кримінально карне діяння. Однак ст. 231 безпосередньо не пов'язує недійсність правочину з вчиненням лише кримінально-карних дій. Факт насильства для визнання правочину недійсним може встановлюватися також у цивільному процесі. Отже насильство може і не підпадати під дію КК України, але воно завжди з позицій цивільного права є неправомірним.

Між тим, відповідач не надав жодного доказу на те, що розписка підписана під психологічним тиском, звернень відносно даного питання до правоохоронних органів не відбувалось, тому дані твердження є голослівними та не можуть бути прийняти до уваги.

Щодо неможливості користуватися приміщеннями та майном, що належить відповідачеві, до дане питання повинно бути розглянуто в окремому провадженні, оскільки зустрічни позовні вимоги відповідачем не заявлялись.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Відповідачем не надано доказів того, що його представник знаходився в іншому судовому засіданні, чи відрядженні, чи не мав можливості направити іншого представника.

Крім того, у відповідача було достатньо часу надати доводи та доказі в спростування заявлених вимог безпосередньо в судовому засіданні чи поштовим зв'язком.

Тому, заперечення відповідача про порушення процесуальних прав не знайшло свого підтвердження.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Італмото» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2015 у справі № 910/7094/15-г-без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 11.09.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала