Постанова

від 10.09.2015 по справі 910/6066/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 910/6066/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2015

у справі № 910/6066/15-г (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертикаль-77"

до Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України"

про стягнення заборгованості в розмірі 103 741, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вертикаль-77" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України" про стягнення заборгованості в розмірі 103 741, 44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 у справі №910/6066/15-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕРТИКАЛЬ - 77" - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕРТИКАЛЬ - 77" заборгованість у розмірі 78 250, 00 грн, 3% річних у розмірі 2 128, 83 грн, інфляційні у розмірі 16 425, 16 грн, пеню у розмірі 6 883, 86 грн та судовий збір у розмірі 2 073, 76 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України" у справі №910/6066/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд апеляційної скарги на 10.09.2015.

В судове засідання 10.09.2015 сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 14.07.2015.

Згідно з п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи їх належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Вертикаль - 77" (далі - підрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством ,,Телесистеми України" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір №101011 на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно - монтажних робіт по заміні щогли висотою 24 метри за адресою: м. Одеса, вул. Краснослободська, сайт S ODE ODE 0020, а замовник - прийняти та оплатити вказані вище роботи на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 договору вартість робіт за вказаним договором визначена протоколом погодження договірної ціни, Додаток №1, який є невід'ємною частиною договору і складає 78 250,00 грн.

Згідно з п.2.2 договору розрахунок проводиться на підставі Акта приймання - передачі виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання документа, зазначеного у цьому пункті договору, в розмірі 100% від суми за договором.

Додатком №1 до Договору №101011 на виконання підрядних робіт від 10.10.2011 сторони погодили договірну ціну на виконання підрядних робіт, яка складає 78 250,00 грн.

На виконання умов договору складено акт здачі - приймання виконаних робіт від 27.01.2014 на суму 78 250,00 грн., який підписано уповноваженими представниками сторін договору та скріплено їх печатками.

04.11.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №98 з вимогою сплатити боргу в розмірі 78 250,00 грн., яка залишена без відповіді і виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач зазначає, що він належним чином виконав умови договору, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт на суму 78 250,00 грн., проте відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за виконані роботи у повному обсязі. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 78 250,00 грн. та за неналежне виконання умов договору пеню у розмірі 6 937,45 грн., 3% річних у розмірі 2 128,83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16 425,16 грн.

Суд першої інстанції позов в частині стягнення основного боргу задовольнив в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав будівельні роботи, а відповідач у свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом здачі - приймання виконаних робіт від 27.01.2014 на суму 78 250,00 грн., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте, відповідач не здійснив оплату за виконані й прийняті роботи в повному обсязі.

З огляду на викладене, оскільки відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору не здійснив оплату вартості виконаних та прийнятих робіт, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, позовні вимоги щодо стягнення 78 250,00 грн. суми основної заборгованості за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення 6 937,45 грн. пені, 3% річних у розмірі 2 128,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 425,16 грн. колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків проведення розрахунків за виконані роботи замовник сплачує пеню підряднику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язку по сплаті виконаних робіт за договором, тому нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним, вимоги в частині 3% річних у розмірі 2 128,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 425,16 грн. за період прострочення з 11.02.2014 по 07.01.2015 підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Що ж до розміру пені, обрахованого позивачем за загальний період прострочення з 11.02.2014 по 11.08.2014 у розмірі 6 937,45 грн. колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано на невірне визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання та правильно здійснено перерахунок розміру пені за період прострочення з 11.02.2014 по 10.08.2014 Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 6 883,86 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2015 у справі № 910/6066/15-г, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Телесистеми України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 у справі № 910/6066/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6066/15-г повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко